Експерти ІЗІ розповіли про перешкоди, з якими стикаються цивільні в Україні, щоб оформити інвалідність внаслідок війни
За період з 2022 по 2025 рік десятки тисяч цивільних в Україні дістали поранення через російську агресію, однак лише 1 437 з них подали заяву на статус особи з інвалідністю. Про це йдеться в статті Інституту законодавчих ідей на Дзеркалі тижня «Поранені війною, але не захищені: чому цивільні губляться в системі».
«Масштаби завданої шкоди здоров’ю цивільного населення України невпинно зростають: за оцінками Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, лише у 2025 році поранення внаслідок атак країни-агресора отримали 12 142 цивільні особи – на 31% більше, ніж у 2024, і на 70% більше, ніж у 2023. Ця прірва між реальними масштабами шкоди та кількістю тих, хто зміг пройти процедуру, і є суттю проблеми», – розповіли аналітики ІЗІ.
Вони зауважили, що цивільні, які отримали поранення внаслідок бойових дій в Україні, змушені долати багатоетапну бюрократичну процедуру для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни – від належного документування травми в лікарні до кримінального провадження, висновку ЕКОПФО та рішення Міжвідомчої комісії при Мінветеранів. Йдеться про п’ять послідовних етапів, які формально виглядають як логічний ланцюг: зафіксувати обставини поранення, зібрати медичні документи, встановити інвалідність, довести зв’язок травми з війною, а потім подати заяву на отримання статусу.
«Однак на кожному з цих етапів виникають системні збої: лікарі не фіксують воєнний характер травми, слідчі затягують призначення судово-медичної експертизи, а витяги з реєстру досудових розслідувань можуть не містити даних конкретної постраждалої особи. За статистикою 2022-2025 років, понад 63% відмов Міжвідомчої комісії пов'язані саме з браком документів, що підтверджують факт ушкодження. Найбільш вразливими залишаються жителі окупованих та сільських територій, які через об'єктивні обставини не можуть вчасно зібрати необхідний пакет документів і самостійно контролювати перебіг справи», – пояснили проблему експерти.
За їх словами, країни, що протягом тривалого часу стикаються з наслідками збройних конфліктів, виробили гнучкіші підходи, що позбавляють постраждалих зайвої бюрократії. Крім того, логіку гнучкого підходу вже закладено й у принципи роботи міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України. Це перший елемент майбутнього міжнародного компенсаційного механізму, який документує заяви, докази та інформацію про шкоду, втрати та збитки, завдані внаслідок повномасштабного вторгнення.
«Для подання заяви до Реєстру в категорії A2.3 «Серйозні тілесні ушкодження» людині не потрібно попередньо мати статус особи з інвалідністю чи особи з інвалідністю внаслідок війни. Постраждалий може подати ті докази та документи, які має на момент звернення, а згодом доповнити заяву новими матеріалами. Труднощі з національними процедурами – не привід відкладати звернення до Реєстру. Отримання статусу постраждалого не має критично залежати від кримінального провадження чи процесуальних документів у його межах», – йдеться у статті.
Серед рекомендацій експерти ІЗІ запропонували три ключові зміни, на яких має базуватися національний механізм фіксації шкоди здоров’ю та встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Йдеться про зменшення залежності процедури від кримінального провадження, перегляд підстав для відмови в наданні інвалідності, а також встановлення чіткого строку для скасування раніше ухвалених рішень Міжвідомчої комісії.
«Належна фіксація шкоди здоров’ю – це не лише питання соціального захисту. Це основа для документування масштабів страждань, яких Росія завдала цивільному населенню України, і для майбутнього міжнародного правосуддя. Кожен незафіксований випадок – це втрачений доказ», – наголосили в ІЗІ.