Proposals for the Improvement of Draft Law No. 12406

Не викликає особливих застережень диференціація відповідальності за порушення та обхід санкцій та розміщення цих двох форм вчинення злочину у різних частинах. Однак критичним є питання встановлення відповідальності за невиконання чи перешкоджання виконанню санкції не лише за наявності умислу, а й необережної форми вини.

Автор поправки в обґрунтуванні зазначає, що “…Важливо також передбачити, що злочинним є не лише умисний обхід санкції, а й умисне невиконання чи перешкоджання виконанню санкції. Означене відповідає параграфу 1 статті 3 Директиви, яка зобов’язує визначити злочином навмисну (intentional) протиправну поведінку”.

Проте переклад англійського терміну «intentional» як навмисний не є коректним. В англійському кримінальному праві цей термін охоплює не лише навмисні, в розумінні КК України діяння, а й необережність. Окрім цього, ч. 3 ст. 3 Директиви ЄС №1226 передбачає, що “Держави-члени забезпечують, щоб діяння, перелічені в підпункті (e) пункту 1 цієї статті, становили кримінальний злочин також у разі їх вчинення з серйозної недбалості”, а у §4 преамбули зазначено “Певна поведінка повинна становити кримінальний злочин, навіть якщо вона здійснюється з серйозною недбалістю”.

Експерти Ради Європи у своїх висновках на редакцію законопроєкту до І читання схвально оцінили те, що Україна намагається криміналізувати також і необережні порушення.

Насамкінець, відсутність кримінальної відповідальності за необережні порушення санкцій значно ускладнить доказування та зроблять українське законодавство одним з найбільш слабких серед країн санкційної коаліції. Так, необережність криміналізована в ФРН, Австрії, Швеції, Данії, Хорватії, Норвегії, Швейцарії. Нещодавно Литва, імплементувавши Директиву теж встановила відповідальність за необережність.

Пропонуємо прибрати слово “умисне” в ч. 1 запропонованої статті:

2.1. Погоджуємось з зауваженням Головного юридичного управління ВРУ, щодо необхідності вживання терміну “орган державної влади”:

2.2. Схвально оцінюємо розширення випадків “винятків” з санкцій, особливо щодо поправки, яка закладає юридичну рамку для надання правової допомоги підсанкційним особам.

Однак за нинішнього формулювання проєктом пропонується не лише не поширювати санкції на виплату адвокатської винагороди, але й визначати порядок оплати послуг і методику обчислення розміру винагороди. Водночас, недотримання цього порядку та методики не буде підставою для притягнення до відповідальності.

Наприклад, оплата за послуги адвоката 1 млн. грн за допустимих 100 000 грн. не буде кримінально караним. Це призведе до того, що вказана норма буде використовуватись як лазівка виведення активів підсанкційних осіб через адвокатів.

Пропонуємо таку редакцію:

2.3. Наразі невирішеною залишається проблема можливої кваліфікації як обходу санкцій законних дій уповноважених осіб АРМА та державних/приватних виконавців в порядку виконання ними посадових обовʼязків з управління активами підсанкційних осіб та виконання судових рішень щодо таких осіб.

Наприклад за відсутності такого винятку, дії АРМА щодо управління арештованими активами підсанкційної особи формально вважатимуться порушенням санкції у виді блокування активів. У випадку виконавців, виконання судового рішення так само може формально порушувати санкцію, водночас його невиконання може тягнути кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення (ст. 382 КК України).

У зв’язку з цим, пропонуємо частину 4 статті 4 доповнити новим винятком:

2.4. У нинішній редакцій закладається рамка для дозволів лише щодо правничої допомоги.

Водночас, можливість отримати дозвіл на вчинення інших дій, які заборонені санкцією не передбачена.

На цей недолік прямо вказано під час останнього скринінгу щодо узгодження законодавства з acquis ЄС щодо обмежувальних заходів за Кластером 6 “Зовнішні зв’язки” Розділу 31 “Зовнішня політика, політика безпеки та оборони”. Тому Україна повинна буде запровадити таку систему дозволів, як це уже діє в усіх країнах ЄС, США, ВБ та інших країнах санкційної коаліції.

Без такого положення криміналізація веде до порушення фундаментальних прав людини, (наприклад, неможливість отримання медичного обслуговування, оплати освітніх послуг тощо), репутаційних втрат України та багатомільйонних відшкодувань у майбутньому за результатами розгляду скарг до ЄСПЛ, а сам Закон ризикує бути визнаним неконституційним.

