ІЗІ провів експертну дискусію за участі представників державних органів влади, Реєстру збитків і громадських організацій
Проблема фіксації шкоди здоров’ю цивільних в Україні, що отримали поранення внаслідок повномасштабного вторгнення Росії, є системною та потребує комплексного реагування. Це стало ключовим меседжем публічної презентації дослідження «Фіксація шкоди здоров’ю цивільних осіб, завданої російською агресією: виклики встановлення інвалідності внаслідок війни та шляхи їх подолання», проведеного Інститутом законодавчих ідей за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
Захід об’єднав близько сотні представників Верховної Ради України, Офісу Омбудсмана, Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України (RD4U), Офісу Генерального прокурора, а також громадських і правозахисних організацій. Мета – не лише окреслити проблеми, з якими стикаються постраждалі, а спільно обговорити рішення, які можуть змінити цю політику.
Голова ІЗІ Тетяна Хутор, відкриваючи захід, зазначила, що Інститут законодавчих ідей від 2022 року працює над притягненням держави-агресора до фінансової відповідальності. Вона наголосила на необхідності спрямувати російські активи на компенсацію шкоди, завданої Україні та постраждалим.
«Передумовою як виплати компенсацій, так і адвокації санкцій та стягнення російських активів є належна фіксація шкоди. Вона також необхідна для збереження історичної памʼяті та протидії спотворенню чи запереченню воєнних злочинів у майбутньому. Саме тому, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», ми розпочали це дослідження. Ми побачили, що національні механізми фіксації шкоди містять низку вад, які створюють перепони для постраждалих і обмежують їхній доступ до допомоги та підтримки», – заявила Тетяна Хутор.
Вона додала, що в межах дослідження ІЗІ проаналізував законодавчу рамку процедури отримання статусу, отримав інформацію від уповноважених державних органів, а також вивчив іноземний досвід і досвід правозахисних організацій, які супроводжують постраждалих. За результатами був зафіксований розрив між масштабом шкоди, якої зазнають цивільні, і фактичною кількістю людей, які проходять процедуру встановлення інвалідності внаслідок війни.
«Встановлення такого статусу – один із основних інструментів державного підтвердження факту шкоди здоров’ю, і однією з причин цього розриву є саме недоліки чинного механізму», – підкреслила голова ІЗІ.
Під час першої частини заходу керівник проєктів ІЗІ Андрій Климосюк представив дослідження, присвячене проблематиці фіксації шкоди здоров’ю цивільних осіб внаслідок російської агресії – через інструмент встановлення інвалідності через війну. Він зазначив, що за оцінками ООН, лише в 2025 році фізичні поранення отримали понад 12 тис. цивільних – на 70% більше, ніж два роки тому. Проте за весь період з 2022 по 2025 рік до Міжвідомчої комісії, яка встановлює зв'язок інвалідності з війною, звернулося лише 1 437 осіб. Ця прірва між реальними масштабами шкоди та кількістю тих, хто зміг пройти процедуру, і є суттю проблеми.
«Належна фіксація шкоди – це не формальність. Це передумова реалізації постраждалими права на допомогу, реабілітацію, компенсацію. Для цивільних осіб статус особи з інвалідністю внаслідок війни – один з небагатьох наявних інструментів зафіксувати шкоду здоров'ю на національному рівні. Він підтверджує, що шкода завдана саме внаслідок воєнних дій, і це принципово важливо для отримання державних пільг та компенсацій», – сказав Андрій Климосюк.
Він окреслив п'ять обов'язкових етапів – від лікарні до посвідчення, які перетворюють отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни на багатомісячний марафон із взаємодії з різними органами. На кожному кроці постраждалий може зіткнутися з некоректно заповненими документами, бездіяльністю слідчих або перевантаженими експертними установами. І все це люди, які щойно пережили найважче в житті.
«З 347 рішень про відмову – 221 було винесено саме на підставі відсутності документів, що підтверджують факт поранення. Експертизу ініціює слідчий або прокурор, не потерпілий – а слідчі регулярно ігнорують відповідні клопотання. Якщо слідчий не діє, постраждалий просто заблокований. Без висновку судово-медичної експертизи альтернативи немає», – зауважив керівник проєктів ІЗІ.
Андрій Климосюк запропонував три ключові зміни, на яких має базуватися національний механізм фіксації шкоди здоров’ю та встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Йдеться про зменшення залежності процедури від кримінального провадження, перегляд підстав для відмови в наданні інвалідності, а також встановлення чіткого строку для скасування раніше ухвалених рішень Міжвідомчої комісії. Також експерт заявив, що постраждалі вже можуть звернутися до міжнародного Реєстру збитків для України, скориставшись допомогою практичного порадника, розробленого ІЗІ на основі офіційних документів Реєстру.
Про системні проблеми супроводу постраждалих розповіла керівниця юридичного департаменту Громадської організації «Десяте квітня» Анастасія Шепеленко. За словами юристки, цивільні постраждалі від російської агресії в Україні стикаються з багаторівневими бюрократичними перешкодами на шляху до отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Від неналежного документування в медичних закладах до затягнутих кримінальних проваджень – кожен етап може тривати місяцями та роками, виснажуючи людей, які вже пережили тяжкі поранення. Без юридичного супроводу більшість із них просто не здатна самостійно подолати цей шлях.
