>
Аналітики>
Мораторій на виконання зобовʼязань перед РФ та особами, що повʼязані з державою-агресором: аналіз судової практикиМораторій на виконання зобовʼязань перед РФ та особами, що повʼязані з державою-агресором: аналіз судової практики
*This analytics is published in Ukrainian only
Видавець: аналітичний центр "Інститут законодавчих ідей".
Всі права захищені.
Публікація видана аналітичним центром Інститут законодавчих ідей за підтримки ICAP Єднання у межах проєкту Ініціатива секторіальної підтримки громадянського суспільства України, що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через агенство США з міжнародного розвитку. Зміст публікації не обовязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агенства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Вміст аналітики
Вступ
РФ здійснила акт збройної агресії проти України. Проте вплив РФ на нашу державу має глибоке коріння. У сфері економіки – це спадщина спільного економічного минулого часів СРСР та сумнівної багатовекторної політики України в перші роки після відновлення незалежності у 1991 році. Після анексії Криму та окупації частини територій Донецької та Луганської областей у 2014 році російські олігархи й далі інвестували в критичні галузі (паливно-енергетичний комплекс, металургія, надра тощо) та поширювали свій економічний вплив на найприбутковіші галузі, скуповуючи торговельні центри та будуючи житлові комплекси в багатьох містах України.
За оцінкою Центру економічної стратегії, у 2016 році російська частка в банківському секторі України становила 13 %(1).
Станом на 2018 рік загальний обсяг активів російських компаній в Україні становив 8,7 млрд доларів, загальна виручка – 8,8 млрд доларів; у них працювало 103 тис. українців(2).
Економічний вплив Росії неминуче призводить до впливу політичного. РФ довго інвестувала в політичні партії, рухи та владу в Україні – від найвищих посадових осіб держави до колаборантів та поплічників агресора. Це був один із чинників, які сприяли початку війни у 2014 році та широкомасштабному вторгненню РФ 24 лютого 2022 року.
Після агресії 2014 року Україна повинна була захищати свою національну безпеку, складовою частиною якої є економічна безпека. Способом впливу стало накладення санкцій. У вересні 2014 року набрав чинності Закон України «Про санкції», яким нарешті було унормовано види санкцій та порядок їх застосування.
Застосування санкцій потребує належного обґрунтування та вагомих людських і часових ресурсів. Зокрема, Служба безпеки України, Кабінет Міністрів України та Національний банк України ініціюють процес накладення санкцій.
До повномасштабного вторгнення РФ санкції застосовували не так активно, і це не мало визначального впливу на торгівлю та економічне співробітництво між державами, яке тією чи іншою мірою тривало до початку повномасштабної війни. А в деякі періоди (2017 та 2021 роки) обсяги торгівлі між Україною та РФ навіть зростали порівняно з попередніми роками.
24 лютого 2022 року економіка України зіткнулась із викликами, на які потрібно було оперативно та ефективно реагувати. Санкції не могли забезпечити оперативність реакції, адже процедура їх накладення доволі довга і потрібно в кожному конкретному випадку доводити, що та чи інша особа підпадає під відповідні критерії для накладення санкцій. Потрібно було встановити заборони, які б охоплювали широке коло осіб – рішення є прецедентним і неординарним. Для забезпечення національної безпеки ключовим було встановлення заборон та обмежень для будь-якого виведення коштів з України на користь РФ та її союзників. Україна швидко відреагувала на цей виклик.
Національний банк України (НБУ) у перший же день повномасштабного вторгнення РФ ухвалив Постанову No 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», яка регулює чимало питань діяльності всієї банківської системи в умовах воєнного стану. Зокрема, цією постановою встановлено заборону на видаткові операції за рахунками суб’єктів, які пов’язані з РФ та Білоруссю (рахунки резидентів РФ/Білорусі, рахунки юридичних осіб (крім банків), кінцевими бенефіціарними власниками (КБВ) яких є резиденти РФ/Білорусі).
Згодом відреагував і уряд: 3 березня 2022 року Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову No 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» (далі – Постанова No 187), яка поширюється на РФ та осіб, пов’язаних із державою-агресором.
Постановою No 187 введено мораторій на виконання грошових та інших зобов’язань, кредиторами за якими є особи, пов’язані з РФ. Крім цього, заборонено вчиняти нотаріальні та реєстраційні дії щодо активів таких осіб.
Мораторій встановлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором. Станом на вересень 2024 року такий закон не прийнято.
Щодо практичного застосування мораторію, введеного Постановою No 187, зазначимо, що немає будь-яких статистичних даних про кількість накладених заборон або ж випадків застосування мораторію. Однак, за інформацією Міністерства юстиції України, Постанова No 187 ефективно діє щодо заборони на вчинення нотаріального посвідчення або державної реєстрації правочинів, що порушують установлений мораторій.
Щодо заборони виконання зобов’язань на користь зазначених вище суб’єктів чіткої статистики та достовірної інформації про практику виконання немає, а отже, реально оцінити дієвість цих заборон неможливо.
Втім, у процесі вивчення практики застосування Постанови No 187 виявлено, що суб’єкти господарювання звертаються до різних судів в Україні з метою захисту своїх прав та законних інтересів. У своїх позовних вимогах вони посилаються на Постанову No 187, яка або захищає їх, або ж навпаки – негативно впливає на їхню діяльність.
Тому для розуміння реальних наслідків практичної реалізації мораторію Інститут законодавчих ідей провів аналіз судової практики щодо застосування Постанови No 187. Було виокремлено 126 судових справ, у яких сторони та/або суди, обґрунтовуючи свою позицію, тією чи іншою мірою посилаються на Постанову No 187. Така кількість є достатньою для з’ясування тенденцій та формування висновків щодо наслідків застосування Постанови No 187.
Цей документ складається зі вступу, основної частини, яка охоплює тринадцять правозастосовних проблем, виявлених під час аналізу судової практики, а також
висновків за результатами аналізу.
Розділ I
Мораторій - перешкода для задоволення позову чи тільки для виконання рішення
У судовій практиці по-різному тлумачать питання про те, на якій стадії має застосовуватися мораторій: на стадії ухвалення судового рішення чи на стадії його виконання.
Суди, які додержуються першого підходу, визнають мораторій підставою для відмови в задоволенні позовних вимог(4). До того ж позовні вимоги можуть бути цілком законними й обґрунтованими чи навіть можуть бути визнані відповідачем. Єдиною підставою для відмови у їх задоволенні стає установлений Постановою №187 мораторій. Наприклад, Східний апеляційний господарський суд у справі № 905/1728/14-908/4808/14 зазначив:
На противагу цьому інші суди вважають, що мораторій не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, які в усьому іншому є законними й обґрунтованими(6). Мораторій унеможливлює лише виконання таких вимог у добровільному або примусовому порядку. Тобто мораторій застосовується тільки на стадії виконання судового рішення. Отже, суди мають задовольняти позови, предметом яких є вимоги, стосовно яких діє мораторій (за умови, що такі позови є обґрунтованими), однак у подальшому ці рішення не підлягають виконанню через установлений Постановою №187 мораторій.
