Інститут законодавчих ідей

  • Eng

    Проект Закону №10387 про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо підвищення ефективності досудового розслідування)

    Аналіз законопроектів

    Опис законопроекту

     

    Законопроектом запропоновано внести ряд змін до КПК України з метою уточнення окремих термінів, удосконалення та оптимізації кримінального провадження.

    Серед них:

    • визначити, що відомості до ЄРДР вносяться за умови наявності у заяві або повідомленні про вчинене кримінальне правопорушення  достатніх даних про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
    • визначити, що вилучені під час обшуку речі та документи, крім тих, які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном;
    • відійти від терміну «повідомлення про підозру» та замінити його узагальненим «підозра» (як форма закріплення) та виокремити особливості її складання та вручення;
    • передбачити можливість оскарження слідчому судді відмову у наданні матеріалів для ознайомлення, а також перешкоджання у будь-який інший спосіб доступу до матеріалів для ознайомлення;
    • доповнити положеннями щодо заборони розкриття підозрюваному, обвинуваченому відомостей про місце проживання, місце роботи, професію чи підприємницьку діяльність, особисті, сімейні, фінансові чи майнові обставини потерпілого, його представника, законного представника;
    • встановити заборону оприлюднювати до закінчення досудового розслідування відомості, які можуть призвести до ідентифікації підозрюваного, потерпілого чи свідка;
    • визначити, що адвокат має право брати участь у будь-яких слідчих (розшукових) діях (крім негласних слідчих (розшукових) дій), у яких бере участь особа, якій він надає професійну правничу допомогу;
    • доповнити додатковими гарантіями щодо захисту прав та інтересів під час допиту свідка чи потерпілого, який є малолітньою, неповнолітньою особою або особою, яка постраждала від злочину проти статевої свободи та статевої недоторканності особи, а також від злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
    • змінити порядок залучення експерта;
    • доповнення положеннями щодо призначення ревізії чи перевірки;
    • доповнення підстав щодо закриття кримінального провадження.

     

    Позитивно сприймаючи ряд запропонованих змін, варто зауважити, що окремі із них не позбавлені недоліків, призводять до внутрішніх колізій та можуть неоднозначно тлумачитися правозастосовцем.

     

    Зауваження

     

    1) П. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України у запропонованій редакції включає виконання судових рішень до кримінального провадження (очевидно, як стадію). Така пропозиція не корелюється із ч. 1 ст. 1 КПК України, яка визначає, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Разом із тим, ч. 1 ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі – КВК України) визначає, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань. Таким чином об’єкт регулювання КВК України штучно перенесений в об’єкт регулювання КПК України, однак, кримінальне процесуальне законодавство не включає у себе кримінально-виконавче законодавство України.

     

    2) Нове формулювання «підозра» та формулювання «вручення підозри» виглядає неоднозначним з огляду на лексикологічні формулювання. При цьому не зовсім зрозуміло як має називатися такий документ. Академічний тлумачний словник української мови визначає, що підозра, и, жін. – думка про чию-небудь причетність до чогось негативного, сумнів у чиїй-небудь порядності, чесності, відданості і т. ін. Тобто підозрою не може називатися процесуальний документ.

     

    3) П. 25 ч. 1 ст. 3 у запропонованій редакції сформульований некоректно. Так, учасником кримінального провадження визнається, серед іншого, «інша особа, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування» (чинна редакція) та «особа, щодо якої застосовані заходи забезпечення кримінального провадження» (додано у запропонованій редакції). Разом із тим, потрібно зазначити, що за своєю правовою природою, заходи забезпечення кримінального провадження мають примусовий характер, незалежно від волі особи, до якої вони застосовуються. Більше того, навіть у разі незаперечення особи проти обмеження її прав, вони не позбавляються примусового характеру, оскільки такий примус передбачений законом, про що зазначено в Узагальненні судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014. Таким чином особа, до якої застосований будь-який захід забезпечення кримінального провадження і є особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, тому додатково про це вказувати у п. 25, перевантажуючи його зміст, немає сенсу.

     

    4) Нова редакція ст. 42 КПК України не містить як обов’язкової вимоги для визнання особи підозрюваним, якщо її місцезнаходження не встановлене, вжиття заходів для вручення повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (таку вимогу містить чинна редакція). На нашу думку, така новела обмежує право особи на захист.

     

    5) Початок досудового розслідування (нова редакція положень ст. 214 КПК України) пропонується «прив’язати» до виявлення слідчим, прокурором «достатніх даних про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». Подібна норма містилася у КПК України 1960 року, коли існував інститут порушення кримінальної справи та відмови у її порушенні. Однак, навіть тоді функціонував інститут дослідчої перевірки, за результатом якої можна було прийняти рішення про відмову у порушенні кримінальної справи. Запропонована редакція, натомість, взагалі узалежнює початок кримінального провадження від суб’єктивної оцінки слідчого і прокурора відомостей, які подає їм потерпілий, без будь-якої перевірки їх «достатності» чи «недостатності». Така дискреція є не виправданою та іде в розріз із ідеологією КПК України 2012 року.

     

    6) Редакція ст. 216 КПК України у проекті закону містить формулювання, де окремо говориться про злочини і кримінальні проступки, що обтяжує її зміст. Слід зазначити, що поняття кримінального правопорушення було введено у КПК України 2012 року. Системний аналіз статей 214 та 215 КПК України дає всі підстави говорите про те, що поняття кримінального правопорушення об’єднує в собі як поняття злочину, так і поняття кримінального проступку, тому додаткової конкретизації, як це запропоновано в редакції законопроекту, ст. 216 КПК Україні в цій частині не потребує.

