Опис проєкту

З моменту незалежності України, постала необхідність у розбудові з нуля різних сфер суспільного життя. Проте існуючий роками радянський союз з його зв’язками нікуди не зник. Перш за все це стосується сфери економіки. Перебудова на нові ринки відбувалася неохоче і повільно. Україна не мала, і будемо відверті, не хотіла будувати чітку стратегію відходу від впливу з боку вже росії, і як наслідок розривати збудовані роками економічні зв’язки. Це дозволило російському капіталу чинити істотний вплив на економіку України. Тоді це ще не було очевидно, але цей капітал мав корозійний характер, тобто був таким, що роз'їдав нашу економіку, роблячи її слабкою. Причому російські гроші проникали у стратегічні сфери нашої держави. До прикладу візьмемо титан. Сировина, яка має унікальне значення зокрема для сфери оборони. Втрата належного контролю з боку України призвела до того, що цей ресурс успішно вивозився до держави-агресора. Потім титан використовувався для створення російських ракет.

Це, в свою чергу, відображалося і на інших сферах суспільного життя, зокрема політичній. Адже згенеровані кошти успішно масштабувалися у політичні проросійські проєкти. Не менш важливий був і медійний вплив. Телеканали на національному рівні просували наративи, які були вигідні державі-агресору. Медіаімперія Медведчука є яскравим прикладом цього.

Всі ці здійснені кроки і вкладені гроші запевнили рф, що досягнуто вирішального впливу, а отже захоплення України відбудеться швидко. Але цього не сталося, хоча рф у 2014 році захопила АР Крим, а також частину Донецької та Луганської областей. У відповідь Україна здійснила ряд кроків, якими намагалася протидіяти впливу рф. Разом з тим, ці кроки не набули системного і вирішального характеру, і у багатьох сферах вплив рф залишився, хоча і замаскувався у різний спосіб, у тому числі через українські підприємства. До того ж торгівля з державою-агресором була можлива. Ускладнена, звісно, але можлива.

Вже після повномасштабного вторгнення Україна у терміновому порядку прийняла безпрецедентні норми, які спрямовані на обмеження впливу рф на свою економіку. Було зупинено діяльність осіб, пов’язаних з державою-агресором. Їм заборонено здійснювати видаткові операції (постанова НБУ № 18 від 24.02.2022), реєструвати і перереєстровувати будь-яке належне їм майно, а також виконувати зобов’язання на їх користь (постанова КМУ № 187 від 03.03.2022). Попри очевидні позитивні наслідки прийняття цих змін, вони також вплинули і на діяльність українських підприємств з російською часткою. 

Після трьох років повномасштабного вторгнення ці проблеми залишаються невирішеними. Брак чіткого законодавчого визначення зв’язків з державою-агресором, механізмів їхньої ідентифікації та правових інструментів протидії, створив правову невизначеність як для держави, так і для бізнесу.

Україна має створити якісний, системний підхід для того, щоб позбавити економіку від російського капіталу, та недопустити його у майбутньому. Такий підхід є загальноприйнятим, адже у міжнародних відносинах існують прецеденти, коли держави ухвалюють жорсткі рішення, які відповідають вимогам часу.

Рішенням, яким допоможе вирішити вищезгадані проблеми є створення Закону України про врегулювання відносин з особами, пов’язаними з державою-агресором. Такі зміни розробляються Інститутом законодавчих ідей спільно з Міністерством економіки України.

У межах проєкту ми:

1. досліджуємо наявне регулювання взаємовідносин з особами, пов’язаними з державою-агресором;
2. вивчаємо міжнародні підходи до врегулювання подібних взаємовідносин;
3. формуємо правову рамку майбутнього регулювання для захисту економіки від корозійного російського капіталу та її самоочищення;
4. створюємо відповідну законодавчу ініціативу;
5. напрацьовуємо зміни до законодавства України;
6. обговорюємо законопроєкт з профільними державними та недержавними стейкхолдерами;
7. проводимо адвокаційну кампанію щодо підтримки законопроєкту;