Північний апеляційний господарський суд у справі №910/4052/22 зазначив:
Господарський суд Харківської області уточнив, що після задоволення судом позовної вимоги, виконання якої унеможливлене через мораторій, і видачі виконавчого документа боржник має звернутися до державного виконавця із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій до скасування мораторію(8).
Принциповим недоліком першого підходу є те, що у разі відмови в задоволенні позовних вимог кредитор, згідно з процесуальним законодавством, втрачає право повторно звернутися до суду з тим самим позовом після скасування мораторію(9). А це, своєю чергою, суперечить природі мораторію як тимчасового заходу. Тому слушним слід визнати другий підхід, згідно з яким мораторій не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог і застосовується лише на стадії виконання судового рішення.
У межах судового контролю за виконанням судових рішень суди стикаються з питанням застосування мораторію на стадії виконавчого провадження. У справах №922/4076/20 та N№922/4053/20 Господарський суд Харківської області виснував, що:
– мораторій не забороняє видання виконавчих документів;
– мораторій не є підставою для визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню;
– виконання рішення суду на користь юридичної особи, у якої КБВ є юридична особа РФ, має зупинятися на час дії мораторію.
<...>
Відповідно до п. 10-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про виконавче провадження” до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, зупиняється вчинення виконавчих дій, забороняється заміна стягувачів у виконавчих діях, стягувачами за якими є Російська Федерація або юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства, відмінного від законодавства України, серед кінцевих бенефіціарних власників, членів або учасників (акціонерів) яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації.
(4) Див.: Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 у справі
№924/372/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/115058333
Постанова Східного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі №922/1589/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117694973
Постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №905/1728/14-908/4808/14.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113981547
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2023 у справі №910/15029/23. https:// reyestr.court.gov.ua/Review/115297203
Постанова Київського апеляційного суду від 23.04.2024 у справі №757/49581/23-ц. https:// reyestr.court.gov.ua/Review/118631442
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №910/6583/23. https:// reyestr.court.gov.ua/Review/117238274
(5) Постанова Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113981547
(6) Див.: Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №903/833/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/109343320
Постанова Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 у справі No 914/2589/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/112481995
Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі No 924/789/22.https://reyestr.court.gov.ua/Review/112799693 Ухвала Господарського суду Харківської області від 05.09.2022 у справі No 922/4076/20. https://reyestr.court.gov.ua/Review/106130065
Ухвала Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 у справі No 922/4053/20. https://reyestr.court.gov.ua/Review/106254171
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі No 910/12083/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117237598
Рішення Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 23.02.2024 у справіNo 699/244/24. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117266127
Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2024 у справі No 910/16836/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117072529
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі No 910/4052/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/114288361
(7) Постанова Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі No 910/4052/22. https://
reyestr.court.gov.ua/Review/11428836A
(8) Ухвала Господарського суду Харківської області від 05.09.2022 у справі No 922/4076/20. https://
reyestr.court.gov.ua/Review/106130065
(9) ́ Див.: п. 2 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського
процесуального кодексу України.
(10) Ухвала Господарського суду Харківської області від 05.09.2022 у справі No 922/4076/20. https://
reyestr.court.gov.ua/Review/106130065
Ухвала Господарського суду Харківської області від 06.09.2022 у справі No 922/4053/20. https://
reyestr.court.gov.ua/Review/106254171
Розділ ІI
Про дію Постанови №187 у часі
Питання про дію мораторію в часі є складним. Про це свідчить неоднозначна судова практика. Мораторій передбачає заборону виконувати зобов’язання на користь осіб, пов’язаних із державою-агресором. У зв’язку з цим, по-перше, постає питання про те, станом на який момент часу повинна бути ця «пов’язаність» – станом на момент укладення договору чи станом на момент, коли вимагається його виконання. Наприклад, станом на момент укладення довгострокового договору у складі КБВ кредитора були особи, пов’язані з державою-агресором, однак станом на момент, коли вимагається оплата за цим договором, корпоративна структура вже зазнала змін і в ній немає осіб, пов’язаних із РФ. Чи підлягає мораторій застосуванню в такому випадку? Або ж навпаки – станом на момент укладення договору кредитор не був пов’язаний із РФ, але згодом такий зв’язок виник і зберігається на момент, коли вимагається виконання відповідного договору.
По-друге, постає питання про те, чи застосовується мораторій до договорів, укладених до набрання чинності Постановою №187, якщо вони залишаються не виконаними після цієї дати.
Відповідати на ці питання варто з огляду на мету введення мораторію та його правову природу. Мета мораторію – унеможливити рух коштів і майна на користь суб’єктів, причетних до держави-агресора. За своєю природою мораторій стосується саме реального виконання грошових та інших зобов’язань, а не дійсності чи недійсності правочинів (договорів), на підставі яких ці зобов’язання виникли. Звідси випливає, що мораторій, по-перше, має застосовуватися незалежно від того, коли був укладений договір (до чи після набрання чинності Постановою №187, чи навіть до початку війни): вирішальним є те, що його виконання вимагається стороною після набрання чинності Постановою №187; по-друге, пов’язаність кредитора-контрагента з РФ повинна бути станом на час, коли вимагається виконання(11).
(11) Постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі No 600/4488/22-а. https://reyestr.court.gov.ua/Review/112642839
Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі No 918/549/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/109558100
Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2023 у справі No 915/623/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/111182456
Рішення Господарського суду міста Києва від 25.06.2024 у справі No 910/14552/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/120230424
Рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 у справі No 910/12118/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/115893979
Постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.10.2023 у справі No 915/716/22.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/113920919
Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі No 911/1859/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/107920407
Рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 у справі No 911/2821/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/111550980
Рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі No 911/1080/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/112201765
Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі No 911/3742/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117472156
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі No 910/12083/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117237598
Розділ ІІІ
Чи поширюється мораторій на осіб, повʼязаних із Білоруссю?
У деяких справах суди поширюють мораторій також і на Білорусь, її резидентів та осіб, пов’язаних із Білоруссю. Наприклад, Господарський суд міста Києва в одній зі справ зазначив, що загальновідомим є факт вторгнення російських військ в Україну з території Білорусі. Тому Білорусь, на думку суду, є так само агресором, як і РФ, а отже є підстави для поширення вказаної норми і на суб’єктів, пов’язаних із Білоруссю(13).
