Експерти ІЗІ розповіли, чому підсанкційним особам в ЄС, Великій Британії та США вигідніше не ховати статки і як з цим відстає Україна
Звітування є одним із ключових елементів дієвої санкційної системи. І саме через нього найбезпечнішим варіантом для підсанкційної особи є якраз протилежне приховуванню – розкрити регулятору інформацію про всі власні активи. Про це йдеться в статті Інституту законодавчих ідей на Європейській правді, підготовленої на основні аналітичного дослідження.
«Перша причина, чому вигідно розкривати інформацію, – суто прагматична. Після застосування санкції у вигляді блокування активів підсанкційна особа не може безперешкодно використовувати власні кошти. Це унеможливлює утримання сім’ї, оплату необхідних медичних або юридичних послуг, оскільки будь-які операції з активами заборонені», – розповіли експерти ІЗІ.
Вони зазначили, що самих лише прагматичних стимулів було б недостатньо. Саме тому у Великій Британії та ЄС запроваджено обов’язок самозвітування, за порушення якого передбачено кримінальну відповідальність. У Великій Британії обов’язок самозвітування запроваджено у 2023 році у межах санкційного режиму щодо Росії, а в 2024 році – щодо Білорусі.
«Підсанкційна особа зобов’язана упродовж 10 тижнів з дати внесення до санкційного списку подати звіт про будь-які кошти чи економічні ресурси, якими вона володіє, які утримує чи контролює. Йдеться про будь-які активи, якщо їхня вартість перевищує 10 тис. фунтів стерлінгів. Також підсанкційна особа зобов’язана невідкладно інформувати компетентний орган про будь-які зміни у фінансових обставинах шляхом подання звіту про зміни», – пояснили аналітики.
Вони додали: якщо особа є британським резидентом, вона зобов’язана повідомити про всі свої активи у світі. Якщо ні – лише про ті, що перебувають у Сполученому Королівстві. За відмову звітувати без поважної причини або подання неправдивих даних загрожує кримінальна відповідальність.
За словами експертів ІЗІ, практика ЄС ст. 9 Регламенту 269/2014 і раніше зобов’язувала підсанкційних осіб повідомляти про активи в межах Союзу впродовж шести тижнів. Директива 2024/1226 зобов’язує всі держави-члени визнати умисне неподання звіту окремим кримінальним правопорушенням. Якщо вартість незадекларованих активів перевищує 100 тис. євро, максимальне покарання має становити не менше одного року позбавлення волі.
«Оскільки директиви ЄС встановлюють лише мінімальний стандарт, який держави-члени можуть посилювати у власному законодавстві, окремі держави-члени запровадили значно суворіші покарання. Навіть якщо підсанкційна особа вирішить не вказувати у звіті все належне їй майно, приховані активи з високою ймовірністю все одно будуть ідентифіковані», – йдеться в матеріалі.
Водночас в ІЗІ зауважили, що Закон України «Про санкції» наразі не передбачає механізму самозвітування. Проте як держава-кандидат на членство в ЄС Україна зобов’язана гармонізувати власне законодавство з правом Євросоюзу, зокрема шляхом запровадження повноцінної системи звітування. Українська санкційна система поки не має такого інструменту, тому саме його запровадження має стати пріоритетом для влади.