Конфіскація майна за заперечення війни з Росією: новий закон на підході

Через російську агресію Україна втратила річний ВВП країни – 564,9 млрд дол. Чи можна їх компенсувати коштами російських олігархів?

Світ активно полює на активи російських олігархів. Мабуть, тому Роман Абрамович отримав статус “нейтрального переговірника” на перемовинах між Україною та Росією. Треба ж комусь представляти позицію російських олігархів, які страждають від накладених західними країнами санкцій.

Що ж Україна? Менш як місяць тому був ухвалений закон, який передбачає вилучення майна юридичних осіб, які працюють на території України та повністю або частково належать росії.

Російські олігархи, чимало з яких мають бізнес в Україні, бодай тут видихнули з полегшенням. На відміну від США, Великобританії та країн ЄС, ризик конфіскації стосувався тільки майна росії, а не росіян чи інших громадян.

Однак у російських олігархів та агентів російського впливу з’явилася ще одна причина для хвилювання, особливо в тих, у кого залишилися активи в Україні. У парламенті підготували до розгляду законопроєкт №7169.

Що можна конфіскувати

Зараз можна дотягнутися до власності підприємств РФ, у яких вона засновник чи бенефіціар або прямо чи опосередковано має частку в статутному капіталі.

Серед таких активів – банківський, газовий та нафтовий сектори. Наприклад, Промінвестбанк, 99,77% якого належить російській держкорпорації “ВЕБ.РФ”. Остання на 100% належить РФ (25 лютого НБУ відкликав ліцензію банку).

Туди ж відносять “Міжнародний консорціум з управління та розвитку газотранспортної системи України”, “Газпромнєфть лублікантс Україна”“Газпром збут Україна”Лисичанська нафтова інвестиційна компаніяЗавод з виробництва ядерного палива“Енергомашспецсталь”“Татнєфть-АЗС-Україна”. НАЗК внесло до цього списку ще “Южніігіпрогаз”, 13-й судноремонтний завод Чорноморського флоту та низку інших компаній.

За попередніми підрахунками, їх приблизна сукупна вартість становить близько 15 млрд грн. Це може покрити лише 0,08% від українських втрат.

Таким чином, “офіційних” російських активів буде недостатньо для покриття збитків, завданих агресором. Тому парламент вирішив не зупинятися на державних активах, а перейти до прихильників режиму путіна.

Хто ще “пожертвує” на користь України

У Верховній Раді очікує розгляду законопроєкт про внесення змін до закону “Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності Російської Федерації та її резидентів”. Згідно з ним, вилученню підлягатиме власність не лише росії як держави, а й росіян – за паспортом і “за духом”.

Не новина, що в Україні і поза нею є чимало агентів російського впливу. Вони роками заробляли на українцях, підтримуючи міцні зв’язки з російською владою та возвеличуючи цінності “руского міра”. Зараз ці люди заперечують або підтримують війну, а їх підприємства далі ведуть бізнес на території росії.

Часто такі люди не є громадянами Росії. Чимало заможних прихильників РФ мають паспорти привабливіших країн – ІзраїлюКіпруПортугалії і навіть України. Але епоха безкарності може завершитися з ухваленням нового закону.

Що передбачає проєкт

По-перше, депутати планують позбавляти власності всіх, незалежно від громадянства, хто тісно пов’язаний з Російською Федерацією. Зокрема, має в Росії місце проживання або займаються там основною діяльністю.

По-друге, до таких “щасливчиків” РНБО чи суд зможуть віднести будь-яких фізичних чи юридичних осіб, незалежно від громадянства, місця проживання, місця перебування та здійснення основної діяльності. Про кого йдеться?

По-перше – про осіб, які заперечують чи підтримують збройну агресію Росії проти України, встановлення тимчасової окупації частини території України.

По-друге – про осіб, які не припинили економічну діяльність у Росії в період дії воєнного стану в Україні. Ідеться про російських, українських та інших публічних осіб, політиків та олігархів.

Які активи в Україні належать росіянам

До прикладу, російський громадянин Михайло Фрідман живе в Лондоні, але має прямий стосунок до низки компаній, серед яких “Київстар” та Альфа-банк.

Росіянин Михайло Воєводін вважається бенефіціаром VS Energy. Її головний бізнес пов’язаний з управлінням п’ятьма операторами систем розподілу електроенергії в Україні: “Кіровоградобленерго”, “Рівнеобленерго”, “Житомиробленерго”, “Чернівціобленерго” та “Херсонобленерго”.