Проте, на нашу думку, щодо визнання Білорусі державою-агресором суд вийшов за межі своїх повноважень. Можливість визнання або невизнання будь-якої держави агресором із застосуванням негативних наслідків для неї до компетенції суду не належить. Аналогічну позицію викладено в рішенні Північного апеляційного господарського суду:
Важливо зазначити, що Постанова №187 містить чітко визначений перелік суб’єктів, а тому підхід, за яким до цього переліку додають інших суб’єктів, а саме тих, які пов’язані з Білоруссю, є неправомірним. Слід застосовувати Постанову №187 саме до суб’єктів, пов’язаних із РФ(15). Як зазначив Господарський суд міста Києва у справі No 910/11922/21:
(13) Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/13044/23. https://
reyestr.court.gov.ua/Review/115162644L
(14) Постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №910/12083/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117237598
(15) Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/11922/21. https://reyestr.court.gov.ua/
Review/110844881Постанова Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у справі
№914/2450/22(914/3749/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/118717206
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №910/12083/23. https:// reyestr.court.gov.ua/Review/117237598
Постанова Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 у справі №917/1559/22. https:// reyestr.court.gov.ua/Review/112482203
(16) Див.: Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.05.2023 у справі №910/11922/21. https://
reyestr.court.gov.ua/Review/110844881
Розділ IV
Громадяни РФ, що проживають на території України на законних підставах
Важливим питанням судової практики щодо визначення суб’єктного складу, на який поширюється Постанова №187, стало встановлення факту проживання в Україні громадян РФ на законних підставах. Цей факт підтверджується чинними посвідками на постійне проживання.
Абсолютна більшість суддів підтверджують те, що мораторій згідно з Постановою №187 не поширюється на громадян РФ, які проживають в Україні на законних підставах(17). Судам як доказ надається чинна посвідка на постійне проживання фізичної особи – громадянина РФ, і суд ухвалює рішення на користь відповідної юридичної особи, у якої цей громадянин є КБВ. Причому деякі суди наголошують на тому, що виняток із Постанови №187 робиться не за фактом постійного проживання громадян РФ в Україні, а саме за фактом проживання на законних підставах(18).
Проте Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області дійшов висновку про необхідність поширення мораторію на громадян РФ, які проживають в Україні на законних підставах. Суд посилається на наявність законодавчої колізії в Законі України «Про громадянство України» та Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»(19). Під час детального аналізу судового рішення та цих нормативно-правових актів ми не встановили, які саме положення містять колізію. Зауважимо, що в цьомурішенні суд також вказує на непоширення Постанови №187 на громадян РФ, які проживають в Україні на законних підставах. Тобто суд суперечить сам собі.
Вартою уваги є позиція Північно-західного апеляційного господарського суду, який зазначив, що не потребується подання доказів для оцінки постійного перебування та документів на підтвердження законності такого перебування на певній території, оскільки «суди не наділені правом відмовляти в задоволенні позову, визначених у Постанові осіб»(20).
Остання позиція збігається з думкою, яку ми вже висловили вище: мораторій не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог і застосовується лише на стадії виконання судового рішення.
(17) Див.: Постанова Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №910/12414/23.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/117877767
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі №620/6169/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/107203668
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №910/9516/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/110995630
Постанова Західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 у справі №914/2589/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/112481995
Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №924/789/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/112799693
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №920/920/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/112718155
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №920/914/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/111366556
Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №904/3665/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/111183376
Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі №903/47/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/113266243
Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №904/5126/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117878181
Постанова Київського апеляційного суду від 31.01.2024 у справі №756/335/21. https://reyestr.court.gov.ua/Review/116807254
Постанова Північно-Західного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі No 924/789/22.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/112799693
Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №904/3665/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/111183376
(18) Постанова Північного апеляційного господарського суду від 09.08.2023 у справі №920/920/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/112718155
(19) Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08.12.2022 у справі №695/2672/22.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/107854257
(20) Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №903/833/22.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109343320
Розділ V
Застосування мораторію згідно з Постановою №187
Накладення санкцій не є окремою підставою застосування мораторію до підсанкційних осіб або ж юридичних осіб, у яких під санкціями перебувають кінцеві бенефіціарні власники. Проте судова практика щодо співіснування цих двох режимів відрізняється.
1) У 4 справах суди застосовують мораторій згідно з Постановою №187 у зв’язку з накладенням санкцій на КБВ українських юридичних осіб. Важливо, що в цьому випадку можлива ситуація, коли КБВ не є громадянином РФ.
Наприклад, Північний апеляційний господарський суд відмовив у задоволенні позовних вимог юридичної особи про стягнення заборгованості за договором поставки, мотивуючи це рішення накладенням санкцій на фізичну особу, громадянина України, якому належать 98 % статутного капіталу(21).
Постановою цього ж суду вже в іншій справі також відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог юридичної особи через накладення санкцій на КБВ громадянина України. Суд посилається, зокрема, і на мораторій згідно з Постановою №187(22).
2) У 8 справах суди не застосовують мораторію згідно з Постановою №187.
Головними аргументами є такі:
– санкції застосовуються персонально до КБВ і не можуть бути застосовані до юридичної особи з підсанкційним КБВ;
– кінцевий бенефіціарний власник юридичної особи не є учасником правовідносин за укладеними договорами між сторонами;
– Указ Президента України про накладення санкцій стосується лише тих осіб, які в ньому зазначені;
– немає доказів накладення санкцій на позивача або ж такі санкції на позивача не накладалися.
Наприклад, Господарський суд Дніпропетровської області зобов’язав Укрзалізницю сплатити ПрАТ «Свеський насосний завод» заборгованість за договором поставки, мотивуючи це тим, що санкції, застосовані персонально до фізичної особи – КБВ підприємства, не можуть одночасно бути застосованими до відповідної юридичної особи. Отже, суд констатує відсутність зв’язку фізичної особи та ПрАТ «Свеський насосний завод» із Постановою №187(26).
Аналогічним чином вирішив і Господарський суд Миколаївської області, який зобов’язав АТ «НАЕК «Енергоатом» сплатити ТОВ «Спецпромтранстехніка» заборгованість з оплати товару, адже КБВ товариства є громадянин України, на якого не поширюється мораторій згідно з Постановою №187(27).
Ці висновки підтвердив і Північний апеляційний господарський суд, який залишив без змін рішення Господарського суду Чернігівської області, яким задоволено позов ТОВ «Інгаз» про стягнення з ТОВ «Ваша Надія» заборгованості за поставлений товар.
«Судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не встановлено, що відносно позивача встановлені обмежувальні заходи, передбачені Законом України “Про санкції”, що позивач є особою, щодо якої Постановою КМУ №187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, а також що позивач підпадає під визначення осіб, стосовно яких встановлено заборону відповідно до п. 1 зазначеної постанови КМУ, про що був би відповідний запис у Державному реєстрі санкцій»(28).
3) У процесі аналізу ми виокремили два рішення судів, які теж стосуються співвідношення мораторію та санкцій, але водночас увиразнюють проблеми в застосуванні Постанови №187.
Суди ухвалили абсолютно протилежні рішення в тотожних спорах (ті самі сторони, однакові обставини справи, ідентичні вимоги).
Східний апеляційний господарський суд відмовив ПрАТ «Свеський насосний завод» у стягненні з АТ «Укрзалізниця» заборгованості за договором поставки. Головною причиною є накладення Указом Президента України санкцій на КБВ позивача, яка була громадянкою України(29). У цій справі суд поширив дію мораторію на позивача, який не є особою, пов’язаною з державою-агресором, у розумінні Постанови №187.
Своєю чергою Господарський суд Дніпропетровської області зобов’язав АТ «Укрзалізниця» сплатити ПАТ «Свеський насосний завод» заборгованість за договором поставки. Суд встановив, що мораторій згідно з Постановою №187 не застосовується:
На наше переконання, слід виходити з того, що мораторій згідно з Постановою №187 і санкційне законодавство не пов’язані між собою. Автоматичне поширення мораторію на українських кінцевих бенефіціарних власників під санкціями не передбачено.
Утім, неоднозначна судова практика свідчить про необхідність розмежування режиму санкцій і режиму мораторію, введеного Постановою №187. Накладення санкцій не означає автоматичного застосування мораторію, і навпаки. Окремої уваги потребує ухвалення різними судами різних рішень в однакових справах. Така практика негативно впливає на застосування обох режимів, її треба змінити.
(25) Рішення Господарського суду Миколаївської області від 27.03.2024 у справі №915/1802/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/118130395
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2024 у справі №904/3057/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117371013
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі №910/13/21. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117909470
Ухвала Господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі №922/1756/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/109394815
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №160/4145/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/116519043
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 05.10.2023 у справі №904/2900/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/114677108
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі №910/12083/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117237598
Постанова Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 у справі 927/830/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/116982805
Розділ VI
Мораторій і Постанова НБУ №18
Ще до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №187 Національний банк України ухвалив Постанову №18 від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», якою зупинено видаткові операції за рахунками фізичних і юридичних осіб РФ/Білорусі та юридичних осіб, КБВ яких є резиденти РФ/Білорусі. Водночас Постановою передбачено порядок отримання дозволів на здійснення видаткових операцій.
Зв’язок між Постановою №187 та Постановою НБУ №18 передбачено на рівні Постанови №187, якою визначено, що мораторій не застосовується до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.
Підтвердження цих винятків ми можемо простежити в судовій практиці. Зокрема, Центральний апеляційний господарський суд відмовив Криворізькій центральній окружній прокуратурі (в інтересах держави в особі Національної служби здоров’я України) в задоволенні позову до КП «Криворізька міська клінічна лікарня №2» Криворізької міської ради та ТОВ «Вента.ЛТД» про визнання недійсним договору та стягнення коштів у дохід держави. ТОВ «Вента.ЛТД» отримало рішення НБУ щодо дозволу обслуговуючим банкам здійснювати видаткові операції за рахунками товариства, яке є чинним протягом дії воєнного стану. Отже, заборони, визначені Постановою №187, до ТОВ «Вента.ЛТД» не застосовуються(31).
Також звертаємо увагу на те, що позивачем була Криворізька центральна окружна прокуратура. Це, на нашу думку, ілюструє одну з важливих проблем санкційної політики – брак координації між державними органами. З одного боку, маємо клопотання Міністерства охорони здоров’я про дозвіл на проведення видаткових операцій, а з іншого – скаргу прокуратури про визнання цього ж договору недійсним. За умови наявності належного рівня координації такі судові спори не виникали б.
Аналогічне рішення щодо того самого суб’єкта ухвалив і Господарський суд Київської області, яким відмовив ТОВ «Матеріа Медіка – Україна» в задоволенні позову до ТОВ «Вента.ЛТД» про розірвання договору поставки(32). Така судова практика захищає підприємства, які успішно скористались можливістю отримати дозволи на здійснення видаткових операцій. Проте це ще раз підтверджує необхідність розроблення прозорої системи видачі таких дозволів та розблокування нормальної діяльності саме українських підприємств. Іншим випадком взаємозв’язку мораторію згідно з Постановою No 187 та обмежень Постанови НБУ No 18 є справа ТОВ «Хімекс Лімітед», яке уклало договір з юридичною особою з РФ про користування залізничними вагонами. Цей договір укладено до повномасштабного вторгнення РФ. Внаслідок дії обмежень товариство не може отримати орендну плату за договором. Цікаво, що до серпня 2022 року орендні платежі із затримкою все ж зараховувались на рахунок резидента, однак із серпня 2022 року банк відмовив у проведенні операції із зарахування коштів.
Крапку у справі поставив Верховний Суд, який підтвердив правомірність відмови АТ «Райффайзен Банк» у проведенні валютної операції із зарахування на розрахунковий рахунок ТОВ «Хімекс Лімітед» оплати за договором:
Отже, через введення мораторію насамперед потерпає українське підприємство, не пов’язане з РФ. Причому нині і в найближчі роки ці вагони неможливо повернути через зупинене залізничне сполучення між Україною та РФ. Звісно, правомірність рішення суду не викликає сумніву, проте це підтверджує необхідність розв’язання питання взаємовідносин між контрагентами за укладеними договорами. У результаті врегулювання цієї проблеми вітчизняні підприємства розумітимуть, як діяти в подібних випадках, а держава зможе їх захистити.
Розділ VII
Заборона вчинення реєстраційних або нотаріальних дій на користь осіб, повʼязаних із РФ
Мораторій згідно з Постановою №187 передбачає не лише виконання зобов’язань перед суб’єктами, пов’язаними з РФ, а й заборону на вчинення будь-яких правочинів, що призводять до відчуження або передачі майна, цінних паперів, корпоративних прав тощо на користь осіб, пов’язаних із РФ. Водночас судова практика свідчить про те, що спроби, наприклад, змінити власників із РФ на тих, які не пов’язані з РФ, все ж відбуваються.
У 2 справах суди підтвердили законність відмови у здійсненні реєстраційних/нотаріальних дій та зупинення нотаріальних дій через мораторій згідно з
Постановою №187 щодо:
– громадян РФ;
– українських юросіб із КБВ – громадянами РФ(34).
