ЗВІТУВАННЯ ЯК ОБОВ’ЯЗКОВИЙ ЕЛЕМЕНТ САНКЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В США, ВЕЛИКІЙ БРИТАНІЇ ТА ЄС: ЗАКОНОДАВСТВО І ПРАКТИКА

Санкційна політика в сучасних умовах є одним із ключових інструментів гарантування національної та міжнародної безпеки, стримування агресії та протидії глобальним загрозам. Її головна мета – змінити поведінку держави-порушниці або окремих суб’єктів за допомогою економічного, фінансового та політичного тиску. У контексті України санкційна політика набула безпрецедентного значення, оскільки вона слугує невійськовим засобом протидії російській збройній агресії, послаблення економічного потенціалу Росії для ведення війни та інструментом фіксації російських суверенних і приватних активів для потенційного відшкодування завданої шкоди.

Санкційна політика спирається на непростий механізм, що складається з низки обов’язкових компонентів. Звітування є обов’язковим та одним із ключових елементів санкційної політики в США, Великій Британії та ЄС, сполучною ланкою між державою в особі уповноваженого публічного суб’єкта – національного компетентного органу (далі – НКО) та приватним сектором (у широкому розумінні). Завдяки звітуванню обмежувальні заходи є не декларативними заборонами, а ефективним і контрольованим механізмом, оскільки держава отримує необхідні дані для інвентаризації, обліку та моніторингу заморожених активів. Без звітування компетентні органи мали б істотно обмеженіші можливості перевіряти статус виконання санкцій, відстежувати зміни у вартості активів, вчасно виявляти нові санкційні цілі та запобігати спробам обходу встановлених обмежень.

Досягнення мети обмежувальних заходів та ефективна імплементація санкцій національними компетентними органами можуть бути забезпечені лише за наявності достатньої інформації про вплив цих заходів і їхні результати, контролю та моніторингу за дотриманням санкцій. З огляду на це санкційне право передбачає широке коло обов’язків щодо співпраці та надання інформації. Санкційні норми вимагають від усіх суб’єктів, на яких вони поширюються, звітувати перед НКО та співпрацювати в застосуванні санкційних положень.

Звітування як елемент санкційної політики нерозривно пов’язане з такими її іншими складовими частинами:

• блокуванням (замороженням) активів як ключовим видом санкцій, адже звітність є безпосереднім наслідком виявлення та замороження активу; утримувач активу чи сама підсанкційна особа зобов’язані зафіксувати цей факт і передати відомості компетентному органу;
• ліцензуванням і законодавчими винятками, оскільки дозволи на відступ від санкційних заборон (генеральні чи спеціальні ліцензії) майже завжди супроводжуються жорсткими вимогами щодо звітування, а неподання звіту за ліцензією перетворює дозволену дію на правопорушення;
• розслідуванням і притягненням до відповідальності – звіти (зокрема про відхилені транзакції, підозрілі операції або повідомлення від викривачів) стають приводом для початку адміністративних чи кримінальних розслідувань і подальшого застосування заходів впливу до порушників;
• формуванням санкційних списків, оскільки аналіз звітів (зокрема про підозрюваних осіб або самозвітування підсанкційних суб’єктів) допомагає ідентифікувати нові компанії чи підставних осіб для їх подальшого внесення до списків.

Дослідження досвіду США, Великої Британії та ЄС щодо санкційного звітування має стратегічне значення для України, оскільки ці юрисдикції є світовими лідерами у формуванні та застосуванні санкційних режимів, володіють найпотужнішими фінансовими ринками та демонструють різні, але високоефективні моделі адміністрування. Аналіз їхнього законодавства та практики дасть змогу Україні запозичити найкращі зразки для розбудови власної ефективної санкційної політики. Зрештою, аналіз вимог звітування за санкційними регламентами ЄС є домашнім завданням для України на шляху до членства в ЄС.

З огляду на предмет аналізу, механізм звітування досліджено в цій аналітиці за його основними структурними елементами:

• нормативна основа: закони, виконавчі укази, регламенти та керівні вказівки, які легалізують обов’язок повідомляти інформацію;
• адресат звітування: спеціалізовані органи, що приймають та аналізують звіти (наприклад, OFAC у США, OFSI у Великій Британії, DBB, BAFA, ZfS у Німеччині чи DG Trésor у Франції);
• суб’єкти звітування: особи, на яких покладено обов’язок подавати інформацію (фінансові установи, нефінансовий сектор, треті особи, самі підсанкційні особи тощо);
• види звітів: первинні звіти про блокування, щорічні / періодичні звіти для верифікації, звіти про розблокування, звіти про відхилені транзакції, ліцензійні звіти, звіти щодо суверенних (іммобілізованих) активів тощо;
• строки подання: вимоги до часу інформування (негайні, періодичні, прив’язані до конкретної дати або превентивні (ex ante));
• форма та спосіб подання: спеціалізовані захищені вебпортали, стандартизовані онлайн-форми або уніфіковані шаблони, що передаються каналами зв’язку;
• зміст інформації: вимоги до змісту відомостей, які повинні бути повідомлені національному компетентному органу (наприклад, ідентифікаційні дані звітувача та підсанкційної особи, опис активу чи операції, вартісна оцінка, нормативна підстава тощо);
• відповідальність: адміністративні (цивільні) штрафи за порушення процедур або кримінальне переслідування за умисне приховування чи фальсифікацію даних.

Санкційне законодавство США охоплює значну кількість нормативно-правових актів, які визначають механізм запровадження та реалізації санкцій, окремим елементом якого є звітування про «підсанкційні» активи. Нормативне регулювання механізму звітування про активи в США є різнорівневим та базується на ієрархії нормативних актів: від федеральних законів, прийнятих Конгресом, до підзаконних актів, розроблених безпосередньо національним компетентним органом США з питань застосування санкцій. 

Основу санкційного законодавства становить статутне право – федеральні закони, прийняті Конгресом США як єдиним двопалатним федеральним законодавчим органом та підписані президентом США. Вихідним процедурним актом, який виконує роль «вмикача» в процедурі застосування санкцій, є Закон про національні надзвичайні ситуації 1976 р. (National Emergencies Act, NEA) , який встановив правило про обмеження надзвичайної ситуації однорічним строком, із завершенням якого надзвичайна ситуація (а отже, і застосовані на її основі санкції та встановлені обов’язки звітування) припиняється автоматично, якщо президент попередньо не продовжив її ще на рік. 

Ключовий «матеріальний» закон у сфері санкцій – Закон про міжнародні надзвичайні економічні повноваження (International Emergency Economic Powers Act, IEEPA), прийнятий Конгресом 28 грудня 1977 р.  Цей акт у розділі 1702 наділяє президента повноваженнями вимагати від будь-якої особи ведення записів і подання звітів щодо будь-яких транзакцій з іноземною власністю під час дії надзвичайного стану:

«2) Здійснюючи повноваження, надані пунктом (1), Президент може вимагати від будь-якої особи вести повний облік та надавати під присягою у формі звітів або в інший спосіб повну інформацію щодо будь-якої дії або операції, зазначеної в пункті (1), до, під час або після її завершення, або щодо будь-якої частки в іноземній власності, або щодо будь-якої власності, в якій будь-яка іноземна держава або будь-який її громадянин має або мав будь-яку частку, або як це може бути необхідно для виконання положень такого пункту. У будь-якому разі, коли відповідно до цього пункту вимагається звіт від особи, Президент може вимагати надання будь-яких бухгалтерських книг, записів, контрактів, листів, меморандумів або інших документів, що перебувають під охороною або контролем такої особи».

Для історично старіших санкційних програм (наприклад, щодо Куби) аналогічну роль відіграє Закон про торгівлю з ворогом (Trading with the Enemy Act, TWEA), прийнятий ще 6 жовтня 1917 р.  
Крім згаданих вище двох основних федеральних законів, які дають президенту США загальні повноваження, є низка спеціальних законів, які Конгрес приймає переважно для того, щоб змусити виконавчу владу діяти жорсткіше щодо конкретних країн або для вирішення серйозних проблем (тероризм, наркоторгівля, істотні обмеження прав людини) чи реалізації міжнародних зобов’язань:

• Закон про участь в ООН 1945 р. (The United Nations Participation Act, UNPA)  – уповноважує президента застосовувати економічні та інші санкції на виконання обов’язкових резолюцій Радбезу ООН;
• Закон про боротьбу з тероризмом та ефективне застосування смертної кари 1996 р. (Antiterrorism and Effective Death Penalty Act, AEDPA)  – надає державному секретарю повноваження визначати іноземні організації як терористичні, після чого фінансові установи зобов’язані заморозити будь-які кошти та активи такої організації, що перебувають під їхнім контролем;
• Закон про свободу та демократичну солідарність Куби 1996 р. (Cuban Liberty and Democratic Solidarity Act, Helms-Burton Act)  – посилив ембарго проти Куби;
• Закон про визначення іноземних наркобаронів 1999 р. (Foreign Narcotics Kingpin Designation Act, Kingpin Act)  – дає право президенту (і делегує Мінфіну) публічно оголошувати іноземних осіб «значущими торговцями наркотиками», що має наслідком застосування санкцій та активацію обов’язку звітування перед OFAC;
• Закон про комплексні санкції, відповідальність та дивестиції щодо Ірану 2010 р. (Comprehensive Iran Sanctions, Accountability, and Divestment Act, CISADA)  – значно посилив санкційний режим США проти Ірану та передбачив обов’язок банків США надавати інформацію про іноземні банки-кореспонденти (наприклад, чи здійснював іноземний банк транзакції для осіб, пов’язаних з іранськими програмами);
• Закон про глобальну відповідальність за права людини 2016 р. (Global Magnitsky Human Rights Accountability Act, Magnitsky Act)  – дозволяє вводити персональні санкції проти будь-якого іноземця, який несе відповідальність за позасудові вбивства, тортури або масштабну корупцію;
• Закон про протидію ворогам Америки за допомогою санкцій 2017 р. (Countering America’s Adversaries Through Sanctions Act, CAATSA)  – кодифікував і посилив обмежувальні заходи проти Ірану, Північної Кореї та Росії, надав повноваження накладати санкції на осіб із третіх країн (non-U.S. persons) за «значущі транзакції» з підсанкційними суб’єктами (вторинні санкції), передбачає обов’язок звітування;
• Закон про відновлення економічного процвітання та можливостей для українців 2024 р. (REPO for Ukrainians Act)  – містить вимоги до звітування про суверенні активи Росії.

Отже, IEEPA та інші федеральні закони безпосередньо не встановлюють порядку звітування, однак вони на найвищому рівні легалізують юридичний обов’язок розкриття інформації на вимогу уряду, визначаючи повноваження виконавчої влади в цій сфері . 
Статутне право передбачає юридичну основу для реалізації президентом США повноважень щодо застосування санкцій, зокрема можливість встановлювати обов’язки звітування. Ці повноваження є «сплячими», оскільки на підставі самих лише законів санкційні обов’язки здебільшого не виникають. Вони встановлюються виконавчими указами президента США. Спираючись на повноваження, надані NEA, президент США оголошує національну надзвичайну ситуацію (наприклад, у зв’язку зі шкідливими діями Росії), що дозволяє йому активувати повноваження, передбачені IEEPA, та запровадити санкції. Президент може використати ці повноваження з власної ініціативи, проте Конгрес також неодноразово доручав президенту використовувати повноваження IEEPA для запровадження санкцій.

