У Києві відбулася третя щорічна санкційна конференція «Український бізнес з російськими та підсанкційними власниками: стан, виклики, рішення»
В Україні налічується близько 5,8 тис. компаній із російським слідом в Україні, водночас підсанкційні власники продовжують отримувати доходи від своїх бізнесів. Це стало центральною темою третьої щорічної санкційної конференції «Український бізнес з російськими та підсанкційними власниками: стан, виклики, рішення», який відбувся 14 квітня в Києві. Захід організований Інститутом законодавчих ідей у співпраці з Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства, а також Асоціацією правників України.
Захід мав закритий формат та об‘єднав представників ключових державних інституцій: Мінекономіки, Верховної Ради, Секретаріату Кабінету Міністрів, Офісу Президента, РНБО, СБУ, Мін’юсту, Міноборони, МВС, МЗС, Офісу Генерального прокурора, Нацбанку, НКЦПФР, митної служби, АРМА, а також міжнародних партнерів, зокрема бізнес-асоціації, медіа та експертні організації.
Мета конференції – сформувати спільне розуміння проблем регулювання бізнесу з російськими та підсанкційними власниками, визначити пріоритетні рішення та узгодити підходи між державою, бізнесом і експертним середовищем. Та ключове – знайти баланс між захистом національних безпекових та економічних інтересів України.
Голова ІЗІ Тетяна Хутор відкриваючи захід, наголосила, що обмеження впливу держави-агресора на українську економіку є важливою складовою економічної безпеки України. Тому особливого значення набувають питання присутності російського капіталу в економіці та регулювання діяльності бізнесу, пов’язаного з підсанкційними особами.
Після повномасштабного вторгнення Україна блискавично запровадила тимчасові всеохоплюючі обмеження спрямовані на блокування російського капіталу. Але вони мали вплив не лише на російських, а й на українських співвласників, адже бізнес опинився в пастці: позбутися російської частки фактично неможливо, а працювати з обмеженнями – дедалі важче. Станом на початок 2026 року тисячі компаній в Україні все ще мають зв’язки з російським бізнесом, а системного законодавчого рішення, яке б надавало можливість остаточно позбутись російського капіталу та очистити ринок, так і не було ухвалено.
Ще складніша ситуація – з підприємствами, які мають підсанкційних власників. Санкції накладають на фізичних осіб, але негативні наслідки частково стосуються бізнесу, який вони контролюють. Недоліки чинного санкційного регулювання призводять до ситуації, за якої, з одного боку, підсанкційні особи зберігають вплив на бізнес; а з іншого боку – через окремі обмеження (податкові та регуляторні) підприємства втрачають доходи, а держава недоотримує кошти, які могли б бути сплачені у вигляді податків.
Вирішення цих викликів дозволить позбутися ворожого впливу без суттєвої шкоди власній економіці, балансуючи безпекові та економічні інтереси країни, а також адаптувати українську систему під європейські вимоги.
«Проблема не в тому, що в Україні є регулювання, яке блокує російський капітал – це якраз необхідно. Проблема в тому, що досі не створено юридичних механізмів, які дозволяють українським компаніям легально й остаточно позбутися ризикованих інвестицій. Те саме стосується і санкцій: проблема не в тому, що Україна накладає їх на російських олігархів – це виправдано. Проблема в тому, що великі компанії, які перебувають у їхній власності і є важливими для економіки, або продовжують фактично працювати на них, або повністю зупиняються і не створюють додану вартість для України. Для вирішення і першого, і другого необхідні системні законодавчі зміни, над якими ми вже працюємо», – підсумувала голова ІЗІ.
Заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства Віталій Петрук, відкриваючи першу панель, наголосив, що Мінекономіки як центральний орган виконавчої влади, який формує політику у багатьох сферах суспільного життя, приділяє значну увагу проблемам бізнесу, великого та малого, громадян України, які випливають, у тому числі, внаслідок реалізації норм санкційного законодавства (у широкому значенні цього терміну).
Так, до Мінекономіки надходили звернення від суб’єктів господарювання, їх об’єднань, у яких зазначається, що зазначена ситуація створює ризик тривалого збереження невизначеності для таких підприємств та фактичного блокування їхньої господарської діяльності.
«Постанова №187 була необхідною відповіддю на виклики 2022 року. Але за час її застосування стало очевидно: чинні підходи не завжди враховують реальну ситуацію і не мають інструментів для швидкого реагування. Наше завдання – знайти більш точні рішення, які обмежують вплив держави-агресора і водночас не ускладнюють роботу українських підприємств», – зазначив заступник міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Віталій Петрук.
Підсумовуючи можливі сценарії до обговорення під час першої панелі було запропоновано декілька варіантів рішення: скасування постанови; внесення змін до постанови, які дозволять мінімізувати негативні наслідки, запровадивши механізм позбавлення від російської частки; запровадження нового системного законодавчого регулювання, яке забезпечить правову визначеність, способи позбавлення російської власності та не допустить у майбутньому «корозійних» інвестицій.