Наприклад, Господарський суд міста Києва відмовив громадянці РФ у задоволенні позову про скасування наказу Мін’юсту, яким анульовано реєстраційні дії щодо зміни відомостей у 13 юридичних особах. Зазначено, що підставою для скасування наказу стало звернення Служби безпеки України, в якому вказано про порушення Постанови №187(35).
Цікавим випадком стала відмова Північно-західного апеляційного господарського суду в державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу після купівлі часток у цій юридичній особі, які належали трьом громадянам РФ:
Заслуговують на увагу справи ПрАТ «Чернігівський завод «Ексом», який хотів виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань інформацію про одного з учасників, який є громадянином РФ(37).
Ще у 2010 році цей учасник подарував акції особі, яка їх через деякий час продала громадянину України, що було засвідчено в Реєстрі власників іменних цінних паперів Товариства.
Проте в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань такі зміни не було внесено, що й призвело згодом до позовів ПрАТ до суду.
Спочатку Шостий апеляційний адміністративний суд не дозволив внести відомості в Реєстр через дію мораторію згідно з Постановою №187. Однак в іншій справі Господарський суд Чернігівської області з урахуванням того, що факт дарування акцій і зміни їхнього власника був задовго до введення в дію мораторію, став на бік ПрАТ «Чернігівський завод «Ексом». Це свідчить про неоднакову судову практику навіть у, здавалося б, очевидній справі про узгодження застарілої інформації про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі з актуальним переліком акціонерів у Реєстрі власників іменних цінних паперів Товариства.
У ще одній судовій справі громадянину РФ відмовлено у визнанні недійсним і скасуванні рішення загальних зборів про його виключення зі складу учасників юридичної особи. Водночас Верховний Суд зазначив, що:
– виключення громадянина РФ зі складу учасників перебуває під мораторієм
згідно з Постановою №187;
– відповідне рішення загальних зборів учасників спрямоване на уникнення
поширення на юридичну особу дії мораторію згідно з Постановою №187:
Отже, Верховний Суд зазначає, що мораторій згідно з Постановою №187 блокує виключення громадян РФ зі складу учасників українських підприємств. Очевидно, що це, своєю чергою, може негативно впливати на їхню діяльність.
З урахуванням судової практики ми робимо висновок про те, що заборона на вчинення реєстраційних або ж нотаріальних дій підтверджується в судовому порядку. Такі дії судів є правомірними і показують належний рівень дотримання вимог Постанови №187. Проте залишається не вирішеною більш глобальна проблема, а саме можливість українських юридичних осіб змінювати власну структуру власності, щоб позбутися впливу з боку РФ. До того ж українські юридичні особи мають таке бажання. Така заборона залишається, і це питання має стати одним із ключових під час ухвалення Закону України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором.
(34) Рішення Господарського суду міста Києва від 26.02.2024 у справі No 910/12769/23. https:// reyestr.court.gov.ua/Review/117472104
(37) Постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі No 903/47/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/113266243
Розділ VIII
Мораторій як привід для зловживань
Дія мораторію, установленого Постановою №187, передбачає заборону – у визначених Постановою випадках – виконувати цивільно-правові зобов’язання, які сторона раніше взяла на себе за договором із контрагентом. Іноді недобросовісні боржники, маніпулюючи поняттям мораторію, намагаються використати його як привід не виконувати зобов’язання за договором, хоча дійсних і достатніх підстав для застосування мораторію немає. Зокрема, боржники вдаються до такого:
– посилаються на неактуальну, застарілу інформацію щодо наявності серед КБВ контрагента резидентів РФ;
– наполягають на поширенні мораторію на резидентів Білорусі;
– покликаються на недоведені припущення стосовно зв’язку контрагента з РФ;
– заявляють без належного обґрунтування, що придбаний товар походить із РФ або що оплату в кінцевому підсумку отримає резидент РФ тощо.
У справі про банкрутство No 910/1516/22 боржник посилався на те, що акціонером ініціюючого кредитора є ПАТ «Газпром», зареєстроване на території РФ. Однак під час розгляду справи суд встановив, що ці дані є застарілими і були чинними станом на 2018 рік, і тепер, станом на час розгляду справи, жодної причетності до РФ компанія ініціюючого кредитора не має(39).
У справі №910/11922/21 боржник із посиланням на мораторій оскаржив постанову про відкриття виконавчого провадження, у якому стягувачем було ТОВ, зареєстроване в Республіці Білорусь. Боржник наполягав на застосуванні Постанови №187 за аналогією і до резидентів Білорусі. Проте суд не погодився, зазначивши таке:
У справі №910/5675/23 відповідач посилався на те, що придбане за договором вугілля походить із РФ. Однак суд звернув увагу на те, що відповідач придбав вугілля в контрагентів із Ліхтенштейну та Швейцарії, у зв’язку з чим відхилив твердження відповідача про те, що стягнуті рішенням суду грошові кошти будуть спрямовані на користь осіб, пов’язаних із РФ(41).
У справі №927/830/23 відповідач заявляв, що «серед засновників позивача є юридична особа, потенційно пов’язана із державою-агресором». Проте суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що така заява ґрунтується виключно на припущеннях, тоді як відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань свідчать про те, що КБВ позивача є громадяни України(42).
У 21 справі з тих, які ми проаналізували, стороною є АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом». Ця компанія часто заперечує проти стягнення з неї заборгованостей за укладеними договорами, покликаючись на Постанову №187. Зокрема, компанія заявляла про зв’язок контрагентів із РФ і про те, що поставлена продукція походить із РФ. Утім, у більшості випадків (у 15 справах із зазначених 21) це не мало підтвердження, а контрагентами були українські та іноземні юридичні особи, у яких КБВ не пов’язані з державою-агресором.
У 15 справах суди ухвалили рішення про стягнення заборгованості з НАЕК «Енергоатом», визнавши, що мораторій не поширюється на правовідносини з відповідними контрагентами, зокрема, через таке:
– контрагент не пов’язаний із РФ;
– фінансування контрагентом держави-агресора не підтверджено;
– контрагент придбав спірний товар не в резидентів РФ;
– немає доказів, що спірний товар куплено у РФ і/або осіб, пов’язаних із державою-агресором;
– договір поставки, поставка товару та часткова оплата за поставлений товар були до початку військової агресії 24.02.2022;
– КБВ контрагента є громадянином РФ, але проживає в Україні на законних підставах.
У справі №824/43/22 Верховний Суд залишив без змін ухвалу Київського апеляційного суду щодо задоволення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України, яким з НАЕК «Енергоатом» було стягнуто заборгованість за поставлену продукцію на користь IEC Industrie Export GmbH (Німеччина).