Президент США виражає свою волю у виконавчих указах (еxecutive оrders), якими запроваджуються конкретні санкції, і через механізм делегування національний компетентний орган США з питань санкцій набуває повноважень щодо більш детального врегулювання, зокрема щодо обов’язків звітування. У більшості президентських указів наприкінці є стандартний розділ, присвячений цьому питанню. Наприклад, розділ 10 виконавчого указу 14065 від 21 лютого 2022 р. «Блокування майна певних осіб і заборона певних операцій у зв’язку з тривалими спробами Росії підірвати суверенітет і територіальну цілісність України» має такий зміст:

«Міністру фінансів, за погодженням із Державним секретарем, надається повноваження вживати таких заходів, включно з оприлюдненням правил і положень, та використовувати всі повноваження, надані Президенту законом IEEPA, які можуть бути необхідними для виконання цілей цього указу. Міністр фінансів може, відповідно до чинного законодавства, передоручити будь-яку з цих функцій у межах Міністерства фінансів. Усі виконавчі відомства та агентства Сполучених Штатів вживають усіх необхідних заходів у межах своїх повноважень для виконання цього указу» .

Виконавчі укази запроваджують санкційні програми, зведений список яких в актуальному стані та з посиланням на необхідні джерела, зокрема нормативні акти, доступний для ознайомлення на сайті OFAC. Станом на 1 вересня 2025 р. президенти оголосили 77 надзвичайних ситуацій національного рівня, що передбачають застосування IEEPA, 46 з яких тривають . Серед виконавчих указів щонайменше п’ять безпосередньо стосуються дій Росії щодо України:

• 13660 – Блокування майна певних осіб, які сприяють ескалації ситуації в Україні (6 березня 2014 р.);
• 13661 – Блокування майна додаткових осіб, які сприяють ескалації ситуації в Україні (17 березня 2014 р.);
• 13662 – Блокування майна додаткових осіб, які сприяють ескалації ситуації в Україні (20 березня 2014 р.);
• 13685 – Блокування власності певних осіб і заборона певних операцій щодо Кримського регіону України (19 грудня 2014 р.);
• 14065 – Блокування власності певних осіб і заборона певних операцій у зв’язку з продовженням зусиль Росії щодо підриву суверенітету та територіальної цілісності України (21 лютого 2022 р.).

Виконавчі укази є важливими, тому що вони юридично активують механізми IEEPA та відкривають Міністерству фінансів і його спеціальному санкційному підрозділу (OFAC) шлях до розроблення більш конкретних правил, включно з вимогами до звітності. Без відповідного указу президента національний компетентний орган з питань санкцій не має права вимагати здійснювати блокування активів та звітувати про них у межах конкретної санкційної програми.

Президент США визначає критерії, за якими ті чи ті особи, органи чи організації можуть бути внесені до санкційних списків (наприклад, «будь-яка особа, що брала участь прямо чи опосередковано в діях або політиці, що загрожують миру, безпеці, стабільності, суверенітету або територіальній цілісності України»), а також заходи, сфери діяльності та види дій чи операцій, які обмежуються чи забороняються (наприклад, «усе майно та інтереси в майні, що перебувають у Сполучених Штатах, що надалі потрапляють до Сполучених Штатів, або що є чи надалі потрапляють у володіння чи під контроль будь-якої особи Сполучених Штатів таких осіб, блокуються і не можуть бути передані, оплачені, експортовані, вилучені чи в інший спосіб використані»). 

На підставі цього міністр фінансів і підпорядковане йому OFAC здійснюють пошук суб’єктів, що підпадають під ці критерії, та за погодженням із держсекретарем вносять їх у санкційний список. 

Рис. 1.1. Нормативна основа санкційного звітування в США

Своєю чергою OFAC деталізує ці укази, розробляючи спеціальні регламенти та інструкції, які систематизовано викладено в розділі 31 Кодексу федеральних правил (31 CFR, Chapter V). Саме ці правила є нормами прямої дії, яких зобов’язаний дотримуватися бізнес і приватні особи.

Кодекс федеральних правил (Code of Federal Regulations, CFR) – це консолідований звід усіх чинних адміністративних правил і норм, виданих виконавчими відомствами та агентствами федерального уряду США. Якщо проводити аналогію із законодавством України, то фактично CFR є зводом підзаконних нормативних актів верхнього рівня, систематизованим за тематикою (сферою правового регулювання). 

Розроблення та оновлення положень розділу 31 «Гроші та фінанси: Казначейство» («Money and Finance: Treasury»), який і містить правила щодо санкцій, забезпечує Міністерство фінансів. Глава V «Управління контролю за іноземними активами, Міністерство фінансів США» має декілька частин, перша з яких (частина 501) встановлює загальні положення про звітність, процедури та штрафи, а інші присвячені конкретним санкційним програмам (наприклад, частина 589 – Правила санкцій, пов’язаних з Україною / Росією). Згідно з § 501.804 CFR, усі правила та інші публічні документи видає директор OFAC, і оскільки нормотворчість OFAC пов’язана з функціями зовнішньої політики Сполучених Штатів, то вона звільняється від вимог Закону про адміністративну процедуру щодо повідомлення про запропоновану нормотворчість, вимог для публічного обговорення та відтермінування дати набрання чинності.

Управління контролю за іноземними активами (Office of Foreign Assets Control, OFAC) – це національний компетентний орган США з питань санкцій, адміністративний та правозастосовний підрозділ Міністерства фінансів США. Він адмініструє та застосовує економічні та торговельні санкції на основі зовнішньої політики США та цілей національної безпеки проти певних іноземних країн і режимів, терористів, міжнародних наркоторговців, осіб, які займаються діяльністю, пов’язаною з розповсюдженням зброї масового знищення, та інших загроз національній безпеці, зовнішній політиці або економіці Сполучених Штатів. 

OFAC відіграє ключову роль у формуванні списку підсанкційних осіб (Specially Designated Nationals and Blocked Persons List, SDN List). На підставі виконавчих указів OFAC не лише формує справу на кожну підсанкційну особу та перевіряє наявність підстав для внесення її до SDN List, але й має повний набір інших повноважень щодо адміністрування санкцій, завдяки чому США є прикладом для інших країн щодо забезпечення концентрації повноважень, що стосуються адміністрування санкцій, за єдиним правозастосовним органом (уніфікований, централізований підхід). Управління володіє повним спектром інструментів для реалізації санкційної політики США: від встановлення правил до покарання за їх порушення. Компетенція OFAC охоплює:

• нормотворчі повноваження – розроблення та прийняття правил, за якими застосовуються санкції, зокрема правил звітування;
• основну роботу щодо ведення санкційного списку, його оновлення;
• видачу генеральних та індивідуальних ліцензій (дозволів);
• роботу зі звітами (їх прийняття, аналіз, оцінювання, систематизацію);
• повноваження з розслідування санкційних порушень, зокрема право за результатами аналізу звітів вимагати надати документи, пояснення, бухгалтерські чи інші записи щодо будь-якої транзакції, невиконання або неналежне виконання якої спричиняє відповідальність;
• притягнення до «цивільної» (адміністративної) відповідальності, зокрема за порушення процедури звітування (або ж передання матеріалів уповноваженому органу для кримінального переслідування);
• виконання ролі контактного центру з питань санкцій, розроблення й оприлюднення офіційних роз’яснень (Guidance), відповідей на найпоширеніші запитання (ведення FAQs), формування практики комплаєнсу.

Управління контролю за іноземними активами (OFAC), надаючи на своєму сайті в розділі «Часті запитання» (Frequently Asked Questions) відповідь на питання «Хто повинен дотримуватися санкцій OFAC?», зазначає, що санкцій OFAC повинні дотримуватися всі громадяни США та постійні мешканці незалежно від їхнього місцезнаходження, усі фізичні та юридичні особи у Сполучених Штатах, а також усі зареєстровані в США юридичні особи та їхні закордонні філії . Законодавство США (31 CFR § 501.603(а)) покладає тягар звітування на особу, яка володіє заблокованим майном або контролює його (holder of property) і яка є «особою США» (U.S. person):

«Будь-яка особа США, включно з фінансовою установою, яка володіє, розблоковує або передає майно, заблоковане відповідно до цього розділу, повинна подати відповідні звіти, описані в цьому розділі, до OFAC. Ця вимога застосовується до всіх осіб США, які володіють або контролюють будь-яке майно, заблоковане відповідно до цього розділу, включно з фінансовими установами, які отримують та блокують платежі чи перекази, або які володіли або контролювали таке майно, що розблоковано або передано».

Додатково для потреб застосування санкцій, пов’язаних з Україною / Росією, у § 589.339 31 CFR «U.S. person» визначено перелік таких осіб:

• і) будь-який громадянин США, 
• іі) іноземець, який має постійне місце проживання в США, 
• ііі) юридична особа, заснована відповідно до законодавства США або будь-якої юрисдикції в межах США (включно з іноземними філіями), або 
• іv) будь-яка особа, яка перебуває на території США.

Законодавство оперує терміном holding, тобто йдеться не про власника майна, яким здебільшого є підсанкційна особа (owner), а про того, хто ним володіє, утримує його. У процедурі звітування володіння та власність розмежовано, оскільки в затверджених OFAC формах звітів передбачено окремі частини – про «особу США, що утримує майно» (U.S. Person Holding Property) та про власника майна (Owner of Property).

З одного боку, механізм звітування в США є певною мірою екстратериторіальним, оскільки, наприклад, вимагає звітування від фізичних та юридичних осіб США незалежно від того, де вчинено транзакцію. Ба більше, якщо, наприклад, український банк має кореспондентський рахунок у банку США і через нього проходить транзакція підсанкційної особи, американський банк-кореспондент зобов’язаний заблокувати ці кошти та прозвітувати про це OFAC. З іншого боку, на відміну від моделі звітування ЄС, обов’язок звітування в США поширюється не за принципом виокремлення підсанкційного та непідсанкційного суб’єкта, а виключно за підпаданням особи під американську юрисдикцію. Спеціального обов’язку підсанкційного суб’єкта звітувати про свої активи (sui generis) немає. Отже, держава загалом не сподівається на проактивну поведінку визначеної особи, а зобов’язує інших суб’єктів, які володіють активами цієї особи, утримують чи контролюють їх (банки, страхувальники, рієлтори, клієнти, партнери тощо), «повідомляти» про них.

Як наслідок, особи, внесені до SDN List, можуть бути суб’єктами звітування, лише якщо вони кумулятивно відповідають двом визначеним критеріям: 1) належать до категорії «особи США» (наприклад, є громадянами США, постійно там проживають чи перебувають на їхній території) і 2) «володіють активом», що підлягає блокуванню (holder of property). Особи, які не є «U.S. person» та/або не є «утримувачами» активів, підпадають під певні санкційні заборони, наприклад, їм заборонено спричиняти або вступати в змову з метою спричинення порушення санкцій США «особами США», а також брати участь в обході санкцій США , однак вони за загальним правилом не зобов’язані звітувати. Водночас специфічний обов’язок звітування в підсанкційного суб’єкта, навіть якщо він не є «особою США», виникає в разі використання ним ліцензії (дозволу) від OFAC на вчинення окремих дій, заборонених санкціями без такого дозволу, однак такий звіт має іншу правову природу і механізм подання.

