Інститут законодавчих ідей

  • Eng

    Проект Закону №9163 про фінансування охорони здоров'я та загальнообов'язкове медичне страхування в Україні

    Антикорупційна експертиза

    Законопроектом визначає правові та економічні принципи, а також організаційні та фінансові механізми фінансування системи охорони здоров’я загалом та здійснення загальнообов’язкового медичного страхування в Україні, а саме:

    1) передбачено впровадження програми державних гарантій, яка включає в себе Базову програму медичного забезпечення та Програму загальнообов’язкового медичного страхування (далі – ЗОМС).

    Базова програма медичного забезпечення фінансується за рахунок асигнувань з державного та місцевих бюджетів, та забезпечує життєзабезпечуючий рівень (екстрена медична допомога, соціальний рівень паліативної, державні та місцеві програми типу СНІД-туберкульоз, інші невідкладні загальнодержавні заходи) та частково здоров’язберігаючий рівень 

    ЗОМС є формою фінансового забезпечення витрат населення України, що можуть бути понесені на лікування, діагностику, профілактику, реабілітацію, забезпечення медичними препаратами тощо у разі хвороби, нещасного випадку, в межах, визначених договором та програмою загальнообов’язкового медичного страхування, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), отримання доходів від розміщення коштів цих фондів та з інших, передбачених цим законом джерел.

    2) застрахованими особами, відповідно до законопроекту, мають бути всі громадяни України, а також іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають на території України. Страхові внески за працюючих осіб сплачують роботодавці та інші прирівняні до них особи, за непрацюючих – органи місцевого самоврядування. 

    3) передбачено створення нового центрального органу виконавчої влади, який реалізуватиме державну політику у сфері загальнообов’язкового медичного страхування (далі – Уповноважений орган). Функціями Уповноваженого органу є: ведення єдиних державних реєстрів (страховиків, закладів охорони здоров’я, застрахованих осіб, страхувальників); ведення єдиної інформаційної бази даних страхових виплат та наданих медичних послуг; акредитація закладів охорони здоров’я на роботу в системі загальнообов’язкового медичного страхування;акредитація страховиків на здійснення загальнообов’язкового медичного страхування, тощо;

    4) передбачено створення єдиної інформаційної системи загальнообов’язкового медичного страхування, яку супроводжує Уповноважений орган;

    5) передбачено створення Резервного Фонду ЗОМС за рахунок відрахувань із зібраних страхових платежів, з якого здійснюються виплати у випадку вичерпання коштів страхових резервів страховика.

     

    Зауваження:

    1. Відповідно до ст. 18 «Страховиками в системі загальнообов’язкового медичного страхування є зареєстровані у встановленому порядку фінансові установи, створені у формі акціонерних товариств, які отримали ліцензію на здійснення загальнообов’язкового медичного страхування, є членами саморегулівної організації страховиків, що здійснюють загальнообов’язкове медичне страхування, виконали встановлені вимоги та акредитовані в визначеному цим Законом порядку Уповноваженим органом».

    Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 22 «Суб’єкти загальнообов’язкового медичного страхування (відповідно до ч. 1 ст. 15 до суб’єктів входять страховики)…можуть створювати добровільні об’єднання. Страховики, що отримали ліцензію на здійснення загальнообов’язкового медичного страхування, в обов’язковому порядку створюють єдину саморегулівну організацію та стають її членами».

    Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 50 «Обов’язковими умовами проходження акредитації є:…членство в саморегулівній організації страховиків, що здійснюють загальнообов’язкове медичне страхування».

    Також, ця ж саморегулівна організація, відповідно до ч. 6 та 7 ст. 22, «за результатами перевірок страховиків на відповідність їх діяльності правилам саморегулівної організації» має право виключати зі свого складу страховиків.

    Враховуючи те, що правовий статус вищезазначеної саморегулівної організації законопроектом не уточнено, не вказано механізм проведення перевірок та законопроект не містить правил саморегулівної організації вважаю вищезазначені норми корупціогенними. Оскільки, виходячи з вищевказаних норм, виключно саморегулівна організація вирішуватиме буде страховик здійснювати свою професійну діяльність чи ні.  Надання надмірних дискреційних повноважень можуть служити для керівництва саморегулівної організації хорошим механізмом для отримання неправомірної вигоди.

    1. Відповідно до п. 12 ч. 2 ст. 26 «Страховик зобов’язанийвиконувати інші обов’язки, що встановлені законодавством, договорами страхування, рішеннями Уповноваженого органу та саморегулівної організації».

    Вказана норма, враховуючи можливість саморегулівної організації визначення додаткових обов’язків для страховиків, маючи при цьому можливість виключати їх зі свого складу, створює умови для виникнення корупціогенних відносин.

    1. Проект закону достатньо великий, частина норм якого приділяється питанням саморегулівної організації та її спільної діяльності з Уповноваженим органом. Однак, у ньому жодного слова не вказано про механізм контролю цієї саморегулівної організації, що в умовах дійсності загрожує створенням нових корупційних схем.
    2. Саморегулівна організація наділяється низкою невластивих для добровільного об’єднання повноважень, наприклад:

    встановлення вимог до професійної кваліфікації працівників членів саморегулівної організації (страховиків)… (п. 2 ч. 3 ст. 22);

    обробка даних та ведення статистики в системі загальнообов’язкового медичного страхування (п. 5 ч. 3 ст. 22);

    участь в розробці, підтриманні та супроводженні інформаційної системи на умовах, погоджених Уповноваженим органом (п. 6 ч. 3 ст. 22).

    Також, відповідно до ч. 6 ст. 22 «Уповноважений орган має право делегувати окремі свої повноваження саморегулівній організації».