Попри те що придбану продукцію справді виробила російська компанія, НАЕК «Енергоатом» купила її у німецького постачальника IEC Industrie Export GmbH, і Верховний Суд звернув увагу на те, що постачальник на момент продажу був її власником і вже повністю розрахувався за неї з російським виробником. Тобто Суд мав на увазі, що кошти, сплачені компанією «Енергоатом», не буде переказано виробнику в Росію(43).
Проте у справі №924/372/23 Північно-західний апеляційний господарський суд відмовив ТОВ «Суми-Електрод» у стягненні з НАЕК «Енергоатом» заборгованості за договором, зауваживши, що КБВ позивача, Лук’яненко Володимир Матвійович, є громадянином РФ і більше того – щодо нього було застосовано персональні санкції(44).
У справі №910/2825/23 позивачеві було відмовлено в позові до НАЕК «Енергоатом» через вибір неналежного способу захисту: позивач просив суд «скасувати рішення про зупинення здійснення видаткових операцій за договором». У цій справі між сторонами було укладено договір поставки запасних частин для арматури трубопровідної російського виробництва. Компанія «Енергоатом» не розрахувалася за поставлену продукцію і, посилаючись на мораторій, ухвалила рішення про зупинення здійснення видаткових операції за цим договором.
Суд зауважив, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним: «захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов’язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про скасування рішення не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не обмежує покупця у прийнятті схожих рішень»(45).
Серед великих українських компаній Укрзалізниця також заперечувала проти пред’явлених до неї позовних вимог із посиланням на мораторій. Зокрема, у справі №910/9516/22 ТОВ «Придніпровський механічний завод» вимагав стягнути з Укрзалізниці заборгованість за договором про закупівлю. Укрзалізниця заперечувала, посилаючись на те, що кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «Придніпровський механічний завод» є громадяни Російської Федерації. Однак суд відхилив цей аргумент, зазначивши, що ці особи мають посвідки на постійне проживання в Україні, а отже, проживають на території України на законних підставах, тому не підпадають під дію Постанови №87(46).
Розділ IX
Повернення передоплати за договорами до введення мораторію
Постанова №187 не вирішує питання щодо передоплати за договором, здійсненої до введення мораторію. Якщо така передоплата або авансовий платіж були, то після введення мораторію складається ситуація, коли решта договірної ціни не може бути сплачена, а отже виконання теж не є можливим. У зв’язку з цим у судовій практиці є справи, у яких покупець (чи замовник) вимагає в судовому порядку стягнення передоплати з контрагента, подальше виконання зобов’язань на користь якого заборонено Постановою №187. Позивачі в таких справах посилаються, зокрема, на статтю 652 ЦК України(47), згідно з якою договір може бути розірваний у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору. Тобто йдеться про те, що мораторій є істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити, і що якби вони могли її передбачити, то не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зокрема, судовими рішеннями повернуто попередню оплату за договорами чотирьом контрагентам ТОВ «Укрростехно» (у 2 справах також розірвано договори) через неможливість виконання зобов’язань у зв’язку з поширенням на ТОВ «Укрростехно» мораторію (КБВ – громадянин РФ)(48).
(47) Докладно про цю статтю та практику її застосування див.: Карнаух, Б. (2024). Світова фінансова криза, пандемія коронавірусу, війна та що іще (не) вважається істотною зміною обставин (стаття 652 ЦК України). Зовнішня торгівля: економіка, фінанси, право, 134(3), 46–68. https://doi.org/10.31617/3.2024(134)05¥
(48) Рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2022 у справі №911/1859/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/107920407
Рішення Господарського суду Київської області від 21.03.2023 у справі №911/2821/22. https://reyestr.court.gov.ua/Review/111550980
Рішення Господарського суду Київської області від 04.07.2023 у справі №911/1080/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/112201765
Рішення Господарського суду Київської області від 21.02.2024 у справі №911/3742/23. https://reyestr.court.gov.ua/Review/117472156
Розділ X
Відступлення права вимоги
Цивільний кодекс України передбачає можливість відступлення права вимоги, яке виникло з договору (статті 512–519 ЦК України). У разі відступлення права вимоги до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Перед судами постало питання, як бути, якщо договір первісно був укладений із контрагентом, виконання на користь якого заборонене Постановою №187, але згодом цей контрагент відступив свої права іншій особі, на яку Постанова №187 не поширюється. Іноді суди розцінюють відступлення права вимоги як намагання обійти мораторій.ї
Прикладом є справа №910/11374/23, яку розглядав Північний апеляційний господарський суд. У цій справі між ТОВ «Менпауер Україна» та ДП «Електролюкс ЛЛС» було укладено контракт, за яким ТОВ «Менпауер Україна» зобов’язалось надати за винагороду клінінгові послуги та послуги щодо забезпечення персоналу. Послуги було надано, однак не оплачено повністю. Виникла заборгованість. Подальше виконання договору унеможливив мораторій, оскільки єдиним засновником ТОВ «Менпауер Україна» виявилася юридична особа «Менпауергруп», зареєстрована відповідно до законодавства РФ. Товариство «Менпауер Україна» відступило право вимоги сплати заборгованості за договором на користь ТОВ «Сплендідскор Україна», яке вже і звернулося до суду з вимогою.
Однак суд апеляційної інстанції вказав на статтю 518 ЦК України, відповідно до якої боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора в зобов’язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Звідси зроблено висновок, що якщо боржник міг заперечувати проти вимоги первісного кредитора, посилаючись на мораторій, то він повинен мати можливість так само заперечувати і проти вимоги нового кредитора(49).
Прикметно, що в Законі України №5213-VI «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну “Укроборонпром” та забезпечення їх стабільного розвитку», який також у статті 2-1 передбачає заборону на примусове виконання зобов’язань, де кредитором (стягувачем) є юридична особа держави-агресора, прямо передбачено, що відповідна заборона поширюється, «в тому числі, на зобов’язання, у яких було здійснено заміну сторони (кредитора, заявника) або уступку права вимоги, в результаті якої таке право перейшло до третіх осіб, однак першочергово такий борг виник саме щодо юридичної особи держави-агресора та/або держави-окупанта або юридичної особи з іноземними інвестиціями чи іноземного підприємства держави-агресора та/або держави-окупанта» (ч. 4 ст. 2-1).
Розділ XI
Застосування мораторію згідно з Постановою №187 щодо процедури банкрутства
В 11 справах можна простежити особливості застосування мораторію згідно з Постановою №187 щодо процедури банкрутства.
1) У 6 справах суди застосували мораторій згідно з Постановою №187 і, як наслідок, було прийнято рішення про:
– відмову в задоволенні грошових вимог;
– закриття справи;
– відмову у відкритті справи.