Відсутність обов’язку звітування підсанкційним особам у США пов’язана, зокрема, з дією П’ятої поправки до Конституції США, яка гарантує свободу від самообвинувачення. Цей принцип є фундаментальним у праві США та підтверджується судовою практикою. Наприклад, у справі Marchetti v. United States (1968) Верховний Суд США констатував, що особа фактично не могла виконати встановлений урядом обов’язок реєструватися або звітувати про діяльність, оскільки це автоматично призвело б до визнання винуватості в злочині. Справа стосувалася вимоги до букмекерів реєструватися та платити податок. Оскільки азартні ігри були незаконними, вимога «зареєструватися» порушувала право на захист від самозвинувачення. У справі Haynes v. United States (1968) раніше судиму особу, яка володіла незареєстрованим обрізом, обвинувачували в порушенні встановленого законом обов’язку зареєструвати зброю, однак Верховний Суд вказав, що П’ята поправка захищає особу від покарання за відмову реєструвати зброю, якщо така реєстрація розкриває факт вчинення іншого злочину . Оскільки згідно з виконавчими указами фактично заборонено будь-які володіння, контроль та операції з активами, то навіть звітування підсанкційною особою про наявні в неї готівкові кошти чи спроба покласти їх у банк «для замороження» містять ознаки злочину, а отже, обов’язок вчинити такі дії може бути оцінено як обов’язок викрити себе в ньому.

З огляду на визначення «U.S. person» формально обов’язок звітувати перед OFAC має широке коло суб’єктів, однак фактично це виконують насамперед фінансові установи. Відповідно до § 589.341 U.S. 31 CFR, термін «фінансова установа США» означає будь-яку американську організацію (включно з її закордонними філіями), яка займається прийняттям депозитів, наданням, переказом, утриманням або посередництвом у наданні позик або кредитів, або купівлею чи продажем іноземної валюти, цінних паперів, ф’ючерсів або опціонів, або пошуком покупців та продавців таких активів як агент. Сюди входять депозитні установи, банки, ощадні банки, підприємства, що надають грошові послуги, трастові компанії, страхові компанії, брокери та дилери цінних паперів, брокери та дилери ф’ючерсів та опціонів, торговці форвардними контрактами та іноземною валютою, біржі цінних паперів та товарів, клірингові корпорації, інвестиційні компанії, програми пільг для працівників, дилери дорогоцінних металів, каменів або коштовностей, а також американські холдингові компанії, американські філії або американські дочірні компанії будь-якої із зазначених вище організацій. Цей термін охоплює філії, офіси та агентства іноземних фінансових установ, розташовані в Сполучених Штатах, але не охоплює закордонні філії, офіси або агентства таких установ . 

Звіт може бути поданий від імені особи, яка володіє, переказує заблоковане майно або розпоряджається ним, адвокатом, агентом або іншою особою. Однак основну відповідальність за подання звіту покладено на фактичного утримувача, передавача або розпорядника майна, або особу, яка здійснює контроль над майном, розташованим за межами США, за такими винятками: основну відповідальність за подання звіту про будь-які довірчі активи покладено на довірену особу, а за подання звіту про нерухоме майно – на будь-якого співвласника, законного представника, агента або управителя майна в США. Жодна особа не звільняється від подання звіту на підставі того, що інша особа подала звіт щодо того самого майна, за винятком випадків, коли така особа фактично знає про звіт, поданий іншою особою (31 CFR 501.603).

Спеціальний суб’єкт звітування (обмежене коло) встановлений REPO Act, згідно з яким лише фінансові установи, в яких розміщені російські суверенні активи і які знають або повинні знати про такі активи, зобов’язані повідомити про них OFAC .

• і) Первинні звіти про блокування / Звіти про замороження активів (Initial blocking reports) – найпоширеніші види звітів, які подає утримувач підсанкційного активу за першого його виявлення та якими OFAC повідомляють про блокування активу. Звіт є фактовим (подієвим) та одноразовим, його подання зумовлено фактом блокування активу. Звітувач подає звіт щодо цього один раз і надалі подає лише періодичний (щорічний) звіт, однак інші фактові звіти по активу не подає, якщо тільки він не вчиняє з ним дій з його розблокування чи передачі.

Нормативна підстава: 31 CFR § 501.603(b)(1)(i).
Строк подання: протягом 10 робочих днів з дати блокування.

Інформація, яку потрібно повідомити:

• дані про утримувача заблокованого майна, тобто особи, яка подає звіт (наприклад, фінансова установа), та дані контактної особи (ім’я, номер телефону, e-mail). За Excel-формами, які звітувачі заповнювали для подання до OFAC до запровадження вебсистеми, що інтегрувала ці форми, ці дані про того, хто звітує, традиційно утворювали вступну частину звіту (Part A);

• опис пов’язаної з блокуванням операції: тип операції; суб’єкти, включно з фінансовими установами, які беруть участь в операції, та їхнє місцезнаходження (якщо це доцільно, клієнтів, бенефіціарів, ініціаторів, заявників акредитивів та їхні банки; банки-посередники; банки-кореспонденти; банки-емітенти); та будь-які довідкові номери, дати або іншу інформацію, необхідну для ідентифікації операції;
• пов’язані з операцією санкційні цілі, майно яких заблоковано (спеціально визначені або інші заблоковані особи), їхнє місцезнаходження (якщо відомо) та, якщо це не очевидно, загальний опис їхніх інтересів у майні. Якщо суб’єкт відсутній або невідомий, додається посилання на відповідне письмове повідомлення від OFAC, на підставі якого було вжито заходів щодо блокування;
• опис майна, яке є предметом блокування, та його місцезнаходження в США або в іншому місці, включно з будь-якими відповідними номерами та типами рахунків, номерами чеків, номерами довідок, датами або іншою інформацією, необхідною для ідентифікації майна;
• дата блокування майна;
• фактична або, якщо невідомо, оціночна вартість майна в доларах США. Якщо заблокованим майном є непогашений кредит, дебіторська заборгованість за кредитною карткою або інше майно з від’ємним балансом, заблоковану суму зазначають як 0,00 дол. США, а суму заборгованості відображають у загальному описі. Заблоковані документарні операції також вказують як 0,00 дол. США, а вартість вантажу відображають у загальному описі;
• дії, вчинені стосовно майна (наприклад, депонування майна на новий або наявний заблокований процентний рахунок, який позначений як такий і відкритий на ім’я особи, що підлягає блокуванню);
• нормативна підстава для блокування (це може бути, зокрема, вебпосилання на програму санкцій OFAC, посилання на відповідну частину CFR, виконавчий указ або закон;
• копія документів, отриманих у зв’язку з будь-якою відповідною транзакцією (платіжної інструкції, чека, акредитива, супровідного коносамента, рахунку-фактури тощо).

• іі) Щорічний звіт про заблоковане майно (Annual reports of blocked property) – це звіт суб’єкта звітування, який містить інформацію про все заблоковане майно, що ним утримується (перебуває в його розпорядженні) станом на 30 червня поточного року , за всіма чинними санкційними програмами та щодо всіх санкційних цілей (визначених осіб). Особи, які не мали заблокованого майна станом на 30 червня, не повинні подавати щорічний звіт. Майно, яке було розблоковано загальною або спеціальною ліцензією OFAC або було раніше заблоковано відповідно до програми санкцій, яка була припинена до 30 червня поточного року, не вважається заблокованим майном і про нього не потрібно звітувати.

Отже, щорічний звіт належить не до фактових, а до періодичних звітів. Хоча звітувач подає інформацію сукупно за всіма заблокованими активами лише один раз на рік, проте він повинен звітувати щороку доти, доки одного року станом на 30 червня таких активів у нього більше не буде виявлено.

Якщо завдяки первинному звіту OFAC отримує початкове підтвердження про те, що актив заморожено, то щорічний звіт є своєрідним «переписом» усіх активів, які є замороженими під юрисдикцією США. Йдеться про всі активи за чинними санкційними програмами США, незалежно від того, коли їх заблокували – нещодавно чи десятки років тому. Щорічний звіт дає змогу уряду мати актуальну інформацію про заморожені активи, відстежувати можливі зміни, бачити загальну санкційну картину. Необхідність підтримки бази даних в актуальному стані зумовлена періодичним примноженням активів унаслідок їх капіталізації (наприклад, коли заблоковані грошові кошти, внесені на спеціальний депозитний рахунок, приносять підсанкційній особі дохід, який також блокується), зміною ринкової вартості окремих активів, зміною утримувача активу, необхідністю запобігти втраті активів унаслідок програмних чи інших помилок.

Нормативна підстава: 31 CFR 501.603(b)(2).
Строк подання: щорічно до 30 вересня (однак у звіті йдеться лише про все заблоковане майно, що перебуває у володінні станом на 30 червня року подання звіту).

Інформація, яку потрібно повідомити (щорічний звіт, як і первинні звіти, повинен містити): 

• дані про утримувача (Part A); 
• дані про пов’язані з операцією санкційні цілі (суб’єкти), майно яких заблоковано; опис заблокованого майна; дату блокування майна; фактичну або, якщо невідомо, оціночну вартість майна; нормативну підставу блокування (Part B). 

При цьому інформацію в «Part B» щорічного звіту подають стосовно кожного активу окремо (див. форму), а також на підставі цього кумулятивно – в секції (3) «Part A» зазначають сукупну кількість активів, які утримує звітувач.

На відміну від первинного звіту, інформацію про дії, вчинені стосовно майна, та копії відповідних документів у щорічному звіті не надають. Натомість зазначають загальну кількість заблокованих рахунків або предметів (позицій), що відповідає кількості рядків у «Part B».

Хоча заблоковані кошти можуть зберігатися на загальних рахунках, щорічні звіти про заблоковане майно повинні містити деталізований перелік, що відображає кожне заблоковане майно, яке міститься на загальному рахунку .

• ііі) Звіт про розблоковані або передані активи (Reports of blocked property that is unblocked or transferred) – різновид фактового (подієвого) звіту. Якщо первинним звітом утримувач повідомляє про замороження активу, щорічним – підтверджує, що актив досі перебуває під його контролем, то звітом про розблокування чи передання активу звітувач фіксує припинення відносин щодо активу, позбувається обов’язку надалі звітувати про нього, адже він передається іншому уповноваженому суб’єкту або взагалі повертається у вільний обіг. У цьому контексті такий звіт може вважатися кінцевим.

Розблокування або передання активу може відбуватися, наприклад, у зв’язку зі скасуванням блокування, внаслідок конфіскації активу, передання іншому утримувачу чи через помилкове блокування. Звіти не подають, якщо розблокування є наслідком:

• дозволених списань із заблокованих рахунків за звичайні послуги (реалізація винятків / відступів);
• санкціонованих переказів фінансовою установою між заблокованими рахунками в її філіях або офісах;
• транзакції, що прямо санкціонована спеціальною або загальною ліцензією, якщо вона не містить умови, що вимагає подання окремого звіту про розблокування; або
• виключення особи з SDN list.

Завдяки таким звітам OFAC контролює законність розблокування активів чи їх передання, запобігає подвійному обліку (що тісно пов’язано зі щорічним звітом) та появі помилок у реєстрі, зокрема випадковій втраті контролю над активом або ж, навпаки, перебуванню розблокованого активу у списку заблокованих.
Нормативна підстава: 31 CFR 501.603(b)(3).

