Експерти ІЗІ пояснили, чому обіцянки ЄС про конфіскацію росактивів так і залишилися гаслами і як це змінити 

Чотири роки тому міжнародні партнери пообіцяли Україні, що Росія заплатить за війну, але за цей час замість рішучих дій з’явилися компроміси та часткові рішення. Про це йдеться в статті Інституту законодавчих ідей на Європейській правді.

«Упродовж чотирьох років головна увага була прикута до заморожених суверенних активів Росії, які оцінюються у близько $300 млрд. Після повномасштабного вторгнення здавалося, що їхня конфіскація – лише питання часу. Проте згодом стало зрозуміло: прямої конфіскації не буде. Замість цього обрали компроміс – спрямовувати на підтримку України не самі активи, а доходи від них», – розповіли експерти ІЗІ.

Вони зазначили, що за чотири роки Захід пройшов шлях від обіцянок повної конфіскації до кредитів за рахунок власних платників податків. Поки суверенні активи Росії не конфісковані, стабільність фінансування України залишається під ризиком, а питання повноцінного відшкодування шкоди відкладається.

«Це означає, що робота над створенням правового механізму їх стягнення має продовжуватися – незалежно від складності процесу та позицій окремих держав», – наголосили аналітики.

На їхню думку, поки головна увага була прикута до суверенних активів Росії, тема стягнення приватних активів залишалася на другому плані. В ІЗІ вважають, що проблема не лише в законодавстві та складності його застосування, а й в активному спротиві з боку підсанкційних осіб.

«Йдеться про менші суми, ніж у випадку з активами російського центробанку – орієнтовно понад $50 млрд. Однак є перевага – рішення щодо цих коштів ухвалюються окремими державами, в яких ці активи заморожені. Вони не створюють системних ризиків для глобальної фінансової стабільності та не можуть бути заблоковані однією країною», – пояснили експерти.

За їхніми словами, навіть там, де законодавство дозволяє конфіскацію, процес іде повільно та наразі не має результатів. Наразі немає жодного випадку повної конфіскації приватних заморожених активів з їх подальшою передачею Україні.

«Питання не в тому, чи можлива конфіскація юридично. Питання в тому, чи є достатньо політичної волі знайти відповідні механізми та довести ці справи до кінця. На відміну від міжнародних партнерів, в Україні механізм стягнення активів підсанкційних осіб реально працює», – йдеться в публікації ІЗІ.