Зокрема, Верховний Суд відмовив юридичній особі РФ у задоволенні грошових вимог до української юридичної особи у справі про банкрутство останньої. Причиною такого рішення стало існування мораторію згідно з Постановою №187 у співвідношенні з положеннями Кодексу України з питань банкрутства.
Виключено можливість визнання грошових вимог таких кредиторів(50). В іншій справі Господарський суд Львівської області відмовив у відкритті провадження у справі про банкрутство юридичної особи з урахуванням того, що позивач співпрацює з іноземною компанією, яка має у своїй структурі КБВ із РФ:
Встановивши, що кошти за кабельну продукцію будуть отримані Компанією Kabelovna Kabex a.s. (Чехія), яка контролюється громадянином російської федерації можуть бути в подальшому використані російською федерацією для фінансування війни з Україною ПрАТ “Техенерго” звернулося з позовом до ТОВ “Сіті Соул” про визнання договору поставки недійсним з підстав укладеного його внаслідок помилки.
Ще одне рішення ухвалив і Північний апеляційний господарський суд у справі провідкриття провадження про банкрутство української юридичної особи(52).Важливим щодо оцінювання проблемних аспектів взаємозв’язку законодавства усправах про банкрутство та мораторію згідно з Постановою №187 стало рішення Господарського суду міста Києва у справі, коли єдиним кредитором булаюридична особа, на яку поширюється дія мораторію:
Так само було закрито провадження у двох справах також і в окремій частині грошових вимог кредитора, на якого поширюється дія Постанови No 18754. Зокрема, Господарський суд міста Києва вважає, що мораторій припиняє грошове зобов’язання боржника, а отже немає і предмета спору(55)
2) Проте у 5 справах суди, навпаки, не поширили мораторій згідно з Постановою №187 на правовідносини у сфері банкрутства.
Наприклад, Верховний Суд не поширив мораторій згідно з Постановою №187 на кредитора, активи якого вже було вилучено Україною (АТ «Міжнародний резервний банк»)(56), або ж на момент рішення управління вже здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб(57). У схожій справі Господарський суд Донецької області відмовив у клопотанні про виключення вимог кредиторів, на яких не було накладено санкцію у виді блокування активів та активи яких на момент спору вже належать державі(58).
В іншій справі мораторій не було поширено, оскільки не доведено, що на ініціюючого кредитора поширюються положення Постанови №87(59).
Причиною непоширення мораторію за рішенням Господарського суду Луганської області стало те, що виконання зобов’язань перед кредитором, який має зв’язок із РФ, відбувається за рахунок майна боржника, а не коштів державного бюджету:
Водночас, виконання зобов’язань перед таким кредитором відбувається не за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті, а за рахунок майна боржника, що виключає застосування обмежень, встановлених Постановою 187, до Маргіт Холдінгс Лімітед»(60).
Окремо від обох груп судових рішень, вказаних вище, залежно від поширення або непоширення мораторію на справи про банкрутство, привертають увагу ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2104/19 про банкрутство ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
У цій справі було визнано вимоги кредиторів – юридичних осіб, на яких поширюється дія мораторію згідно з Постановою №187. Ухвалою цього суду, з огляду на мораторій, було фактично зупинено ліквідаційну процедуру:
У зв’язку з цим ліквідатор боржника та комітет кредиторів запропонували:
– виключити з Реєстру вимог кредиторів ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» вимоги юросіб РФ та пов’язаних із державою-агресором;
– перерахувати кошти, призначені для погашення вимог таких кредиторів, на рахунок у НБУ для підтримки ЗСУ;
– закрити провадження в цій справі в частині кредиторських вимог зазначених вище юросіб.
Але це рішення не було підтримано іншою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області через законодавчу неврегульованість відповідних питань:
Отже, в процесі аналізу судової практики у справах про банкрутство булосвиявлено низку аспектів, які потрібно унормувати в Законі України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором. Зокрема, потрібно чітко визначити порядок виключення з реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство та закриття провадження щодо кредиторів, пов’язаних із державою-агресором. Відсутність цих норм негативно впливає на процедури банкрутства юридичних осіб.
Розділ XII
Чи стосується мораторій податкових правовідносин?
Мораторій передбачає заборону виконання зобов’язань на користь кредиторів, пов’язаних із державою-агресором. Хоча прямо цього не зазначено, проте системне тлумачення вказує на те, що йдеться про кредиторів у приватно-правових (насамперед договірних) зобов’язаннях. Водночас перед судами порушується питання про те, чи поширюється мораторій на зобов’язання, що мають публічно-правову природу, зокрема на зобов’язання із відшкодування ПДВ, у яких право на таке відшкодування належить суб’єктові, пов’язаному з державою-агресором.
Податкові органи іноді відмовляють у відшкодуванні ПДВ юридичним особам, у структурі власності яких є КБВ, пов’язаний із державою-агресором. Податкові органи посилаються на те, що в такому випадку маємо зобов’язання, у якому кредитором є суб’єкт, що відповідає ознакам, передбаченим Постановою №187, а отже, відшкодування ПДВ не може бути здійснене.
Однак адміністративні суди наголошують на тому, що Постанова №187 не стосується податкових (публічно-правових) відносин і має своїм предметом тільки приватно-правові зобов’язання.
Зокрема, у справі №280/712/23 Третій апеляційний адміністративний суд зазначив:
Проте з іншим аргументом суду в цій справі погодитися важко. Суд додатково зазначає:
Такий аргумент не узгоджується з логікою мораторію, побудованою на визнанні економічного взаємозв’язку між юридичною особою та її КБВ. Аргумент суду можна розтлумачити так: сплатити кошти юридичній особі – не означає сплатити кошти її кінцевому бенефіціарному власнику. І хоча в юридичній площині це справді так (пам’ятаймо про принцип майнової відокремленості юридичної особи від її засновників (учасників)), проте в економічній площині КБВ є вигодонабувачем щодо діяльності юридичної особи, і якщо прийняти аргумент суду в цій частині, то це б звело нанівець сенс мораторію.
Отже, щодо права на відшкодування ПДВ слід пам’ятати, що мораторій застосовується до приватно-правових (договірних) зобов’язань між боржниками та кредиторами і не застосовується до публічно-правових відносин між державою та платниками податків. Останні мають бути врегульовані окремим, податковим законодавством.
Розділ XIII
Мораторій і активи, арештовані арматури
У разі скасування арешту активів у судовому порядку Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентство з розшуку та менеджменту активів, АРМА) повинне повернути кошти законному власнику. Проте відомо про два випадки неповернення АРМА суб’єктам господарювання коштів, з яких знято арешти відповідно до КПК України. У цих випадках АРМА відмовляє в поверненні коштів через присутність громадян РФ у структурі власності відповідних юридичних осіб, посилаючись на Постанову №187.