Строк подання: звіти подають до OFAC протягом 10 робочих днів із дати розблокування або передання заблокованих активів. Наприклад, такі звіти треба подавати, коли заблоковане майно розблоковується або передається відповідно до чинного розпорядження урядового органу США або суду США, зокрема розпорядження про конфіскацію будь-якого урядового органу або суду.

Інформація, яку потрібно повідомити: 

• дані про утримувача (суб’єкта, який володів активом до його розблокування); 
• дані про пов’язані з операцією санкційні цілі (суб’єкти), майно яких було розблоковано; 
• опис розблокованого майна; 
• дата розблокування майна; 
• фактична вартість розблокованого майна;
• нормативна підстава для розблокування чи передання активу (наприклад, посилання на конкретну або загальну ліцензію або на виконавче розпорядження); 
• копія оригінального первинного звіту про блокування відповідного активу, поданого до OFAC.

Якщо майно було заблоковано через помилкову ідентифікацію, друкарські чи подібні помилки, суб’єкт звітування може розблокувати таке майно та подати звіт про розблокування до OFAC. Проте розблокування майна, в якому заблокована особа фактично має частку, без дозволу OFAC може призвести до застосування каральних заходів. Розблокувати може лише організація, яка заблокувала майно. Тому, якщо установа заблокувала майно і особа намагається розблокувати його через помилку, їй слід звернутися безпосередньо до цієї установи або ж подати заявку на отримання спеціальної ліцензії .

Excel-форма звіту TD F 93.10 про розблоковані / передані активи доступна на вебсайті OFAC: https://ofac.treasury.gov/ofac-reporting-system.

• іv) Звіт про відхилену транзакцію (Reports of rejected transactions) – фактовий звіт, який подають у разі, якщо актив не заблоковано, але в проведенні транзакції відмовлено через санкційні ризики (наприклад, транзакція, що порушує секторальні санкції, але не зачіпає спеціально визначену особу). 

Будь-яка «особа США», яка відхиляє транзакцію, яка не блокується згідно з положеннями CFR, але обробка або здійснення якої все одно порушуватиме положення, що в ньому містяться, повинна подати про це звіт. При цьому OFAC загалом не очікує, що звітувач звертатиметься до свого контрагента з проханням надати додаткову інформацію виключно для того, щоб отримати інформацію, яку потрібно повідомити. Однак OFAC очікує, що всі відхилені звіти про транзакції щонайменше міститимуть необхідну інформацію, яка застосовується у всіх сценаріях відхилення (наприклад, інформацію про заявника звіту, дату відхилення транзакції, юридичний орган або органи, за якими транзакцію було відхилено, та будь-яку відповідну документацію, отриману у зв’язку з транзакцією) .

Термін «транзакція» охоплює банківські перекази, документарні операції, операції, пов’язані з цінними паперами, чеками або іноземною валютою, а також продаж або купівлю товарів або послуг.

Нормативна підстава: 31 CFR 501.604.
Строк подання: протягом 10 робочих днів з моменту відхилення забороненої транзакції.

Інформація, яку потрібно повідомити: 

• дані про суб’єкта, який відхилив транзакцію; 
• опис відхиленої транзакції, зокрема тип транзакції; будь-яких осіб, які беруть участь у транзакції, та їхнє місцезнаходження (клієнти, бенефіціари, ініціатори, заявники акредитивів та їхні банки; банки-посередники; банки-кореспонденти; банки-емітенти);
• опис майна, яке було предметом транзакції; будь-які довідкові номери, номери рахунків, дати або інша інформація, необхідна для ідентифікації транзакції; 
• дата відхилення транзакції; 
• фактична або, якщо невідомо, оціночна вартість майна в доларах США;
• нормативна підстава для відхилення транзакції; 
• копії пов’язаних інструкцій щодо оплати чи переказу або будь-яких інших відповідних документів, отриманих у зв’язку з транзакцією.

• v) Звіт про російські суверенні активи (REPO Act Report) – це спеціальний звіт, запроваджений у 2024 р. для виявлення державних активів Росії (Центробанк РФ, Мінфін РФ) згідно із Законом про відновлення економічного процвітання та можливостей для українців. Закон уповноважує президента США конфісковувати суверенні активи, які прямо або опосередковано належать уряду РФ, спрямовувати їх у спеціальний Фонд для підтримки України і забороняє повертати Росії будь-які суверенні активи, доки вона не припинить воєнні дії та не виплатить повну компенсацію Україні за шкоду, завдану внаслідок вторгнення .

Нормативна підстава: розділ 104 (а) REPO for Ukrainians Act (2024).
Строк подання: не пізніше 2 серпня 2024 р. або протягом 10 днів з моменту виявлення таких активів.
Інформація, яку потрібно повідомити. Закон про РЕПО (REPO Act) уповноважує президента США вимагати від будь-якої фінансової установи США, в якій розміщені російські суверенні активи і яка знає або повинна знати про такі активи, повідомлення про такі активи, включно з відповідною інформацією, яка вимагається згідно з 31 CFR 501.603(b)(ii), тобто йдеться про надання інформації, характерної для щорічних звітів про заблоковані активи.

Відповідно до розділу 2 Закону про РЕПО (REPO Act), термін «російські суверенні активи» означає кошти та інше майно Центрального банку Російської Федерації, Російського національного фонду добробуту або Міністерства фінансів Російської Федерації; або будь-які інші кошти або інше майно, що належать уряду Російської Федерації, включно з будь-якими його підрозділами, агентствами або установами . 

При цьому, згідно з Інструкцією OFAC, фінансові установи можуть покладатися на дані щодо російських суверенних активів, розміщених у фінансовій установі, подані в первинних звітах про заблоковані активи. Тож звіти щодо цих активів за Законом про РЕПО (REPO Act) фактично повинні ідентифікувати ті російські суверенні активи, про які ще не було повідомлено до OFAC. Окрім інформації, яку зазначають у щорічних звітах, додатково потрібно надати копію останньої виписки з рахунку або іншої документації на підтвердження.

Окрім класичних адміністративних звітів суворої форми, які подають через створену OFAC вебсистему звітування (ORS), Кодекс федеральних правил також передбачає два різновиди звітів, які є радше процедурними повідомленнями та спрямовані не так на облік інформації про активи, як на реалізацію функцій розслідування та запобігання порушенню публічного інтересу. Йдеться про звіти-повідомлення, які надають на запит, та повідомлення про судові, арбітражні спори та процедури врегулювання спорів.

• vіі) Звіти (повідомлення), що надаються на запит (Reports to be furnished on demand) – це інформація, яку надають на запит OFAC. 

Нормативна підстава: 31 CFR 501.602.
Кожна особа зобов’язана під присягою, у формі звітів або в інший спосіб, періодично та в будь-який час, коли цього вимагає OFAC, надавати повну інформацію щодо будь-яких дій або операцій, незалежно від того, чи здійснюються такі дії або операції на підставі ліцензії чи іншим чином, відповідно до положень цього розділу або щодо будь-якого майна, в якому будь-яка іноземна держава або будь-який її громадянин має або мав будь-які інтереси будь-якого характеру, прямі або непрямі. Звіти щодо операцій можуть бути необхідні до, під час або після таких операцій. 

Ба більше, OFAC має право проводити розслідування, слухання, приймати присягу, допитувати свідків, отримувати докази, брати показання та вимагати шляхом виклику до суду явки та свідчень свідків, а також надання будь-яких книг, контрактів, листів, документів та інших паперових або електронних документів, що стосуються будь-якої справи, яка розслідується.
Особи, які надають документи до OFAC на його запит, повинні робити це в придатному для використання форматі, погодженому з OFAC.

• vііі) Звіти (повідомлення) про судові, арбітражні спори та процедури врегулювання спорів (Reports on litigation, arbitration, and dispute resolution proceedings) – звіти-повідомлення, що подаються будь-якими «U.S. persons», які беруть участь у судових процесах, арбітражі або інших обов’язкових альтернативних процедурах врегулювання спорів у США від імені або проти осіб, чиє майно або інтереси в майні заблоковані, або якщо результат будь-якої процедури може вплинути на заблоковане майно. Виняток – вимоги до звітності не застосовуються до проваджень, у яких OFAC є стороною.

Нормативна підстава: 31 CFR 501.605.
Строк подання: протягом 10 днів з моменту подання відповідних документів до судових чи інших юрисдикційних органів, надсилання або винесення рішень такими органами.

Інформація, яку потрібно повідомити: 

• відповідні судові чи інші альтернативні процедури після їх початку або після подання чи отримання документів, що приводять процедури у відповідність до умов, настання яких вимагає подання такого звіту;
• копії всіх судових документів, клопотань, меморандумів, доказів, угод, листування та пропонованих постанов або рішень (включно з будь-якими пропонованими остаточними рішеннями або рішеннями за замовчуванням), поданих до суду або іншого судового органу, а також усіх постанов, рішень, висновків або меморандумів, виданих судом; 
• призначення будь-якого слухання або наради щодо стану справи в межах провадження, якщо є підстави вважати, що суд або інший судовий орган може винести ухвалу або рішення в межах провадження (включно з остаточним рішенням або рішенням заочно) або розглядає чи може ухвалити рішення щодо будь-якого незавершеного запиту, що має вирішальне значення для суті провадження або будь-якої вимоги, висунутої в межах провадження.

Кодекс федеральних правил США також містить спеціальне застереження, що у разі, якщо провадження ініціюють особи, на яких поширюються вимоги до звітування, вони повинні повідомити суд або інший юрисдикційний орган про обмеження щодо передання заблокованого майна, включно із забороною на будь-яке неліцензоване накладення арешту, рішення, ухвали, застави, виконання, арешту або іншого судового процесу щодо будь-якого майна, в якому на дату набрання чинності або після неї існувала зацікавленість будь-якої особи, чиє майно та майнові інтереси підлягали блокуванню .

Хоча в назві 31 CFR § 501.605 використано слово reports (звіти), за своєю юридичною природою та функціоналом таке звітування є радше процесуальним повідомленням (notice), а не традиційним звітуванням з його суворими формами та вимогами. Його метою є запобігання ухваленню рішення, яке суперечить санкціям, а не облік інформації про активи. Завдяки повідомленню заінтересованої сторони (OFAC) про наявність спору з’являється оперативна можливість для юридичного захисту публічного інтересу.

• іх) Ліцензійні звіти – звіти, що подаються внаслідок використання генеральної (загальної) або спеціальної ліцензії (дозволу) на вчинення дій, які без такого дозволу були б заборонені згідно з санкційною програмою. 

Нормативна підстава: конкретна загальна або спеціальна ліцензія, видана OFAC. 

Подання цих звітів є обов’язковим лише у випадку, якщо це передбачено умовами загальної або спеціальної ліцензії. Згідно з CFR 501.801(а), особи, які користуються загальними ліцензіями, можуть бути зобов’язані подавати звіти та заяви відповідно до інструкцій, зазначених у цих ліцензіях.

Несвоєчасне подання всієї необхідної інформації в таких звітах або заявах може призвести до анулювання дозволу, передбаченого загальною ліцензією, та очевидних порушень застосованих заборон, що можуть бути предметом «каральних» заходів OFAC. А згідно з CFR 501.801(b)(4), щоб отримати будь-яку спеціальну ліцензію, ліцензіат може бути зобов’язаний подавати звіти щодо операцій, дозволених спеціальною ліцензією, у такій формі, у такий час і в таких місцях, як це передбачено ліцензією або іншим чином. Звіти надсилають відповідно до інструкцій, наведених у відповідній ліцензії, вони не передбачають попередньо розкриття зацікавленою в ліцензії особою інформації про всі наявні в неї активи.

