Україні потрібен закон, який реально карає за порушення санкцій

Саме таким і був законопроєкт №12406, розроблений Інститутом законодавчих ідей спільно з десятьма державними органами протягом року. Документ враховував найкращі європейські практики та мав стати відповіддю на очікування суспільства і міжнародних партнерів, адже неможливо серйозно говорити про ефективність санкцій, коли відсутня відповідальність за їх порушення.

Проте під час доопрацювання в парламенті у нього внесли правки, які не лише нівелюють початкову мету, а й віддаляють Україну від європейських стандартів. Як зазначила голова ІЗІ Тетяна Хутор в ефірі телемарафону, найбільш небезпечними є три зміни. По-перше, відповідальність передбачено лише за умисні порушення, тоді як більшість порушників у практиці завжди прикриваються «необережністю», і це робить статтю декларативною та ускладнює реальне притягнення до відповідальності.

По-друге, правки створюють лазівку для виведення підсанкційних активів через адвокатів, які зможуть отримувати необмежені суми під виглядом оплати своїх послуг, що фактично відкриває схему легалізованого виводу коштів.

По-третє, законопроєкт не передбачає механізму дозволів, які існують у європейських країнах і дають змогу підсанкційним особам здійснювати необхідні платежі, водночас захищаючи державу від позовів у ЄСПЛ і багатомільйонних компенсацій. У результаті, замість сильного правового інструменту, Україна ризикує отримати одну з найслабших систем відповідальності за порушення санкцій у Європі, що шкодить довірі партнерів і послаблює нашу безпеку у час війни.

Детальніше в інтервʼю "Прямий":