    1. Відповідно до ч. 1 ст. 52, «Для забезпечення…управляння в сфері загальнообов’язкового медичного страхування створюється Єдина інформаційна система загальнообов’язкового медичного страхування (далі – Інформаційна система).

    Відповідно до ч. 4-8 ст. 54, уповноважений орган, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, пенсійний фонд, міністерства та відомства, центральні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування зобов’язані безоплатно надавати на запит Уповноваженого органу відомості, необхідні для виконання ним своїх повноважень.

    Тобто, усі міністерства, відомства органи місцевого самоврядування зобов’язані на вимогу передати усі дані зі своїх реєстрів, до Єдиної інформаційної системи загальнообов’язкового медичного страхування, власником та розпорядником якої є Уповноважений орган.

    Враховуючи, що відповідно до ч. 6 ст. 22 «Уповноважений орган має право делегувати окремі свої повноваження саморегулівній організації», є ризик доступу саморегулівної організації, права та обов’язки членів якої не визначені,  до важливої конфіденційної інформації.

     

    Думки експертів:

    Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг зазначає, що в умовах обмежених фінансових ресурсів держави, суб’єків господарювання та громадян, запровадження страхової медицини доцільне лише за умови належної оцінки соціального ефекту, який забезпечить покращення якості та доступності медичних послуг, що потребує внесення системних змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо місця страхової медицини у загальній системі охорони здоров’я, співвідношення державного фінансування медицини із його фінансуванням за рахунок коштів загальнообов’язкового медичного страхування та надає наступні зауваження:

    1. Проектом Закону передбачено створення Резервного Фонду загальнообов’язкового медичного страхування, як організації публичного права — юридичної особи, що створюється з метою захисту прав і законних інтересв застрахованих осіб та закладів охорони здоров’я шляхом накопичення коштів Фонду та здійснення за їх рахунок виплат за договорами загальнообов’язкового медичного страхування у випадках та в порядку, визначеному цим Законом, положенням про обіг коштів у системі загальнообов’язкового медичного страхування, іншими нормативно-правовими актами (ст. 21).

    Також, ст. 41 та 42 проекту Закону визначено джерела формування коштів Резервного Фонду загальнообов’язкового медичного страхування та порядок розміщення та використання коштів Резервного Фонду загальнообов’язкового медичного страхування.

    Разом з тим, порядок функціонування Резервного Фонду загальнообов’язкового медичного страхування та порядок здійснення таким Резервним Фондом виплат за страховиків у випадку недостатності коштів страхових резервів, положеннями законопроекту не визначено і потребуе врегулювання.

    Також, запропонована модель загальнообов’язкового медичного страхування передбачає для страхувальників та застрахованих осіб не конкурентний механізм вибору страховика, а саме нормативний розподіл мж страховиками рівними частинами працюючих та непрацюючих осіб, які підлягають такому страхуванню, з урахуванням принципів територіальності.

    1. Пунктом 7 Пркінцевих положень проекту Закону визначено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом страховики вважаються такими, що відповідають вимогам пункту 4 частини четвертої статті 50 цього закону (щодо обов’язкових умов проходження акредитацій), якщо вони мають представництва у всіх областях України та місті Києві.

    Зазначені вимоги є фактично порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, оскільки можуть призвести до обмеження чи спотворення конкуренції на ринку страхування.

    1. Підпунктом 2 пункту 8 Прикінцевих положень передбачено у статті 7 Закону Украни «Про страхування» заміну такого виду обов’язкового страхування, як медичне страхування на загальнообов’язкове медичне страхування. 

    Разом з тим, проектом закону не врегульовано порядку заміни діючих ліцензій на обов’язкове медичне страхування та не визначено обов’язку страховиків отримувати нові ліцензії на загальнообов’язкове медичне страхування.

    1. Статтями 52 – 54 проекту Закону визначено поняття та мету створення Інформаційної системи загальнообов’язкового медичного страхування, а також її опис.

    Зокрема статтею 54 визначено, що вдомості про страховиків, заклади охорони здоров’я, страхувальників та застрахованих осіб існують в Інформаційній системі у вигляді відповідних реєстрів, а положення про реєстр страховиків, реєстр закладів охорони здоров’я, реєстр страхувальників та реєстр застрахованих осіб затверджуються Уповноваженим органом та визначають: перелик відомостей, що містяться в реєстрах, порядок внесення змін та доповнень до реєстрів, права та обов’язки суб’єктів загальнообов’язкового медичного страхування щодо подання відомостей до реєстрів, перелк таких відомостей.

    Натомість, у проекті Закону немає положень щодо порядку доступу споживачів страхових послуг (застрахованих осіб) та страховиків до Інформаційної системи загальнообов’язкового медичного страхування.

    1. Слід зазначити, що в пояснювальній записці до проекту Закону не надано вдповідних фінансово-економічних розрахунків та обгрунтувань щодо потреби в бюджетних коштах, необхідних для реалізації положень законопроекту, а також пропозицій змін до законодавчих актив України щодо скорочення витрат бюджету та/або джерел додаткових надходжень бюджету для досягнення збалансованості бюджету відповідно до вимог статті 27 Бюджетного кодексу Украни.

    Крім того, проект Закону не узгоджено з положеннями статей 87, 89, 90 Бюджетного кодексу України щодо здійснення видатків на надання медичної допомоги з відповідних бюджетів та не передбачено внесення вдповідних змін до Бюджетного кодексу України.

    Зашейримо!
    Ми у соцмережах
    Завжди відкриті до
    питань та пропозицій
    legislative.ideas@gmail.com