Строки подання та вимоги до змісту звіту зазначено в тексті самої ліцензії. Часто потрібно вказати інформацію, яка охоплює дані для подання класичних звітів, передусім про розблокування.

Наприклад, генеральна ліцензія від 05.11.2019 щодо операцій за участю осіб, пов’язаних із Венесуелою, передбачає обов’язок протягом 10 робочих днів з дати розблокування майна подати звіт із детальною інформацією відповідно до 31 CFR §501.603(b)(3)(ii), тобто згідно з вимогами до звіту про розблокування .

Відповідно до 31 CFR 501.603(d), якщо не передбачено інше, всі первинні та щорічні звіти про заблоковане майно, потрібно подавати в електронному вигляді через спеціально створену систему звітності OFAC (OFAC Reporting System), доступну на вебсайті OFAC: https://ofac.treasury.gov/ofac-reporting-system. 

Система звітності OFAC (ORS) – це публічна онлайн-платформа для подання обов’язкових звітів про заблоковане майно та відхилені транзакції відповідно до Правил звітності, процедур та штрафів (31 CFR, частина 501). Усі особи, на яких поширюються вимоги OFAC щодо звітності, переважно зобов’язані використовувати ORS для подання первинних звітів про заблоковане майно, звітів про відхилені транзакції та річного звіту про заблоковане майно. Однак, якщо подавач звіту може надати докази унікальних і надзвичайних обставин, через які він не може використовувати ORS, як-от відсутність доступу до інтернету, він може подати запит на подання звітів альтернативним способом (зокрема в Excel-форматі), зателефонувавши до OFAC на спеціальний номер .

До запуску ORS звіти надсилали поштою або електронною поштою (на e-mail), що створювало операційні проблеми: потрібно було вручну переносити інформацію з паперу в базу даних, а самі звіти могли загубитися або ж могла виникнути помилка під час перенесення даних. ORS вирішила ці проблеми, стандартизувавши введення даних і вбудувавши наявні форми у веббазу даних.

Щоб зареєструватися для доступу до ORS, варто спершу надіслати електронного листа на електронну адресу OFAC, вказавши назву установи, що звітує, ім’я та електронну адресу основної контактної особи, а також будь-яких додаткових осіб, уповноважених подавати звіти . Для подання звіту до OFAC користувач (наприклад, уповноважений співробітник банку) реєструє в ORS акаунт, використовуючи системи ідентифікації PIV/CAC або ID.me. 

Зазвичай користувачі повинні мати обліковий запис ID.me – сертифікованого підрядника Міністерства фінансів, мережі онлайн-ідентифікації, яка надає безпечні послуги перевірки особи та дозволяє користувачам підтвердити свою особу. Для входу в систему звітності сайт OFAC перенаправляє користувача до його акаунту в ID.me, що й забезпечує ідентифікацію та підтягування необхідних даних (українським аналогом є сервіс «Дія»).

PIV, PIV-I та CAC – стандартні фізичні посвідчення федеральних і деяких інших працівників у США (smart ID), що виконують функції ідентифікації та перепусток. Їх видають військовослужбовцям та іншим працівникам Міноборони США (CAC), іншим федеральним службовцям (PIV) або ж особам, які не є службовцями, але яким за певних умов надається доступ до державних мереж, об’єктів тощо (PIV-I).

Перед ідентифікацією система попереджає користувача про відповідальність за надання неправдивих даних, що може спричинити сувору цивільну (адміністративну) або кримінальну відповідальність. 

Користувача також попереджають про отримання доступу до інформаційної системи уряду США, яка не передбачає конфіденційності і її використання означає розуміння та згоду користувача на моніторинг діяльності в системі. Усі дані, що містяться в ній, можуть бути зібрані та розкриті або використані для будь-яких законних урядових цілей, зокрема для використання правоохоронними органами як потенційного доказу злочину .

Після відправлення звіту система автоматично генерує підтвердження отримання звіту, що важливо для впевненості подавача звіту у виконанні свого обов’язку.

Звіти відповідно до Закону про РЕПО (REPO Act) потрібно подавати за допомогою спеціальної Excel-форми звіту REPO, яка доступна на вебсайті OFAC. Однак заповнені форми надсилають не через ORS, а на електронну адресу ofacreport@treasury.gov із темою листа «[Назва фінансової установи] REPO для українців» .
ORS також не підтримує подання звітів, яких вимагає загальна або спеціальна ліцензія OFAC, та подання самостійного розкриття інформації . 

Звіти-повідомлення про судові, арбітражні спори та процедури врегулювання спорів з огляду на їхню відмінну природу надсилають не через ORS, а електронною поштою на спеціальну адресу OFACReport@treasury.gov із зазначенням у темі листа номера розділу CFR, що регулює ці повідомлення . Завдяки системі ORS інформація з традиційних звітів одразу надходить до єдиної бази даних, тоді як із повідомлення – юристам Управління головного юрисконсульта (Office of Chief Counsel). До того ж не встановлено спеціальної (суворої) форми для повідомлення.

Подавач звіту повинен зберігати копію звітів, поданих до OFAC. 

Інформація, подана до OFAC, захищена від розголошення відповідно до Закону про свободу інформації (FOIA) та положень 31 CFR, якщо OFAC обґрунтовано передбачає, що розголошення зашкодить інтересам, захищеним винятком FOIA, або розголошення заборонено законом.

У разі подання звіту не через ORS, а надсилання електронною поштою, або ж якщо елементом окремого звіту, що подається через ORS, є документи, які потрібно надати додатково (наприклад, копія іншого звіту чи документа про транзакцію), потрібно дотримуватися стандартів подання документів (обсяг матеріалу, розпізнаваність тексту тощо), викладених у спеціальній інструкції «OFAC Guidance: Production Submission Standards».

З метою сприяння дотриманню санкційних правил, зокрема щодо звітування, запроваджено окремий інструмент – гарячу лінію з питань дотримання вимог OFAC – ресурс, за допомогою якого громадськість може звернутися до OFAC за інструкціями щодо дотримання санкційних програм, що адмініструються OFAC, та порадами стосовно навігації вебсайтом OFAC, щоб знайти корисні рекомендації, як-от відповіді на найпоширеніші запитання, опубліковані OFAC .

Положення про покарання за порушення обов’язку звітування за кожною санкційною програмою кореспондують відповідним положенням IEEPA (50 USC 1705) , згідно з якими незаконним є порушення, спроба порушення, змова з метою порушення або спричинення порушення будь-якої ліцензії, наказу, положення або заборони, виданих відповідно до цього закону. Згідно з § 589.701 31 CRF (щодо санкцій, пов’язаних з Україною / Росією), IEEPA застосовується до порушень положень будь-якої ліцензії, рішення, нормативного акта, наказу, директиви чи інструкції, виданих міністром фінансів США або відповідно до його вказівок чи дозволу відповідно до цієї частини або іншим чином.

Більшість справ про санкції розглядають у «цивільному» порядку. OFAC забезпечує дотримання своїх правил через адміністративний процес і залежно від фактів може закрити справу без вжиття заходів, видати попереджувальний лист, офіційно встановити порушення або накласти цивільний грошовий штраф. Ці справи зосереджені не так на намірі, як на тому, що насправді сталося – чи мала компанія ефективний контроль, задокументувала свої рішення та вжила оперативних коригувальних заходів . Цивільне стягнення може бути накладено на будь-яку особу, яка вчиняє незаконне діяння, у розмірі, що не перевищує 377 000 доларів США або двократної суми операції, що є підставою для порушення. Незначні, необережні та безнаслідкові порушення правил звітування зазвичай спричиняють цивільні стягнення.

Якщо ж особа умисно вчиняє чи намагається або змовляється вчинити, або допомагає чи підбурює до вчинення незаконного діяння, то в такому разі передбачено накладення штрафу не більше ніж 1 млн доларів США, або якщо це фізична особа – ув’язнення на строк не більше ніж 20 років, до того ж ув’язнення і штраф можуть поєднати. Кримінальні справи порушує Міністерство юстиції, зазвичай вони пов’язані з явно умисним порушенням, приховуванням інформації, фальсифікацією записів або складними схемами обходу .

Штрафи, передбачені в IEEPA, підлягають інфляційному коригуванню.

Хоча внесення завідомо неправдивих відомостей до звіту є порушенням IEEPA, для кримінального переслідування може використовуватися положення про кримінально карану фальсифікацію. Відповідно до 18 USC 1001, той, хто в будь-якій справі, що належить до юрисдикції виконавчої, законодавчої чи судової гілки влади, навмисно фальсифікує, приховує або маскує будь-яким способом, схемою чи прийомом суттєвий факт; або робить будь-яку суттєво неправдиву, вигадану або шахрайську заяву чи подання; або створює чи використовує будь-які неправдиві листи або документи, знаючи, що вони містять будь-яку суттєво неправдиву, вигадану або шахрайську заяву чи запис, підлягає штрафу або ув’язненню на строк до 5 років, або й тому й іншому . 

Як відомо, британська система права має складну структуру, багаторівневість (право Співдружності, англійське право, право Вельсу і т. д.) та унікальне поєднання різних джерел права, серед яких традиційно виокремлюють звичаєве право (common law), право справедливості (equity law), законодавство (legislation), прецедентне право (case law), міжнародні угоди. 

Хоча британську правову систему називають системою загального права і суди все ще відіграють важливу роль у тлумаченні законів, як зазначають британські правники, законодавство є переважним методом законотворчості в сучасний період . Цей висновок є справедливим і стосовно санкційної політики Великої Британії, яка спирається головно на статутне законодавство (первинне право) – право, створене парламентом, та делеговане законодавство – підзаконні акти, прийняті на виконання законів (статутів) урядом, королем, міністрами тощо.

Серед актів статутного законодавства центральне місце належить Закону про санкції та боротьбу з відмиванням грошей 2018 р. (Sanctions and Anti-Money Laundering Act, SAMLA) . На відміну від законів, прийнятих Конгресом США, статути британського парламенту значно більші за обсягом і передбачають доволі розлогий опис повноважень і процедур у сфері застосування та адміністрування санкцій. SAMLA визначає суб’єктів, наділених повноваженнями в санкційному регулюванні, типи санкцій, основні вимоги до «визначення» особи та зміст окремих аспектів санкційного регулювання. 

Водночас сам закон не містить прямого обов’язку звітування. SAMLA – рамковий закон, який не встановлює обов’язок безпосередньо, а надає широкі повноваження уряду щодо запровадження санкцій та встановлення заборон та обов’язків у зв’язку з цим, забезпечуючи в такий спосіб підґрунтя для створення делегованого (вторинного) законодавства у формі регламентів (regulation):

• відповідно до розділу 1 (Power to make sanctions regulations), міністри мають повноваження ухвалювати окремі нормативні акти – регламенти (regulation) про санкції, якщо вважають це доцільним для виконання зобов’язання перед ООН чи іншого міжнародного зобов’язання або ж для спеціально визначених цілей (запобігання тероризму, в інтересах національної безпеки, в інтересах міжнародного миру і безпеки, забезпечення поваги до прав людини та ін.);
• згідно з розділом 16 (Information), урядові регламенти можуть містити норми, що вимагають або дозволяють особам, що відповідають визначеним критеріям, зокрема, повідомляти відповідний орган про визначені питання, створювати та зберігати реєстри або записи, а також можуть містити норми, що надають відповідному органу влади дозвіл вимагати надання інформації або документів встановленого опису;
• згідно з розділом 43 (Guidance about regulations), відповідний міністр у разі прийняття регламенту зобов’язаний забезпечити видання керівних вказівок (Guidance) щодо будь-яких заборон і вимог, встановлених цими регламентами. Керівні вказівки можуть містити a) найкращі практики дотримання заборон і вимог; b) настанови щодо забезпечення дотримання заборон і вимог; c) обставини, за яких заборони та вимоги не застосовуються. Завдяки цьому керівні вказівки набувають юридичної сили.

