На п’ятому місяці війни, до українських санкційних списків можуть потрапити більше трьох тисяч російських чиновників, відповідальних за агресію, а також пропагандистів, військових, силовиків та суддів.
У Верховній Раді України зареєстровано проєкт Постанови №7573, якою пропонується РНБО застосувати персональні санкції щодо росіян, які системно та активно підтримують війну проти України, створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України.
Активна робота України у впровадженні санкційної політики є важливим сигналом для наших міжнародних партнерів.
Важко не погодитися з тим, що іноземні держави матимуть менше підстав для накладення санкцій на тих росіян, які не є в санкційних списках України. Загострює це питання впровадження Україною механізму конфіскації активів підсанкційних осіб та пошуку шляхів імплементації таких інструментів іншими країнами. Тому така пропозиція ВРУ та подальше запровадження санкцій РНБО є позитивним сигналом.
До кого застосують санкції?
Парламент (через депутатів від групи "Довіра") запропонував РНБО найбільший список підсанкційних осіб за всю історію застосування обмежувальних заходів, інструмент яких почав активно використовуватись в Україні з 2014 року.
Додаток до постанови має більш ніж 500 сторінок та містить інформацію про 3775 росіян, щодо яких пропонується застосувати санкції. Усі вони поділені на 5 основних груп.
До першої групи відносять так званих організаторів війни в Україні, а саме членів Ради Безпеки росії та посадових осіб Міністерства оборони. Серед них, зокрема, "запасний" президент Медведєв, уродженка Хмельниччини – Матвієнко та інші чиновники, які напряму відповідальні за ведення війни проти України. Загалом таких осіб 110.
Друга група підсанкційних росіян має осіб, які забезпечують політичну підтримку російських воєнних дій в Україні. Таких нарахували 1536. Це депутати Думи, сенатори, топчиновники місцевого рівня та регіональні чиновники, а також представники путінської партії та його довірені особи на президентських виборах 2018 року.
До третьої групи відносяться ті, хто сприяє економічному та фінансовому забезпеченню російських воєнних дій в Україні, а саме найвищі чиновники виконавчих органів влади, державні банкіри, керівники державних фондів та державних компаній, серед яких "Газпром", "Роснефть", "Аерофлот", "РЖД" тощо.
Відносяться сюди й росіяни, задіяні у бізнес-схемах режиму, а також члени сімей чиновників, які проживають за кордоном. Наприклад, 67-річна пенсіонерка Зінаїда Аревшатян, яка отримує ресурси з рахунків фірм, підконтрольних російській пропагандистці Маргариті Симонян; дочки путіна Марія Воронцова та Катерина Тихонова; мати і бабуся Аліни Кабаєвої та власники елітної нерухомості і значних бізнес-активів – Любов Кабаєва та Зацепіліна Анна.
Примітним є те, що до цієї групи віднесли російського олігарха Олега Дерипаску, який має активи в Україні та щодо якого вже діють санкції, накладені на 3 роки рішенням РНБО від 18.06.2021 року.
Загалом ця група налічує 884 росіянина.
У четверту групу потрапили російські пропагандисти та ідеологи війни, а також публічні особи, які підтримали війну проти України, зокрема блоґери, діячі науки та культури, спортсмени тощо. Серед них "зливні бачки" Скабєєва, Соловйов та Симоньян, "дипломатка" Захарова, співаки Басков та Газманов, телеведуча "Дом 2" Бородіна та діячі культури, які підписали відкритий лист щодо "підтримки рішення президента Росії розпочати військову операцію з денацифікації України та захисту республік Донбасу". Таких осіб загалом нарахували 661.
Закривають санкційний список російські чиновники, які залучені до придушення антивоєнних рухів всередині росії. Це слідчі, прокурори, судді та спецпризначенці, загальна кількість яких в переліку досягає 584.
Варто зазначити, що вказаний перелік має певні співпадіння з відомим списком корупціонерів та розпалювачів війни, підготовленим командою російського опозиціонера Олексія Навального, так званим "списком 6000".
Які санкції накладуть?
ВРУ пропонує безстроково накласти на визначених росіян 16 видів обмежувальних заходів – від блокування та конфіскації активів і до анулювання віз та позбавлення державних нагород.
Чи зможуть конфіскувати активи?
На жаль, як би нам не хотілося, конфісковувати активи за пропозицією ВРУ не можна, не дивлячись на те, що такий вид санкції передбачений у Постанові.
Справа в тому, що нещодавно ухвалений Закон визначає інший механізм конфіскації активів підсанкційних осіб.
По-перше, Верховна Рада України може надавати на розгляд Ради національної безпеки та оборони України (РНБОУ) лише пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій. Тому навіть голосування парламентом за цей документ не гарантує, що санкції будуть накладені.
По-друге, навіть якщо РНБОУ підтримає їх своїм рішенням, а Президент введе їх в дію своїм указом – максимум, що може відбутися це блокування активів.
І лише Міністерство юстиції має право подати позов до Вищого антикорупційного суду про конфіскацію активів, які належать підсанкційним особам. Тому, рішення парламенту може стати лише передумовою для їх конфіскації в судовому порядку. Сподіваємось саме так і станеться, адже за 2 місяці дії цього закону, жодного позову про конфіскацію Мін’юстом подано не було і цей механізм фактично не працює.
Варто звернути увагу також і на те, що конфіскація може бути застосована лише щодо осіб, на яких накладено санкцію у виді блокування активів за рішеннями РНБОУ, прийнятими після набрання чинності Законом, тобто після 24 травня 2022 року. Тому, конфіскація активів того ж олігарха Дерипаски за цим механізмом може стати проблемною, адже його активи є заблокованими ще з 18 червня 2021 року. А шлях "перенакладення" санкцій з метою поширення дії закону та подальшої конфіскації активів законом не передбачений, що є законодавчим недоліком, який варто виправити.
Чому не варто йти простим шляхом і конфіскувати такі активи рішенням РНБО або парламенту? Справа в тому, що конфіскація, якої ми усі прагнемо і яка повинна стати джерелом для відновлення України, є значно більшим втручанням в права людини, ніж будь-яка інша санкція. Тому не дотримання певних правил може звести нанівець усі наші зусилля та навіть призвести до оскарження та компенсації усіх конфіскованих активів.
В цілому, активна санкційна політика та конфіскація активів агресора і його посіпак може та повинна використовуватись насамперед самою Україною. Адже, погодьтесь, важко вимагати від наших міжнародних партнерів запроваджувати санкції та закони про конфіскацію російських активів, не конфіскувавши при цьому жодного актива російського топ-посадовця чи олігарха-прибічника путінського режиму.