     

    7) Ст. 218 КПК України у запропонованій редакції зобов’язує прокурора не пізніше п’яти робочих днів з дня початку досудового розслідування, у разі якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про те, що кримінальне провадження не належить до його підслідності, визначити іншу підслідність. Потрібно зазначити, що, по-перше, питання підслідності і правомірності зібраних доказів поза межами предметної підслідності конкретного органу досудового розслідування є дискусійними, по-друге, встановлений строк може перешкодити проведенню окремих слідчих дій, які почав «перший слідчий», але які не зможе завершити у зв’язку із тим, що прокурор зобов’язаний у визначений строк передати провадження за належністю. Таким чином, доцільно було б вивчити можливість зміни підслідності (іншими словами – передачі матеріалів провадження з одного органу досудового розслідування до іншого), щоб при цьому не було завдано шкоди самому досудовому розслідуванню, наприклад, неможливістю закінчити уже розпочату процесуальну дію (бо, в такому випадку, її або потрібно буде починати спочатку вже іншому слідчому, або її проведення стане об’єктивно неможливим).

     

    8) Ст. 224 КПК України в редакції законопроекту зобов’язує провести допит потерпілого невідкладно після подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення або заяви про залучення особи до провадження як потерпілого. Разом із тим, ст. 214 КПК України зобов’язує невідкладно здійснити дії з метою реєстрації провадження у ЄРДР (для цього реєстратору потрібно мати зареєстровану в Журналі єдиного обліку – ЖЄО, заяву, номер реєстрації якої вноситься до ЄРДР – без цього реєстрація у ЄРДР неможлива). З метою здійснення реєстрації в ЄРДР реєстратор повинен провести цілий ряд технічних дій. Крім того, до внесення відомостей у ЄРДР, крім огляду місця події, взагалі забороняється вчиняти будь-які слідчі дії. Навіть огляд можна провести лише у невідкладних випадках (ч. 3 ст. 214 КПК України). Запропонована редакція ч. 3 ст. 214 КПК України, крім огляду, до реєстрації в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення, дозволяє також затримання особи та її особистий огляд. Таким чином, допит потерпілого неможливо провести невідкладно після подання останнім заяви, повідомлення, відповідно – неможливо виконати припис статті у запропонованій редакції. 

    9) Запропонована редакція ст. 2361 (нова стаття – обшук особи) оперує поняттям «предмети»: «з метою вилучення предметів…». Разом із тим, не можна однозначно визначити, що взагалі слід розуміти під «предметом». Очевидно, автор законопроекту розглядає поняття «речі» та «предмети» як синоніми. Однак, у ст. 234 КПК України (обшук) використовується поняття «річ» (п. 7 ч. 2 ст. 234 КПК України), який є уніфікованим у всьому КПК України і корелюється із поняттям речі в розумінні цивільного законодавства. З огляду на дане, вживання нового поняття «предмет» у новій редакції не виправдане і юридично некоректне. 

     

    10) Ч. 2 ст. 2361 КПК України оперує поняттям «фізичне захоплення», значення якого не розкривається (і не запропоноване) у КПК України. Знову ж таки, можна дійти висновку про ототожнення автором законопроекту окремих понять, в даному випадку розуміння ним як синонімів термінів «затримання» та «фізичне захоплення». При цьому абсолютно не зрозуміло з якою метою використовувати формулювання «фізичне захоплення», якщо КПК України ним узагалі не оперує.

     

    11) Ч. 3 ст. 241 КПК України у запропонованій редакції містить положення про те, що, якщо після пред’явлення постанови слідчого про освідування, особа відмовляється його пройти добровільно, воно може бути проведене примусово – за постановою прокурора. У чинній редакції статті освідування проводиться за постановою прокурора, у разі відмови пройти освідування добровольно – допускався примус. Якщо виконувати припис ч. 3 ст. 241 КПК України у запропонованій редакції, то слідчому, який не може провести освідування особи за її добровільної згоди, потрібна постанова прокурора (фактично – зв’язатися із прокурором та попросити його виготовити таку постанову, забрати її і лише після цього – таки провести освідування). Така бюрократична тяганина і затягування процесу може зашуодити самій меті проведення освідування (за положеннями ст. 241 КПК України, слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу), коли сліди кримінального правопорушення можуть швидко зникнути природнім шляхом або ж бути усунутими самою особою за той час, доки буде виготовлятися постанова прокурора.

     

    12) Запропонована редакція ст. 497 КПК України не узгоджується з тим, що підозрюваний отримує статус обвинуваченого після того як обвинувальний акт щодо нього направлений до суду (ст. 42 КПК України). Тобто під час судового провадження підозрюваний як такий не фігурує, оскільки обвинувачений уже наділяється специфічними для судового провадження правами та обов’язками, особливим статусом та процесуальним положенням. Натомість, у запропонованій редакції автор законопроекту веде мову про підозрюваного у судовому провадженні, що взагалі нівелює весь інститут підозрюваного та обвинуваченого, закладений у КПК України. 

     

    Узагальнено слід зазначити, що окремі із вказаних вище недоліків, не тільки не оптимізують процесуальну діяльність у кримінальному провадженні, а й узагалі її ускладнюють та затягують. 

    Зашейримо!
    Ми у соцмережах
    Завжди відкриті до
    питань та пропозицій
    legislative.ideas@gmail.com