Конкретні санкційні програми (режими) у Великій Британії, як і в США, побудовані за «географічним» і «тематичним» принципом. В основі кожного з них – свій регламент, наприклад, Регламент санкцій щодо Росії (2019) , Регламент санкцій щодо Республіки Білорусь (2019) , Регламент санкцій щодо КНДР (2019) , Регламент санкцій щодо Сирії (2019) , Регламент санкцій, пов’язаних із захистом прав людини (2020) , Регламент санкцій щодо Ірану (2023) . Усі регламенти мають відносно стандартну структуру. Кожен із них містить розділ «Інформація та записи», який передбачає окремі статті «Фінанси: зобов’язання щодо звітності» та «Фінанси: зобов’язання щодо звітності за необхідними платежами». Унікальними в цьому контексті є регламенти санкцій щодо Росії та Білорусі, які містять також статтю «Визначені особи: зобов’язання щодо звітності».

Керівні вказівки (Guidance) – це офіційні роз’яснення національного компетентного органу Великої Британії з питань санкцій щодо того, як саме виконувати регламенти. Регламенти є складними для розуміння, особливо для неюриста, тому ці посібники виконують важливу роль у забезпеченні ефективного виконання санкційних положень. І хоча Офіс імплементації фінансових санкцій (OFSI) попереджає, що гайди не є юридичною консультацією і органи влади можуть інакше тлумачити законодавство, суди та регулятори здебільшого розглядають дотримання керівних вказівок як доказ доброчесності.

Керівні вказівки OFSI надають додаткову деталізовану інформацію, тому їх треба читати разом із законодавством, яке має перевагу над ними . 

OFSI публікує доволі багато керівних вказівок, які постійно оновлюються, умовно їх можна класифікувати на загальні, які є спільними для всіх санкційних режимів (Загальні настанови щодо фінансових санкцій , Керівництво щодо застосування фінансових санкцій (оцінка та грошові стягнення) ), та спеціальні (тематичні або географічні). Прикладами географічних і тематичних гайдів є Керівництво санкцій щодо Росії , Керівництво щодо заборони морських послуг та обмеження цін на нафту (ліцензії та форми звітності) , Керівництво з фінансових санкцій для дилерів дорогої продукції та учасників артринку . На окремій вебсторінці OFSI зібрано матеріали щодо звітування перед OFSI – Reporting information to OFSI Guidance.

Як зазначено вище, формально керівні вказівки видає міністр або державний секретар, які є відповідальними за певні сфери (наприклад, Керівництво санкцій щодо Росії – державний секретар у закордонних справах, Співдружності та розвитку ). Однак фактично технічну роботу з їх створення та публікації забезпечує відповідальне управління (наприклад, щодо фінансових санкцій – це Офіс імплементації фінансових санкцій). 

Окрім SAMLA, санкційні режими можуть бути визначені іншими актами первинного законодавства, серед яких варто виокремити акти у сфері боротьби з тероризмом та безпекою – Закон про боротьбу з тероризмом, злочини та безпеку 2001 р. (Anti-Terrorism, Crime and Security Act, ATCSA)  та Закон про боротьбу з тероризмом 2008 р. (Counter-Terrorism Act, CTA) , які також передбачають можливість застосування різних видів санкцій та пов’язані з цим повноваження зі встановлення обов’язків, зокрема звітування. На їхній основі діють санкційні регламенти: Регламент санкцій ООН проти ІДІЛ та Аль-Каїди 2019 р. (ISIL (Da’esh) and Al-Qaida (United Nations Sanctions) (EU Exit) Regulations) , Регламент міжнародних санкцій проти тероризму 2019 р. (Counter-Terrorism (International Sanctions) (EU Exit) Regulations)  та Регламент санкцій проти тероризму 2019 р. (Counter-Terrorism (Sanctions) (EU Exit Regulations) .

Велика Британія має частково децентралізовану модель адміністрування санкцій, адже декілька спеціалізованих урядових структурних підрозділів, що функціонують у межах міністерств, відповідають за реалізацію різних типів санкцій.

Офіс імплементації фінансових санкцій (Office of Financial Sanctions Implementation, OFSI) – це головний національний компетентний орган Великої Британії, відповідальний за забезпечення виконання фінансових санкцій, створений у березні 2016 р. До цього часу функцію адміністрування санкцій виконував невеликий підрозділ всередині казначейства, але через зростання обсягу санкцій було створено окрему структуру .

OFSI є структурним підрозділом Казначейства Його Величності (HM Treasury). Фактично він є урядовим департаментом у системі Міністерства фінансів. Офіс наділений повноваженнями, які охоплюють більшість класичних аспектів застосування та адміністрування фінансових санкцій: 

• ліцензування – видача загальних і спеціальних дозволів на запит;
• прийняття звітів, записів та інформації, передбачених регламентами;
• розслідування – приймає повідомлення про підозрілі транзакції чи інші порушення, має право вимоги щодо розкриття інформації про фінансові операції і надання копій документів, проводити розслідування в межах «цивільної» відповідальності;
• притягнення до «цивільної» (адміністративної) відповідальності в разі встановлення порушення або передача справи уповноваженим органам для кримінального переслідування;
• фактичне створення та публікація гайдів (посібників) і виконання ролі контактного центру з питань фінансових санкцій.

Водночас OFSI безпосередньо не встановлює належність тієї чи іншої особи, організації чи органу до «визначених осіб», не забезпечує ведення списку підсанкційних осіб (UK Sanctions List). За це відповідає Міністерство закордонних справ, Співдружності та розвитку .

Офіс з питань упровадження торговельних санкцій (Office of Trade Sanctions Implementation, OTSI)  – НКО Великої Британії з питань торговельних санкцій, що діє в структурі Міністерства бізнесу та торгівлі. Звітування до OTSI є радше повідомленням, зокрема про підозру в порушенні торговельних санкцій (викриття чи самовикриття), а також про використання експортних ліцензій через спеціальну цифрову систему «SPIRE» .

Міністерство транспорту – адміністрація портів / аеропортів передає інформацію до Міністерства транспорту про спроби підсанкційних суден / літаків увійти в простір юрисдикції Великої Британії.

Міністерство внутрішніх справ – реалізує імміграційні санкції (заборона в’їзду конкретним особам). Прикордонники та авіакомпанії по внутрішній системі повідомляють про порушення чи спроби порушення.

Коло осіб, які зобов’язані звітувати, визначають відповідні регламенти. У контексті санкцій, пов’язаних із Росією та Білоруссю, регламенти передбачають найширший перелік суб’єктів подання звітів, що зумовлено звітуванням не лише утримувачів активів, а й власне визначених осіб (підсанкційних суб’єктів).

І. Насамперед зобов’язання щодо звітності (reporting obligations) згідно зі статтею 70 Russia (Sanctions) (EU Exit) Regulations мають «відповідні установи / фірми» (relevant firm), що можуть мати справу з фінансовими активами підсанкційних суб’єктів. Згідно зі статтею 71 Регламенту, поняття «відповідна установа» охоплює широке коло не лише класичних фінансових установ, а й нефінансових суб’єктів (non-financial businesses and professions):

• ліцензована фінансова установа відповідно до Закону про фінансові послуги та ринки (банки, страхові компанії, інвестиційні компанії та брокери, управителі фондів, кредитні спілки та іпотечні кредитори);
• підприємство, яке в порядку підприємницької діяльності керує пунктом обміну валют, переказує гроші (або будь-яке їх грошове вираження) будь-якими засобами або переводить в готівку чеки, виписані на користь клієнтів;
• обов’язкові та місцеві аудитори;
• фірма або приватна особа, яка надає іншим особам у порядку підприємницької діяльності бухгалтерські послуги, юридичні або нотаріальні послуги, консультації з податкових питань, трастові послуги, довірчі послуги або послуги компанії зі створення юридичних осіб, організації їхньої діяльності;
• агентство нерухомості, а також фірма або приватна особа-практик, яка здійснює роботу «агентства з оренди»;
• власник ліцензії на діяльність казино;
• виробники, постачальники, продавці виробів із золота, срібла, платини або паладію чи коштовностей;
• постачальник послуг обміну криптоактивами / послуг з управління гаманцями зберігача;
• дилер з високою вартістю;
• учасник артринку;
• керуючий з питань неплатоспроможності.

ІІ. Особливістю британської системи звітування є те, що обов’язок подавати окремі звіти покладено також і на підсанкційних суб’єктів – визначених осіб (designated persons). Цей обов’язок диференційований залежно від громадянства визначеної особи та обставин, у зв’язку з якими він виникає. 

По-перше, санкційні регламенти щодо Росії (стаття 70А) та Білорусі (стаття 38А) віднедавна передбачають самозвітування про активи підсанкційними особами (для Росії – з 2023 р., для Білорусі – з 2024 р.). Зміст обов’язку є ширшим для визначеної особи, яка водночас є «UK Person» – «особою Сполученого Королівства» (потрібно звітувати про всі активи, незалежно від юрисдикції), та вужчим – для визначеної особи, яка не є «UK Person» (лише про активи в межах британської юрисдикції). 
У статті 21 SAMLA, спеціально присвяченій екстратериторіальному застосуванню санкційних положень, зазначено:

«(1) Заборони або вимоги можуть бути встановлені відповідно до положень розділу 1 стосовно: (a) поведінки будь-якої особи на території Сполученого Королівства або в територіальних водах; (b) поведінки в інших місцях, але лише у випадку, якщо така поведінка стосується особи, яка є громадянином Сполученого Королівства».

Отже, екстратериторіальна дія санкційних положень за суттю обмежена принципом громадянства (підданства). У цій самій статті розтлумачено, що «особа Сполученого Королівства» означає як британського громадянина, громадянина британських заморських територій, британського підданого або особи, що перебуває під захистом Великої Британії, так і організацію, зареєстровану або утворену відповідно до законодавства будь-якої частини Сполученого Королівства (у т. ч. заморських територій).

Під визначеною особою для потреб самозвітування розуміють особу, щодо якої застосовано не будь-яку із санкцій, а лише санкції у вигляді замороження активів стосовно визначених осіб, заборони надання коштів визначеній особі чи на користь визначеної особи, або ж надання економічних ресурсів визначеній особі чи на користь визначеної особи (статті 70А(7), 10 Регламенту санкцій щодо Росії).

Визначена особа – це фізична, юридична особа або орган, що згідно із законодавством Великої Британії перелічені як такі, що підлягають фінансовим санкціям. Перелік визначених осіб можна знайти у Зведеному списку осіб, щодо яких застосовується замороження активів, за посиланням: https://www.gov.uk/government/publications/financial-sanctions-consolidated-list-of-targets. Фінансові санкції також застосовуються до осіб та організацій, які належать або контролюються, прямо чи опосередковано, визначеною особою. Ці особи або організації можуть не бути визначені самостійно, тому їхнє ім’я може не відображатися у Зведеному списку. Однак ці особи або організації аналогічним чином підпадають під дію фінансових санкцій .