«Ми стоїмо перед вибором: залишити недосконале існуюче регулювання, скасувати обмеження або розширити винятки в застосуванні постанови №187, внести точкові зміни, інтегрувати це частково в систему скринінгу інвестицій, або піти в комплексне законодавче рішення щодо взаємодії з країною-агресором», – сказала Тетяна Хутор.
У контексті проблеми регулювання російського капіталу в українській економіці та можливих рішень генеральний директор Директорату з питань правової політики Офісу Президента Віктор Дубовик розповів про логіку прийняття постанови №187 і про те, наскільки ці виклики залишаються актуальними сьогодні.
Представниця Федерації роботодавців України Олеся Снєгірьова поділилася практичними кейсами компаній, які безпосередньо стикаються з цими обмеженнями.
Крім того, обговорювалися імплементація та можливості вдосконалення постанови №187. Директор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції В’ячеслав Хардіков розповів про застосування постанови на практиці та потенційні шляхи покращення регулювання, в тому числі через закріплення відповідних праил на рівні комплексного закону.
Водночас народний депутат України Олексій Мовчан пояснив, як ці обмеження практично впливають на бізнес та недоліки законодавства, які не дозволяють позбутися «проблемних» часток. Також він зазначив як інвестиційний скринінг може запобігти потраплянню корозійного капіталу в економіку.
Інна Богатих, Head of Legal & Compliance Truman, екс-заступниця міністра юстиції, розповіла про застосування постанови №187 як інструменту санкційної політики і про роль інвестиційного скринінгу в майбутньому. Вона наголосила, що попри жорсткі обмеження встановлені постановою, вона була абсолютно необхідною і відіграла надзвичайно корисну роль для блокування російської власності.
Під час другої частини конференції експерти дискутували навколо недоліків регулювання, європейських вимог та рішень щодо українського бізнесу із підсанкційними бенефіціарами.
Начальник Управління санкційної політики Мінекономіки Олександр Тищенко окреслив ключові виклики та обмеження. Він наголосив: необхідно забезпечити дотримання балансу між інтересами національної безпеки та економічними інтересами держави (які включають в себе економічний добробут суб’єктів господарювання зі сплатою податкових платежів, заробітних плат та інших похідних наслідків).
Керівник санкційного напрямку ІЗІ Андрій Климосюк звернув увагу на розрив із підходами ЄС: в Україні компанії з підсанкційними власниками можуть продовжувати отримувати доходи, тоді як у ЄС їх активи фактично заморожуються.
«Серед ключових кроків для забезпечення в Україні ефективності санкцій та балансу інтересів необхідно вдосконалити механізм застосування санкції блокування активів, поширивши наслідки на підконтрольні компанії; запровадити процедуру спростування контролю та встановлення барʼєрів; запровадити обов’язковий механізм звітування; передбачити систему дозволів на вчинення дій, заборонених санкціями; створити або визначити національний компетентний орган у сфері санкцій», – запропонував варіанти рішення експерт ІЗІ.
Свою експертну позицію щодо підходу держави до впливу санкцій на бізнес також озвучив представник Офісу Президента України Микола Кравченко. Він наголосив, що вплив санкцій на українські підприємства не обмежується податковими надходженнями – йдеться і про тисячі людей, які втрачають роботу, втрату цінних кадрів та загальне послаблення економічного потенціалу.
Засновник інформагентства Nadra.Info Володимир Бойко окреслив практичні наслідки санкційних обмежень для діяльності компаній у сфері надрокористування, проілюструвавши їх на конкретних прикладах видобувних підприємств – зокрема у вимірі впливу на виробництво, інвестиції та економічну ефективність.
Водночас радник департаменту міжнародного права МЗС Богдан Чумак окреслив євроінтеграційні зобов’язання України щодо гармонізації санкційного законодавства. Він наголосив на необхідності адаптації всіх підходів – від накладення санкцій до формування цілісної санкційної рамки – до європейських стандартів, адже саме це є частиною зобов’язань України перед ЄС.
Про ключові недоліки Закону України «Про санкції» розповіла народний депутат України Мар’яна Безугла. За її словами, відсутність дієвих інструментів регулювання призводить до того, що наявність одного токсичного бенефіціара блокує операційну діяльність усього підприємства. Водночас вона поінформувала про законодавчу роботу над новою редакцією санкційного законодавства та діяльність відповідної робочої групи, зокрема презентувала концепцію змін, сформовану на основі пропозицій ключових стейкхолдерів.
Також експерти обговорили необхідність підвищення ефективності державних структур, щоб арештовані підприємства продовжували працювати та приносити дохід у бюджет. Тимчасово виконуючий обов'язки директора департаменту правового забезпечення АРМА Богдан Коваль зазначив, що після реформи з поділом активів на прості й складні робота агентства має стати ефективною. Зокрема, арештовані активи з підсанкційними бенефіціарами отримують реальний шанс на ефективне управління: вже проведено реформу системи менеджменту активів, створено комісію з відбору управителів та затверджено необхідні підзаконні акти.
За результатами обговорення ІЗІ підготує фінальний аналітичний документ із систематизацією ключових проблем та пропозиціями шляхів їх вирішення. Документ стане основою для подальшої спільної роботи з Міністерством економіки над формуванням комплексних рішень і відповідних законодавчих змін.