Ця ж група має готельний бізнес (Premier Hotels & Resorts), володіє часткою заводу “Дніпроспецсталь” у Запоріжжі, ТЦ “Метроград” та “Метрополіс” у Києві.

Активів і бізнесів у росіян в Україні повно: від “Спортмастеру” до “Брокарду”. Навіть улюблену багатьма “Моршинську” виробляє компанія IDS Borjomi, що належить “Альфа-груп” Михайла Фрідмана та Генріха Хана.

А чого лише варта промислова сфера: Краматорський феросплавний завод, Миколаївський глиноземний завод, “Енергомашспецсталь”, Глухівський кар’єр кварцитів, Миколаївський глиноземний комбінат, “ВСМПО титан Україна”…

Нічого дивного: для російських бізнесменів Україна була наступним майданчиком для розвитку бізнесу після РФ. Тут вони відчували себе як удома.

Як відбуватиметься конфіскація

1. РНБО ухвалює рішення про примусове вилучення майна.

2. Президент указом вводить це рішення в дію.

3. Протягом шести місяців після закінчення війни це рішення затверджується законом України.

Отже, процедура має кілька етапів і проходить на найвищих рівнях. Скоріш за все, вона стосуватиметься “великих риб”, які не потрапляють до сіток закону та справедливості, бо вирішують свої питання на політичному рівні.

Які можуть бути ризики

Попри справедливість такої конфіскації для українців, які втратили все через російських посіпак, є юридичні нюанси: законність та ефективність таких рішень.

Кожен арешт і тим паче конфіскація повинні мати міцне законодавче підґрунтя. В іншому випадку країнам доведеться не лише повертати конфісковані активи, а й платити відшкодування за запровадження необґрунтованих санкцій.

Конвенція про захист прав людини захищає права навіть негідників. Зокрема, право власності. Будь-яке втручання має бути законним, виправданим і пропорційним для досягнення законної мети в інтересах суспільства.

Саме на недотримання цих принципів пошлються “жертви” цих заходів з армією юристів, коли увага світу не буде настільки прикута до справ України.

Як уникнути проблем

Перше – ухвалити відповідний закон. Одночасно з Україною такі закони розробляють США, Канада, Великобританія та інші європейські країни.

Друге – чітко визначити пропорційність між використаними засобами та цілями, що переслідуються. Пропорційність є найбільш проблемним елементом, тому важливо відобразити зв’язок між особами, власність яких буде конфіскована, і кремлівським режимом, відповідальним за війну та смерть українців.

Це може бути зв’язок суб’єкта з російською владою, отримання ним фінансової або іншої вигоди, підтримка суб’єктом режиму.

Третє – чітко визначити в законі поняття “інтерес суспільства”.

На відміну від інших держав, для України все очевидно: конфіскація має стати механізмом відшкодування збитків осіб, які постраждали від російської агресії. Бажано визначити це через напрямки використання вилучених коштів. До речі, ці ж цілі задекларовані в законопроєктах  Великої Британії та США.

Четверте – закон повинен забезпечити незалежний судовий нагляд, тобто можливість бодай судового оскарження таких рішень. Для цього вже скоро будуть потрібні незалежні суди, а не “вовче” правосуддя, яке за копійку допомагатиме збіднілим олігархам та російським агентам впливу.

Це треба робити швидше. Активів росіян немало, а ціль України – аби вони були конфісковані і використані для відновлення України.

Великобританія, в активи якої наближені до путіна російські олігархи вклали понад 1,5 млрд фунтів, наразі піддається критиці через надто довгі роздуми щодо ухвалення санкційного закону. Це дає можливість російським олігархам продати або розмити свої активи. Цим хотів скористатися Абрамович.

Це стосується й українських активів: Фрідман намагається передати IDS Borjomi вдові грузинського бізнесмена Бадрі Патаркацишвілі. Якщо Україна хоче компенсувати більше ніж 0,08% втрат, потрібен хороший закон. І перемога.

“Інститут законодавчих ідей” продовжує аналізувати ухвалене під час війни законодавство і стежити, аби кожен закон був ще одним кроком на шляху до перемоги України.

Тетяна Хутор, голова аналітичного центру “Інститут законодавчих ідей”

Джерело: Економічна правда