По-друге, визначені особи можуть бути зобов’язані до звітування і за наявності окремих обставин, як-от у зв’язку зі здійсненням ними обов’язкових платежів чи інших винятків із заборон або підтвердженням дотримання умов ліцензії.

ІІІ. Оскільки в межах санкційного режиму щодо Росії діють заборони морських послуг та обмеження цін на нафту, специфічний обов’язок щодо дотримання відповідних правил мають «залучені особи» (involved persons), під якими згідно зі статтею 70(7) Регламенту розуміють осіб, які беруть участь у:

1. (а) постачанні або доставці нафти та нафтопродуктів; або
2. (b) наданні фінансових послуг чи коштів, або брокерських послуг, пов’язаних із постачанням або доставкою нафти та нафтопродуктів.

Відповідно до процесу атестації, вимоги до звітності про діяльність у межах цінового обмеження щодо нафти відрізняються залежно від рівня (Tier) «залученої особи». Рівень визначає ступінь залученості певної організації до угоди та її обов’язки щодо дотримання нормативних вимог (наприклад, перевірки цінової стелі або санкційного комплаєнсу).

Постачальники (провайдери) послуг першого рівня зобов’язані звітувати до OFSI про всю діяльність. Постачальники послуг другого та третього рівнів повинні інформувати OFSI, якщо вони не отримали підтвердження того, що контрагенти виконали свої зобов’язання щодо звітності, або (залежно від обставин) якщо постачальники послуг другого або третього рівнів здійснюють операції з постачальником послуг першого рівня, який не є британським .

Санкційні регламенти створюють систему звітів і повідомлень, які виконують притаманні кожному з них завдання для адміністрування санкційних програм. Залежно від класифікаційного критерію можна виокремити різни види звітів: 

• спільні для всіх чи багатьох санкційних режимів і специфічні – лише для окремих санкційних режимів (наприклад, самозвітування підсанкційних осіб або щодо дотримання цінової стелі на нафту);
• більш загальні звіти (про всі активи) і спеціальні (стосуються окремих операцій);
• фактові (щодо конкретної транзакції чи іншої дії / події) і періодичні (щорічні, щоквартальні); 
• початкові (первинні) та оновлені (внаслідок змін щодо активів); 
• від «відповідних установ» (переважно фінансових установ та окремих професій) і від «залучених осіб» (щодо заборони на перевезення нафти і нафтопродуктів), або підсанкційних осіб (самозвітування), або навіть будь-яких осіб (наприклад, звіт про підозру в порушенні);
• обов’язкові і добровільні (наприклад, звіти про самовикриття або викриття іншої особи);
• звіти ex post (після події, наприклад, після проведеної транзакції) і звіти ex ante (наперед, наприклад, у зв’язку з дотриманням винятку «Інвестиції щодо непідконтрольної урядові території України»);
• звіти відповідно до норм регламентів і звіти на вимогу OFSI (йдеться про повноваження НКО вимагати від підзвітних суб’єктів подання інформації та документів з метою перевірки виявлених НКО підозрілих операцій, зокрема додатково до вже поданих звітів чи повідомлень).

Тут і далі аналіз здійснено переважно в контексті санкційних режимів щодо Росії та Білорусі.

і) Звіт про заморожені активи (Frozen asset report) – центральний звіт, яким «відповідна установа» підтверджує виконання основного обов’язку, передбаченого певним санкційним регламентом – заморозити актив. Законодавство про фінансові санкції вимагає, щоб усі кошти або економічні ресурси, що належать, зберігаються або контролюються визначеною особою, були заморожені . Звітом установа повідомляє уряд про факт замороження активу, що необхідно для його ідентифікації, обліку та подальшого контролю з метою запобігання порушенням.

• Нормативна підстава: статті 70(1)(а)(і), 70(2) і 70(3) Регламенту. 
• Предмет звітування охоплює активи «визначеної особи»:

«Відповідна установа повинна якнайшвидше повідомити Казначейство, якщо:

• (a) їй відомо або є достатні підстави підозрювати, що особа
• (i) є визначеною особою, або
• (ii) порушила заборону або не виконала зобов’язання згідно з будь-якою статтею частини 3 (фінанси), статтями 46Z9B–46Z9D (морське перевезення певної нафти та нафтопродуктів) або статтею 67 (фінанси: правопорушення, пов’язані з ліцензуванням), та
• (b) інформація або інші обставини, на яких ґрунтуються знання або підстави для підозри, надійшли під час здійснення діяльності».

Суб’єкт звітування: «відповідна установа».
Строк подання: якнайшвидше, наскільки це практично можливо. «Якнайшвидше» є оцінним поняттям, що не означає «миттєво» і передбачає певний час на аналіз (внутрішню перевірку). OFSI вирішуватиме, чи дотримався звітувач строку подання, з огляду на конкретні обставини.

Інформація, яку потрібно повідомити. Відповідні установи повинні якнайшвидше повідомити OFSI про характер і суму або кількість будь-яких коштів чи економічних ресурсів, які вони зберігають для клієнта, який є визначеною особою .
Згідно з формою, звіт про заморожені активи складається з блоків даних, перший з яких є обов’язковим для всіх випадків, а заповнення решти відбувається залежно від типу активу:

1. вступна інформація: дані про звітувача (повне ім’я, посада, назва організації, адреса та країна її місцезнаходження, контактний номер, електронна пошта); санкційний режим, ідентифікатор групи визначеної особи, яка бере участь у транзакції, ім’я «визначеної особи», зазначення, чи звітує користувач від імені «визначеної особи»; 
2. дані про заморожений рахунок: установа-утримувач; ім’я рахунку, його власник, номер, тип і дати відкриття та замороження; валюта, кредитний і дебетовий баланс, відсоток власності або контролю, власник або контролер; додаткова інформація;
3. дані про заморожену транзакцію: установа-утримувач; дата і валюта транзакції; вартість у початковій валюті; відомості про ініціатора транзакції; початкова фінансова установа і її місцезнаходження; фінансова установа-посередник і її місцезнаходження; відомості про бенефіціара транзакції, фінансова установа-бенефіціар і її місцезнаходження; додаткова інформація;
4. дані про економічний ресурс: установа-утримувач; характер (тип) ресурсу, його кількість, розташування; валюта і вартість у початковій валюті; власник чи контролер та відсоток власності або контролю; додаткова інформація;
5. дані про інший тип активу (збігається з даними про економічний ресурс).

іі) Звіт (повідомлення) про підозрювану визначену особу (Report a suspected designated person) використовують для повідомлення про нові знання або підозри в тому, що особа чи організація є визначеною особою і тому підлягає фінансовим санкціям. Щодо кожної визначеної особи подають окремий звіт. Головне призначення звіту – ідентифікація та розвідка. Він має містити інформацію, за допомогою якої можна ідентифікувати визначену особу, наприклад, псевдоніми або альтернативні ідентифікаційні дані, які можуть використовуватися для обходу санкцій . 

Якщо суб’єкт є «відповідною установою» і зіткнеться з визначеною особою під час ведення бізнесу, він повинен повідомити про це OFSI, навіть якщо він відмовляється продовжувати транзакцію .
Нормативна підстава: стаття 70(1)(a)(і) Регламенту. 
Суб’єкт звітування: «відповідна установа».
Строк подання: якнайшвидше, наскільки це практично можливо.
Інформація, яку потрібно повідомити: повне ім’я звітувача, його посада, організація, країна, адреса, контактний номер телефону й електронна пошта; чи подається форма від імені третьої сторони; ідентифікатор групи OFSI зі Зведеного списку, ім’я «визначеної особи», зазначеної у Зведеному списку; назва особи або організації, якщо вона належить визначеній особі або контролюється нею; опис фактів, які дали підстави зрозуміти або підозрювати, що особа, про яку повідомляється, є визначеною (або належить такій особі чи контролюється нею); будь-яка інформація, якої ще немає у Зведеному списку, за якою можна ідентифікувати визначену особу.

ііі) Звіт (повідомлення) про підозру в порушенні фінансових санкцій (Financial sanctions suspected breach reporting) – найбільший за обсягом звіт (лише його шаблон має 28 сторінок). Він використовується для повідомлення до OFSI про підозрювані порушення фінансових санкцій та може бути як обов’язковим (для «відповідних установ»), так і добровільним (зокрема, якщо порушник санкційного режиму в такий спосіб розраховує на привілейоване ставлення до нього у разі застосування до нього каральних заходів).

Оскільки йдеться про повідомлення про порушення, то OFSI застерігає, що факти та інформація мають бути точними й правдивими (наскільки це можливо), а також радить перед заповненням форми заздалегідь підготувати описовий звіт про обставини порушення, оскільки значна частину звіту містить поля для опису фактів / обставин. Надану інформацію OFSI може використати в провадженнях щодо правозастосування, розкрити третім сторонам відповідно до положень регламентів або передати правоохоронним органам, які вже самі вирішать, чи починати кримінальне переслідування .
Нормативна підстава у разі обов’язкового звітування – стаття 70(1)(а)(іі) Регламенту. У разі добровільного розкриття це регулюється не так регламентами, як Законом про поліцію та злочинність (2017) з урахуванням Керівництва з питань застосування фінансових санкцій та грошових стягнень.
Суб’єкт звітування у разі обов’язкового повідомлення – «відповідна установа», а в разі добровільного (зокрема самовикриття) – будь-яка особа чи організація.
Строк подання: для «відповідної установи» – якнайшвидше, наскільки це практично можливо, а для інших суб’єктів – не встановлений. Однак, якщо особа повідомляє про вчинене нею порушення, то для отримання знижки 50 % у разі застосування грошового стягнення або максимального врахування пом’якшувальної обставини в кримінальному провадженні їй варто зробити це до того, як OFSI отримає інформацію про порушення з інших джерел.