Окрім того, уже є реальні випадки фактичного надання дозволів, однак шляхом внесення змін до санкцій, зокрема у кейсі розблокування коштів клієнтів підсанкційної компанії "Фрідом Фінанс Україна". Унормування порядку надання дозволів з відкритою інформацією щодо суб'єктів звернення та виданих дозволів зробить державну санкційну політику передбачуваною, прозорою та гнучкою. Це сприятиме захисту національної безпеки та водночас дозволить оперативно реагувати на економічні виклики та потреби.

Пропонуємо частково врахувати поправки № 405, 407, 408 та внести точкові зміни, які вирішать цю проблему та закладуть рамку для механізму надання дозволів:

2.1. Погоджуємось з зауваженням Головного юридичного управління ВРУ, щодо необхідності вживання терміну “орган державної влади”:

2.2. Схвально оцінюємо розширення випадків “винятків” з санкцій, особливо щодо поправки, яка закладає юридичну рамку для надання правової допомоги підсанкційним особам.

Однак за нинішнього формулювання проєктом пропонується не лише не поширювати санкції на виплату адвокатської винагороди, але й визначати порядок оплати послуг і методику обчислення розміру винагороди. Водночас, недотримання цього порядку та методики не буде підставою для притягнення до відповідальності.

Наприклад, оплата за послуги адвоката 1 млн. грн за допустимих 100 000 грн. не буде кримінально караним. Це призведе до того, що вказана норма буде використовуватись як лазівка виведення активів підсанкційних осіб через адвокатів.

Пропонуємо таку редакцію:

2.3. Наразі невирішеною залишається проблема можливої кваліфікації як обходу санкцій законних дій уповноважених осіб АРМА та державних/приватних виконавців в порядку виконання ними посадових обовʼязків з управління активами підсанкційних осіб та виконання судових рішень щодо таких осіб.

Наприклад за відсутності такого винятку, дії АРМА щодо управління арештованими активами підсанкційної особи формально вважатимуться порушенням санкції у виді блокування активів. У випадку виконавців, виконання судового рішення так само може формально порушувати санкцію, водночас його невиконання може тягнути кримінальну відповідальність за невиконання судового рішення (ст. 382 КК України).

У зв’язку з цим, пропонуємо частину 4 статті 4 доповнити новим винятком:

2.4. У нинішній редакцій закладається рамка для дозволів лише щодо правничої допомоги.

Водночас, можливість отримати дозвіл на вчинення інших дій, які заборонені санкцією не передбачена.

На цей недолік прямо вказано під час останнього скринінгу щодо узгодження законодавства з acquis ЄС щодо обмежувальних заходів за Кластером 6 “Зовнішні зв’язки” Розділу 31 “Зовнішня політика, політика безпеки та оборони”. Тому Україна повинна буде запровадити таку систему дозволів, як це уже діє в усіх країнах ЄС, США, ВБ та інших країнах санкційної коаліції.

Без такого положення криміналізація веде до порушення фундаментальних прав людини, (наприклад, неможливість отримання медичного обслуговування, оплати освітніх послуг тощо), репутаційних втрат України та багатомільйонних відшкодувань у майбутньому за результатами розгляду скарг до ЄСПЛ, а сам Закон ризикує бути визнаним неконституційним.

Окрім того, уже є реальні випадки фактичного надання дозволів, однак шляхом внесення змін до санкцій, зокрема у кейсі розблокування коштів клієнтів підсанкційної компанії "Фрідом Фінанс Україна". Унормування порядку надання дозволів з відкритою інформацією щодо суб'єктів звернення та виданих дозволів зробить державну санкційну політику передбачуваною, прозорою та гнучкою. Це сприятиме захисту національної безпеки та водночас дозволить оперативно реагувати на економічні виклики та потреби.

Пропонуємо частково врахувати поправки № 405, 407, 408 та внести точкові зміни, які вирішать цю проблему та закладуть рамку для механізму надання дозволів:

3.1. Термінологія, яка вживається при описі нової форми обходу санкцій не узгоджується з термінологією Закону України «Про санкції». Наприклад, замість “визначена особа”, що притаманно актам ЄС, український закон оперує поняттям “особа, до якої застосовано санкцію”:

3.2. Пропонуємо частково врахувати правку № 382 та доповнити статтю новою формою обходу санкції, яка зумовлена можливістю отримати дозвіл на виконання дій, які заборонені санкцією. Така форма обходу прямо визначена у Директиві ЄС та убезпечить від ризику виведення активів на інші цілі.