«Особі ампутовано дві кінцівки вище рівня колін. Попри тяжкість поранення, процес направлення на оцінювання повсякденного функціонування може затягнутися майже на вісім місяців через неналежне оформлення первинної медичної документації. Інколи люди просто втрачають сили, не хочуть рухатись далі та нічого оскаржувати. І добре, коли поруч буде юрист або кейс-менеджер, який людині допоможе та супроводжуватиме її на всіх етапах», – зауважила Анастасія Шепеленко.
Також експертизою поділилися представники державних органів влади, що працюють з проблематикою захисту постраждалих цивільних. Народний депутат України, голова міжфракційного депутатського об’єднання «Захист прав ВПО та інших постраждалих від російської агресії» Павло Фролов розповів про системні прогалини та необхідність нових механізмів підтримки в цьому питанні. Як зазначив парламентар, попри ухвалення низки законів і рішень парламентських комісій, системна підтримка цивільних постраждалих від російської агресії в Україні досі залишається на папері. Реєстр немайнової шкоди не ведеться, профільний закон не розроблено, а відповідальне за цей процес Мінсоцполітики роками не могло визначитися з власними повноваженнями.
«Люди, які отримали страшні каліцтва, втратили дітей, на жаль, не охоплені належним чином державною підтримкою. Системний облік усієї немайнової шкоди, завданої російською агресією – це дуже важливий інструмент відновлення справедливості. Закон про національну систему обліку шкоди прийнято, однак закон про підтримку постраждалих досі не розроблено. Поки розбиралися, чия це відповідальність – час було втрачено», – сказав Павло Фролов.
Про ключові проблеми процедури та потребу системних змін заявила Наталія Тімоніна, заступниця начальника відділу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, член Міжвідомчої комісії при Міністерстві у справах ветеранів України. Вона звернула увагу, що чинне законодавство про статус осіб з інвалідністю внаслідок війни створювалося для військових і погано адаптоване до реалій цивільних постраждалих. Навіть коли статус встановлено, людина змушена знову доводити своє право на пільги в десятках інстанцій. Вихід – єдина база даних і системний супровід на кшталт того, що вже існує для ветеранів.
«Кожна справа має бути зібрана по крупицях, і ця комплексність має спростити людині не просто збір паперів, а якщо людина звернулася до слідчого – щоб механізм працював як годинник без жодної відмови. Треба запровадити єдину базу осіб з інвалідністю внаслідок війни – так, як зараз працює єдина база ветеранів. Щоб не людина бігала за державними установами, а установи були відкриті для людей та робили все можливе, щоб ця людина відчула державну підтримку», – наголосила Наталія Тімоніна.
Під час другої частини заходу представники Реєстру збитків, завданих агресією Російської Федерації проти України (RD4U), розповіли про те, як постраждалі можуть уже сьогодні зафіксувати завдану їм шкоду через міжнародний механізм. За словами Ганни Христової, голови Київського офісу Реєстру збитків для України, RD4U вже прийняв понад 150 тис. заяв і є першим кроком до отримання компенсації від держави-агресора. Однак більшість постраждалих досі не знають про цю можливість або бояться, що без повного пакету національних документів їхня заява не матиме сенсу. Насправді реєстр приймає будь-які наявні докази, і подача заяви не виключає паралельного проходження національних процедур.
«Заявник не має обирати: він може проходити всі доступні національні етапи та на будь-якому з них подавати заяву до Міжнародного реєстру збитків, додаючи ті документи, які має на сьогодні. Якщо людина не може підтвердити інвалідність у зв'язку зі збройною агресією національними документами – вона описує свою ситуацію відповідним чином і додає ті докази, які є в наявності. Весь механізм від реєстрації заяви до компенсаційних виплат спрацює максимально швидко, наскільки це можливо в умовах повномасштабної війни», – розкрила суть Ганна Христова.
Про подачу заяви до Міжнародного реєстру збитків у категорії А2.3 «Серйозні тілесні ушкодження» через вебпортал Дія розповів Ігор Караман, юридичний радник Київського офісу Реєстру збитків для України. За його словами, Реєстр використовує власне, автономне визначення серйозних ушкоджень, яке не залежить від українських медичних чи юридичних кваліфікацій, а відсутність документів не є підставою для відмови. Головне – описати подію та надати будь-які наявні докази, навіть якщо це лише свідчення очевидців.
«Якщо відповідна особа не може підтвердити ушкодження медичними документами, вона описує свою ситуацію так, як може, і додає ті свідчення, які є в наявності. Якщо за українською документацією ушкодження кваліфіковані як легкі, це не означає, що ситуація апріорі виключається зі сфери застосування категорії серйозних тілесних ушкоджень. Заявник сам вирішує, чи ушкодження суттєво вплинули на якість його життя, і відповідно вирішує, чи подавати заяву до реєстру», – пояснив Ігор Караман.
Підсумовуючи, в ІЗІ наголосили, що проблеми з проходженням національних процедур або відсутність певного статусу не повинні стримувати постраждалих від звернення до Реєстру збитків для України. Тому труднощі з оформленням інвалідності внаслідок війни не мають сприйматися як перешкода для звернення до Реєстру.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках спільної ініціативи «Посилення спроможності постраждалих у фіксації шкоди та доступі до RD4U». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».