У першому випадку йдеться про активи ТОВ «Дніпро-Білогір’я». За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, його КБВ є громадянка РФ Васькіна Л.Ф. (74 %). Арешт коштів ТОВ «Дніпро-Білогір’я» було знято ухвалою Солом’янського районного суду міста Києва у справі №760/3398/24(65). Кошти наразі не повернуто.
У другому випадку в ухвалі Солом’янського районного суду міста Києва, якою знято арешт з коштів ТОВ «Добробут», зазначено, що його КБВ має громадянство РФ (справа №760/1060/24)(66).
Отже, АРМА застосовує мораторій навіть у тому разі, коли є судове рішення про повернення підприємствам арештованих коштів, прийняте відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Фактично рішення суду в межах кримінального провадження не виконується. Така практика є неоднозначною з огляду на те, що мораторій стосується приватно-правових відносин і не стосується відносин у сфері публічного права.
Причиною таких дій АРМА є те, що повернення коштів у зазначених випадках може бути кваліфіковане як злочин за різними статтями Кримінального кодексу України у разі, якщо кошти потраплять до громадян або суб’єктів, пов’язаних із РФ. Отже, АРМА доводиться діяти в ситуації, коли, з одного боку, є невизначеність, а з іншого – загроза кримінальної відповідальності. Тому порядок дій у разі скасування арешту потребує окремого законодавчого врегулювання.
Висновки
Підсумок
Практична реалізація мораторію, установленого Постановою Кабінету Міністрів України №187 від 3 березня 2022 року «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації», попри важливу місію заборони виведення активів у РФ, одночасно може негативно впливати на доброчесні українські підприємства, які не мають жодного зв’язку з державою-агресором. Щоб уникнути такої «побічної шкоди», потрібно, по-перше, дотримуватися єдиних принципів тлумачення Постанови №187 та, по-друге, удосконалити нормативне регулювання супутніх питань, які постають у зв’язку з реалізацією її положень.
Насамперед мораторій, передбачений Постановою №187, слід тлумачити як такий, що застосовується на стадії виконання судового рішення. Він не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, які в усьому іншому є законними й обґрунтованими. Після задоволення судом позовної вимоги, виконання якої унеможливлене через мораторій, і видачі виконавчого документа боржник має звернутися до державного виконавця із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій до скасування мораторію.
Мораторій має застосовуватись незалежно від того, коли було укладено договір (до чи після набрання чинності Постановою №187, чи до початку війни). Важливою умовою є те, що його виконання вимагається стороною після набрання чинності Постановою №187. Також потрібно дотримуватися підходу, що пов’язаність кредитора контрагента з РФ має бути станом на час, коли вимагається виконання.
Постанова No 187 містить чітко визначений перелік суб’єктів, а тому не можна підтримати підхід, за яким мораторій поширюється також на суб’єктів, пов’язаних із Білоруссю. Постанова №187 поширюється виключно на осіб, пов’язаних із РФ. Водночас мораторій згідно з Постановою №187 не поширюється на громадян РФ, які проживають в Україні на законних підставах. Цей факт встановлюється через надання до суду чинної посвідки на постійне проживання фізичної особи – громадянина РФ.
Потрібно чітко розмежувати режим санкцій і режим мораторію, введений Постановою №187. Накладення санкцій не означає автоматичного застосування мораторію, і навпаки. Про необхідність такого розмежування свідчить неоднозначна судова практика, що навіть призводить до ухвалення судами різних рішень в однакових справах.
Важливо також узгодити режим мораторію, введений Постановою №187, і Постанову НБУ №18, яка забороняє видаткові операції, оскільки багато в чому вони поєднуються, проте водночас, особливо щодо суб’єктного складу, підходи різні. Це потребує змін.
Позитивно оцінено імплементацію положень щодо заборони на вчинення реєстраційних або ж нотаріальних дій. Це підтверджується в судовому порядку. Однак у цьому випадку потребує вирішення більш глобальна проблема, а саме можливість українських юридичних осіб змінювати власну структуру власності для нівелювання впливу РФ. Наразі така заборона залишається, і це питання має стати одним із ключових під час ухвалення Закону України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором.
Дія мораторію, установленого Постановою N№187, передбачає заборону – у визначених Постановою випадках – виконувати цивільно-правові зобов’язання, які сторона раніше взяла на себе за договором із контрагентом. Проте іноді недобросовісні боржники, маніпулюючи поняттям мораторію, намагаються використати його як привід не виконувати зобов’язання за договором, хоча дійсних і достатніх підстав для застосування мораторію немає. Це питання потребує розв’язання як одне з ключових.
Також Постанова №187 не вирішує питання щодо передоплати за договором, здійсненої до введення мораторію. Утім, якщо передоплату або авансовий платіж було внесено, то після введення мораторію складається ситуація, коли решта договірної ціни вже не може бути сплачена, як і унеможливлюється виконання договору. А отже, сторона, яка внесла передоплату, звертається до суду за її поверненням і справедливо вимагає цього.
Важливим є вирішення питання обходу мораторію через укладення договору відступлення права вимоги. Наприклад, первинний договір був укладений із контрагентом, виконання на користь якого заборонено Постановою №187, але згодом цей контрагент відступив свої права іншій особі, на яку Постанова №187 не поширюється. Іноді суди розцінюють відступлення права вимоги як намагання обійти мораторій. Тому це має бути унормовано на законодавчому рівні.
Ще одним аспектом, який потребує врегулювання, є вплив мораторію на справи про банкрутство. Виявлено низку положень, які мають бути врегульовані в законодавстві України. Зокрема, потрібно чітко визначити порядок виключення з реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство та закриття провадження щодо кредиторів, пов’язаних із державою-агресором. Відсутність цих норм негативно впливає на процедури банкрутства юридичних осіб.
Окремими питаннями є поширення мораторію на публічно-правові відносини. Наприклад, мораторій намагаються поширити навіть у тому разі, коли є судове рішення про повернення підприємствам арештованих коштів, прийняте відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. Так вчиняє АРМА з огляду на
наявність у підприємства зв’язків із РФ. Фактично рішення суду в межах кримінального провадження не виконується. Така практика є неоднозначною з огляду на те, що мораторій стосується приватно-правових відносин і не стосується відносин у сфері публічного права.
Потребує доопрацювання питання поширення мораторію на податкові відносини. Зокрема, щодо права на відшкодування ПДВ слід пам’ятати, що мораторій застосовується до приватно-правових (договірних) зобов’язань між боржниками та кредиторами і не застосовується до публічно-правових відносин між державою та платниками податків. Останні мають бути врегульовані окремим, податковим законодавством.
Пов’язані аналітики
