Держава продовжує активно боротися з корупцією, впроваджуючи міжнародні стандарти та удосконалюючи своє законодавство

Україна підписала Конвенцію ООН проти корупції (КООНПК) 31 жовтня 2003 року та ратифікувала її 18 жовтня 2006 року. Конвенція набула чинності 1 січня 2010 року, і з того часу Україна активно працює над імплементацією її положень.

 Інститут законодавчих ідей підготував паралельний звіт виконання Україною положень КООНПК. Дізнайтеся про ключові досягнення та виклики у цій сфері: від прозорих публічних закупівель до ефективного міжнародного співробітництва з метою конфіскації злочинних активів.

1️⃣Політика та практика протидії корупції (Стаття 5)

В цілому, українське антикорупційне законодавство відповідає міжнародним стандартам, що зазначені в КООНПК. Однак їх реальне впровадження часто залежить від політичної волі лідерів. Успіхом стало прийняття Антикорупційної стратегії на 2021-2025 роки. Її розробка відбувалася із значним залученням різних зацікавлених сторін та громадськості і ґрунтувалася на реальних, а не декларативних цілях. Прийняття Державної антикорупційної програми (ДАП) у продовження стратегії, а також запуск інформаційної системи моніторингу виконання ДАП дозволяє в режимі реального часу бачити прогрес державних інституцій у впровадженні реформ. Ключовим індикатором успішності стане саме реальне, а не формальне виконання заходів ДАП.

Орган або органи із запобігання та протидії корупції (Стаття 6)

У 2019 році НАЗК було реорганізовано шляхом зміни керівництва та структури, що дозволило підвищити його незалежність та прозорість. Нове керівництво забезпечило більш ефективний нагляд за діяльністю агентства та у більшій мірі сприяло відкритості його роботи для громадськості. Для подальшого покращення роботи НАЗК необхідно збільшити кількість працівників та створити територіальні управління. Крім цього, потрібно убезпечити орган від загроз з боку Парламенту та судів, які в різний час приймали рішення, що негативно впливали на незалежність НАЗК.

2️⃣ Конфлікт інтересів та декларування активів (Статті 7.4, 8.1, 8.5)

Українські закони щодо декларування активів та конфлікту інтересів державних службовців відповідають стандартам Конвенції ООН проти корупції. Передбачається, що публічні особи зобов'язані подавати декларації про свої активи, включаючи нерухомість, транспортні засоби, банківські рахунки та цінні папери, а також додавати інформацію про активи членів родини. Контроль за деклараціями здійснює НАЗК.  Однак через недостатність ресурсів та проблеми з окремими інструментами контролю перевірка декларацій не є повністю ефективною. Ще одним викликом для держави стало скасування обов’язку подавати електронні декларації після повномасштабного вторгнення. Позитивним є відновлення цього обов’язку у жовтні 2023 року.

Механізми повідомлення та захист викривачів (Статті 8.4 та 13.2)

У Законі України «Про запобігання корупції» пропонуються можливість повідомлення про корупцію через різні канали, включаючи внутрішні, зовнішні та регулярні канали, що відповідає вимогам Конвенції. Проте, на практиці є проблеми з гарантіями анонімності, недостатністю ресурсів НАЗК та іноді формальним підходом до створення каналів повідомлення. Наявні у НАЗК інструменти захисту викривачів не є повністю ефективними, зокрема через численні можливості уникнути відповідальності приписи органу не виконуються на практиці. Така практика, разом із численними порушеннями гарантій захисту та поодинокими проблемами законодавства є суттєвими викликами для ефективного захисту викривачів корупції.

3️⃣ Публічні закупівлі (Стаття 9.1)

Для того, щоб зробити публічні закупівлі прозорими, була запроваджена система Prozorro. Prozorro забезпечує, щоб всі дії під час закупівель, від оголошення тендеру до укладання договору, здійснювалися через електронну систему. Це відповідає міжнародним стандартам Конвенції ООН проти корупції, яка вимагає прозорості та підзвітності в публічних закупівлях. Однак іноді є спроби вивести окремі товари чи послуги з-під дії цієї системи, що знижує рівень прозорості​. На жаль, час від часу такі спроби є успішними. Наразі слід посилити спроможність контролюючого органу (ДАСУ), оскільки основний контроль наразі здійснюється громадськістю. Ще одним викликом стало невикористання закупівель через систему Prozorro на початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У 2023 році відбулося поступове повернення до довоєнних процедур закупівель.

4️⃣Заходи щодо судових органів (Стаття 11.1)

Українське законодавство, а саме Конституція України та Закон України “Про судоустрій і статус суддів”, забезпечує незалежність судової влади відповідно до стандартів Конвенції ООН проти корупції. Проте рівень дотримання вимог законодавства є низьким, а судова влада постійно перебуває в центрі політичних та

корупційних скандалів. Основними загрозами незалежності суддів є самі судді, а також представники судової влади, які добре інтегровані в неформальні відносини з різними політичними силами. Відбір суддів до Вищого антикорупційного суду відбувався за прозорою та відкритою процедурою із залученням міжнародних експертів.

5️⃣Запобігання переказам доходів, здобутих злочинним шляхом, та їх виявлення (Статті 52 та 58)

Українське законодавство регулює питання запобігання переказам доходів, здобутих злочинним шляхом. Впроваджено вимоги до фінансових установ щодо ідентифікації та верифікації клієнтів, моніторингу підозрілих операцій та звітності про них до Держфінмоніторингу. Законодавство також встановлює механізми заморожування та конфіскації доходів, здобутих злочинним шляхом, що дозволяє запобігти їх легалізації та подальшому використанню. Ці заходи допомагають виявляти та блокувати нелегальні фінансові потоки, забезпечуючи тим самим ефективну боротьбу з фінансовими злочинами​.

Висновки

Ці результати показують, що Україна досягла помітного прогресу у впровадженні антикорупційного законодавства відповідно до міжнародних стандартів. Законодавчі зміни покращили прозорість та підзвітність у різних сферах. Однак, ефективність цих заходів часто залежить від політичної волі та наявних ресурсів. Для подальшого успіху необхідно зміцнювати інституційні спроможності та забезпечувати незалежність ключових антикорупційних органів. Це дозволить більш ефективно боротися з корупцією та підтримувати довіру громадськості.