Інститут законодавчих ідей

  • Eng

    Як депутати хочуть повернути норми старого КПК в України

    Аналіз законопроектів

    Які зміни пропонуються до Кримінального процесуального кодексу України стосовно спрощення та удосконалення діючих норм Закону з метою уникнення покарання винними особами та розвантаження судових органів?

    Які ризики приховані у законопроєкті №3303?

    ☑️До документів, серед іншого, відноситимуться також протоколи ОРД. 📣 Однією з ключових новацій КПК України було «перенесення» цілого ряду оперативно-розшукових заходів у кримінальний процес, з метою посилення гарантій захисту прав людини і основоположних свобод від надмірного втручання з боку держави.
    ⚡️ Якщо ж звернутися до самого поняття «документ» у кримінальному провадженні, то, відповідно до ч. 2 ст. 84 КПК України, це одне із процесуальних джерел доказів.
    Ч. 1 ст. 84 КПК України чітко застерігає, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, а не Законом України «Про ОРД».
    🔴 Виходячи із викладеного вище, неможливо розглядати в якості процесуального джерела доказів протоколи з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів.

    ☑️ Пропонується доповнити КПК України положенням про те, що «у разі відкриття кримінального провадження слідчим або прокурором, після перевірки законності прийнятого рішення, речовий доказ повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю слідчим або прокурором.».
    🔴 Виникає запитання – як тоді чинити із речовими доказами, які є предметами, вилученими з обігу (наприклад, наркотичні засоби), або у разі, якщо володілець не встановлений, або якщо речовим доказом є предмет вчинення злочину, вилучений із місця події?

    ☑️ Запропоновано отримувати тимчасовий доступ до інформації операторів мобільного зв’язку на підставі постанови слідчого або прокурора.
    🔴 Оскільки вказана інформація стосується приватного життя особи (мова йде про збір персональних даних чутливого характеру), надання до неї доступу, згідно з позиціями ЄСПЛ, є втручанням в права, гарантовані ст. 8 Конвенції («Право на повагу до приватного і сімейного життя»).
    У нормах чинного КПК України такий доступ можливий виключно на підставі ухвали слідчого судді, чим дотримано вимогу Конвенції, таким чином, запропонована норма не лише звужує процесуальні гарантії особи, а й суперечить Конвенції.
    Крім того, вказана норма є корупціогенним фактором.

    ☑️ Запропоновані зміни ч. 4 ст. 176 КПК України про те, що усі запобіжні заходи, окрім особистого зобов’язання та особистої поруки, застосовуються слідчим суддею за клопотанням слідчого або прокурора іде у розріз з усталеною практикою КПК України та впровадженими стандартами процесуального контролю з боку прокурора.
    Чинний на сьогодні підхід щодо ролі слідчого судді у наданні дозволів на проведення НС(Р)Д співзвучний із позицією ЄСПЛ: «верховенство права inter alia передбачає, що втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватись судовим органом щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження».

    ☑️ Зміни, запропоновані до ч. 5 ст. 176 КПК України, про те, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до іноземців, осіб без громадянства суперечать юридичній позиції КСУ, викладеній в Рішенні від 19 жовтня 2009 року № 26-рп/2009, де вказано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України); встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним (абзац шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).
    🔴 Таким чином, тримання під вартою за вмотивованим рішенням слідчого судді, суду у розумінні ч. 2 ст. 29 Конституції України відповідає принципу верховенства права та мінімізує ризик допущення свавілля, чого неможливо досягти, враховуючи виключно наявність іноземного громадянства чи його відсутність узагалі, та не оцінюючи конкретних обставин справи, реальних причин, що обумовлюють необхідність у триманні особи під вартою, неможливість застосування інших, більш м’яких, запобіжних заходів.

    ☑️ Пропозиція доповнити ст. 214 КПК України положенням про можливість оцінки заяви про вчинення кримінального правопорушення на предмет наявності об’єктивних ознак вчинення кримінального правопорушення нівелює саму новелу ст. 214 КПК України, невиправдано розширює дискрецію уповноваженої особи та сприятиме укриттю фактів злочинів та порушення обліково-реєстраційної дисципліни.
    Крім того, вказана норма є корупціогенним фактором. Відповідно до Методології проведення антикорупційної експертизи3 корупціогенним фактором є неналежне визначення в проекті нормативно-правового акта функцій, прав, обов’язків і відповідальності осіб, уповноважених на виконання функцій держави, наслідком чого може бути невиправдане встановлення чи надмірне розширення дискреційних повноважень, створення умов для виникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів та можливостей для зловживання наданими їм повноваженнями.

    ☑️ Зміни, запропоновані в ч. 3 ст. 233 КПК України суперечать ст. 30 Конституції України, якою передбачено, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. По-перше, існує вимога передбаченого порядку, по-друге, такої підстави як наявність достовірних відомостей про те, що у житлі протиправно утримують особу (осіб) взагалі не згадано у вказаній статті Конституції України, по-третє, «достовірність» відомостей є суто оціночною категорією, яка не може бути застосована у випадках такого порушення ст. 8 Конвенції.

    ☑️ Зміна до ч. 2 ст. 246 КПК України дозволяє провести таку НС(Р)Д як спостереження за особою, річчю або місцем не лише виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
    🔴 Таке непропорційне втручання у приватне життя осіб може бути оцінене виключно як крок до звуження процесуальних гарантій особи. ЄСПЛ повторює, що повноваження державних органів на проведення таємного спостереження за громадянами в ході кримінального розслідування визнаються Конвенцією в тій мірі, в якій вони є абсолютно необхідними.

    📣 Детальніше з висновками від Інституту законодавчих ідей ви можете ознайомитись на нашому сайті: https://rge9.izi.institute/

    Законопроєкт 3303 – https://bit.ly/2zlZjg1

    Зашейримо!
    Ми у соцмережах



    Завжди відкриті до
    питань та пропозицій
    +38 (063) 820 20 22 office@izi.institute