ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВЧИХ ІДЕЙ

  • Eng

    Вдосконалення окремих питань виконання військового обов'язку

    Аналіз законопроектів

    Реформування місцевих органів військового управління, удосконалення порядку здійснення військового обліку призовників, запровадження військового обліку резервістів, запровадження нового виду військової служби — військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період: новий законопроєкт, поданий Президентом України.

    🔴Окремі норми виглядаються такими, які ідуть усупереч принципу пропорційності в розумінні практики ЄСПЛ: запропонована ст. 259 КУпАП (у разі вчинення особою правопорушень, передбачених статтями 210 та 210-1, та в разі наявності обставин, зазначених у частині першій цієї статті, за зверненням військового комісара порушник доставляється поліцейськими до територіального центру комплектування та соціальної підтримки); норма щодо покарання у дисциплінарному батальйоні для призовників із числа резервістів в особливий період тощо.
    При цьому редакція ст. 259 КУпАП передбачає доставлення осіб до новоутворених центрів комплектування взагалі видається такою, що суперечить Основному Закону. Так, Конституція України гарантує: кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз’яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника (ч. 4 ст. 29).
    Конституційний Суд вважає, що відповідно до принципу верховенства права затримання без вмотивованого рішення суду не може тривати довше, ніж затримання в кримінальному процесі.

    🔴Підстави доставлення особи до центру комплектування, цілі, а також строки перебування особи в якості затриманої де-факто узагалі не зрозумілі. ⚡️Вважаємо, що вказані норми будуть негативно сприйняті у суспільстві, є такими, що шкодять популяризації та авторитету військової служби та можуть сприяти непропорційному втручанню з боку держави у права і свободи осіб.

    У статті 29 Конституції визначено затримання, арешт і тримання під вартою як примусові заходи, що обмежують право на свободу та особисту недоторканність особи і можуть застосовуватися на підставах і в порядку, встановлених законом. Право на свободу та особисту недоторканність, як і будь-яке інше право, потребує захисту від свавільного обмеження, для чого вимагається періодичний судовий контроль за обмеженням чи позбавленням свободи та особистої недоторканності, що має здійснюватися у визначені законом часові інтервали.

    🔴Варто зазначити, що ряд норм законопроєкту мають характер норм примусу та норм-санкцій за відповідні порушення у сфері виконання військового обов’язку і не спрямовані на курс переходу на професійну (контрактну) армію, а основний акцент зроблений на застосування імперативних норм щодо забезпечення призову та мобілізації.

    Законопроєкт 3553 

    Зашейримо!
    Ми у соцмережах



    Завжди відкриті до
    питань та пропозицій
    +38 (063) 763 85 09 office@izi.institute