Інформація, яку потрібно повідомити. Шаблон цього звіту містить 100 запитань, частина з яких потребують лише вибору одного з наведених варіантів, а інша – текстового заповнення, зокрема потенційно значного обсягу. Умовно інформацію відповідно до вимог подання цього звіту можна звести до таких груп даних:

1. відомості про особу, яка складає звіт, – ім’я, місце роботи, посада, сфера діяльності та держава для організації, в якій особа працює; контактні дані; повідомлення є самостійним чи від імені третьої особи (в другому випадку потрібно вказати інформацію про цю третю сторону – чи є вона визначеною особою, і якщо так, то зазначити її ім’я та ідентифікатор групи згідно зі Зведеним списком, є вона організацією чи фізичною особою, її ім’я / найменування, адреса, електронна адреса, країна місцезнаходження, сфера діяльності);
2. відомості про підозрюваного порушника та будь-яку причетну(их) визначену(их) особу(осіб), включно з їхнім ідентифікатором групи, якщо вони є визначеною(ими) особою(ами), ім’я згідно зі Зведеним списком, сфера діяльності, чи є вона / вони організацією чи фізичною особою, їхнє ім’я / найменування, електронна пошта. Форма дозволяє повідомити щонайбільше про трьох підозрюваних порушників, зокрема й того, хто подає звіт, якщо він визначив цю форму як самостійне повідомлення;
3. деталі підозрюваного порушення – порушення сталося чи була спроба порушення, дата / час учинення, сума, валюта, вид порушеного режиму санкцій, чи стосується порушення визначеної особи (якщо так, то її ім’я та ідентифікатор згідно зі Зведеним списком, а також інформація про особу чи організацію, якщо вона належить чи контролюється визначеною особою, та інформація про власність або контроль);
4. відомості про будь-яких осіб, пов’язаних із Росією, а також відомості про пов’язані довірчі послуги, якщо вони причетні (місцезнаходження трасту; країна та адреса постачальника трастових послуг; тип і мета трасту, час його створення та дата закінчення дії; вартість і тип активу, що зберігається в трасті; інформація про учасників трасту); а якщо порушення пов’язано з недотриманням умов ліцензії або зобов’язань щодо звітності – номер ліцензії, інформація про зміст порушення умов ліцензії чи правил звітності;
5. деталі щодо того, коли і як було виявлено підозрюване порушення, а також про будь-який інший орган чи особу, яким також було або буде повідомлено про це підозрюване порушення чи яким про це стало відомо;
6. види задіяних коштів, економічних ресурсів або фінансових послуг, способи оплати / переказу, інформація про платника, посередника та кінцевого бенефіціара в транзакціях, пов’язаних із підозрюваним порушенням;
7. документація, що детально описує події або низку дій, що призвели до підозрюваного порушення, та інший допоміжний матеріал. Функціонал форми обмежений у прийнятті 1 файлу документації та 3 файлів додаткових підтверджуючих доказів обмеженого обсягу. Якщо є потреба надати до OFSI більшу кількість матеріалів, звітувач може надіслати їх на електронну пошту OFSI. 

Звіт повинен містити всі відомі деталі підозрюваного порушення, однак якщо інформація не відома або конкретний пункт шаблону не застосовується, то суб’єкт подання може вказати про це.

iv) Звіт (повідомлення) про підозру в порушенні обмеження цін на нафту (Oil Price Cap suspected breach reporting) – цим звітом особа повідомляє OFSI про підозрювані порушення заборони на морські послуги у Великій Британії та Генеральної ліцензії на обмеження цін на нафту. Цей інструмент звітування допомагає уряду моніторити дотримання цінової стелі, викривати порушників з метою притягнення до відповідальності та запобігати обходу цих санкційних обмежень.

Нормативна підстава: статті 70(1А), 70(2) і 70(2А) з урахуванням розділу 4ІА Регламенту, а також Генеральна ліцензія OPC (Oil Price Cap) INT/2024/4423849. Розділ 4ІА встановлює заборони на морські перевезення певних видів нафти і нафтопродуктів, тоді як Генеральна ліцензія дозволяє це за умови дотримання цінової стелі.
Суб’єкт звітування: зобов’язана звітувати «залучена особа», інші особи мають право подати звіт (наприклад, з метою добровільного самовикриття або ж викриття інших осіб).
Строк подання: для «залученої особи» – якнайшвидше, наскільки це практично можливо, а для інших суб’єктів – не встановлений.

Інформація, яку потрібно повідомити, відповідно до онлайн-форми для подання звіту, може бути умовно зведена до таких груп даних:

• контактні дані особи, яка складає звіт;
• відомості про підозрюваного порушника та будь-яких причетних осіб або організацій Великої Британії, включно з реєстраційними номерами компаній, а також про будь-яких осіб, пов’язаних із Росією, якщо вони причетні; 
• нормативні акти, за якими мало місце підозрюване порушення, та детальна інформація про підозрювані порушення ліцензійних умов або зобов’язань щодо звітності;
• рівень постачальника послуг (Tier) особи, яка повідомляє про підозрюване порушення та підозрюваної(их) у скоєнні порушення; 
• деталі будь-якого підозрюваного порушення, зокрема: угоди з нафтою (тип нафти або нафтопродукту, покупець і продавець, дати договорів, ціна, валюта, транспортні та інші витрати і т. д.), маршруту (дата, країна та порт походження або завантаження та розвантаження, інші відомі країни та порти з датами) і судна (назва, ідентифікатор, держава прапора судна, власник, оператор та бенефіціарний власник судна, страхова компанія або клуб P&I);
• будь-який зв’язок у Великій Британії для підозрюваного порушення (ім’я особи, адреса, контактні дані, організація, характер бізнесу) та дані інших відповідних постачальників послуг; 
• будь-які «червоні прапорці» щодо ухилення від санкцій, зокрема: нафта, придбана за ціною, вищою від ліміту цін, підроблена документація, непрозорі витрати на доставку та допоміжні витрати, суб’єкти сприяння та посередники з третіх країн, складні та нерегулярні корпоративні структури, попередження про проблеми, використання «тіньового флоту», підозрілі перевезення з судна на судно тощо; 
• деталі про те, коли і як було виявлено підозріле порушення, а також будь-які інші органи, яким також було повідомлено про це;
• документація, що детально описує події або низку дій, що призвели до підозрюваного порушення, і будь-які інші допоміжні матеріали .

Звіт повинен містити всі відомі деталі підозрюваного порушення, однак якщо інформація не відома або конкретний пункт шаблону не застосовується, то суб’єкт подання може вказати про це.
 
v) Звіт про іммобілізовані (знерухомлені) активи (Immobilised Assets Report) був запроваджений урядом Великої Британії в грудні 2023 р. та передбачає обов’язок «відповідної установи» повідомити OFSI, якщо їй відомо або є достатні підстави підозрювати, що вона зберігає кошти чи економічні ресурси особи, якій фінансові послуги не повинні надаватися відповідно до положення 18A(1) Регламенту і яка іменується як «заборонена особа» (prohibited person).

«Заборонена особа» означає: Центральний банк Російської Федерації, Фонд національного добробуту Російської Федерації, Міністерство фінансів Російської Федерації, особу, яка належить або контролюється прямо чи опосередковано цими особами, або особу, яка діє від імені або за вказівкою цих осіб. 

Звіт є специфічним інструментом, подібним за своєю природою до Закону про РЕПО (REPO Act) у США, оскільки він стосується виключно суверенних активів Росії, а не приватних активів і його мета виходить за межі простого контролю дотримання санкцій і переходить у площину геополітики та потенційних репарацій (інвентаризація суверенних активів для потенційної компенсації заподіяної російською агресією шкоди). 

Технічно ці активи не заморожені в розумінні статті 11 Регламенту (Asset Freeze). Натомість вони іммобілізовані, тобто перебувають в утримувача (наприклад, на банківському рахунку), однак утримувач не може здійснювати з ними активних операцій (знерухомлені активи).

Нормативна підстава: статті 70(1ZA), 70(3) у поєднанні зі статтею 17А Регламенту. 
Щодо «забороненої особи» у статті 70(1ZA) зазначено:

«Відповідна установа також повинна якнайшвидше повідомити Казначейство, якщо –

• (a) їй відомо або є достатні підстави підозрювати, що вона зберігає кошти чи економічні ресурси для забороненої особи; та
• (b) інформація або інші обставини, на яких ґрунтуються знання або підстави для підозри, надійшли під час здійснення її діяльності».

Суб’єкт звітування: «відповідна установа».
Строк подання: якнайшвидше, наскільки це практично можливо. 
Інформація, яку потрібно повідомити, з огляду на мету і характер звітування, не є значною за обсягом, зокрема:

1. дані про особу, що подає звіт, – повне ім’я, посада, організація, країна, адреса, контактні дані;
2. дані про активи – вид «забороненої особи», назва чи титул активу, назва особи, якщо вона належить або контролюється забороненою особою; установа-утримувач; країна розміщення активів; характер активів – кошти (наприклад, готівка, чеки, грошові перекази, депозити, борги, цінні папери, відсотки, кредит, акредитив) або економічний ресурс (дорогоцінні метали, антикваріат, транспортні засоби тощо); вартість активу і валюта; нараховані відсотки за активами; будь-яка інша інформація.

vi) Звіт визначеної особи (Designated Person reporting) є актом самозвітування визначеної особи про будь-які кошти чи економічні ресурси, якими вона не лише володіє, а й утримує чи контролює. Обов’язок самозвітування був запроваджений у 2023 р. згідно з режимом санкцій щодо Росії, а в 2024 р. – щодо Білорусі.

Визначена особа зобов’язана подати початковий (первинний) звіт про активи, що їй належать, нею утримуються та/або контролюються. Крім цього, вона повинна якнайшвидше повідомити OFSI про будь-які зміни у фінансових обставинах, тобто оновити вже надані на підставі первинного звіту відомості (звіт про зміни).

Нормативна підстава: стаття 70А(1) Регламенту санкцій щодо Росії та стаття 38А(1) Регламенту санкцій щодо Білорусі. 

Суб’єкт звітування: визначена особа. Визначена особа, яка є «UK Person», зобов’язана повідомляти про характер, вартість та місцезнаходження коштів або економічних ресурсів незалежно від того, де саме у світі вони перебувають. Визначена особа, яка не є «UK Person», зобов’язана повідомляти про характер, вартість та місцезнаходження лише тих коштів або економічних ресурсів, що перебувають у Сполученому Королівстві.

Строк подання. Строк подання первинного звіту залежить від того, чи була визначена особа внесена до Зведеного списку на момент набрання чинності положеннями про запровадження звіту визначеної особи – 

• (a) протягом 10 тижнів з дати набрання чинності відповідними положеннями (26 грудня 2023 р. – для осіб, внесених до списку згідно з режимом санкцій щодо Росії, та з 16 травня 2024 р. – згідно з режимом санкцій щодо Білорусі);
• (b) протягом 10 тижнів з дати внесення особи до Зведеного списку, якщо це відбулося після набрання чинності відповідними положеннями.

Строк подання звіту про зміни – якнайшвидше, наскільки це практично можливо.
Інформація, яку потрібно повідомити:

• про суб’єкта звітування (повне ім’я, ідентифікаційний номер групи згідно зі Зведеним списком, належність до «UK Person» чи «non-UK Person», електронна пошта, адреса, електронна адреса);
• про кошти – зазначення, чи це перше звітування чи оновлення даних; ім’я та посада; розміщення коштів, їх характер (тип), установа-утримувач, валюта і вартість у валюті утримання; відомості про перебування у власності чи під контролем, відсоток власності; нотатки і додаткова інформація; у разі оновлення – причина внесення змін та нотатки щодо змін;
• про економічні ресурси – зазначення, чи це перше звітування чи оновлення даних; ім’я та посада; розміщення, кількість економічних ресурсів, їх характер (тип), установа-утримувач, вартість у початковій валюті; відомості про перебування у власності чи під контролем, відсоток власності; нотатки і додаткова інформація; у разі оновлення – причина внесення змін та нотатки щодо змін.

Поріг щодо вартості активів: визначені особи повинні повідомляти про будь-які кошти або економічні ресурси, якщо їхня вартість перевищує 10 000 фунтів стерлінгів. Якщо кілька одиниць коштів або економічних ресурсів одного типу (наприклад, ювелірні вироби, твори мистецтва, банківські рахунки) разом перевищують 10 000 фунтів стерлінгів, про це також потрібно повідомляти . OFSI запровадило цей поріг із прагматичних міркувань: щоб «не захлинутися» у звітах про особисті речі (одяг, побутова техніка, меблі тощо), які є у власності підсанкційної особи чи контролюються нею. 

vii) Ліцензійний звіт (загальний) (Licence reporting) подається на виконання умови загальної (генеральної) чи індивідуальної (спеціальної) ліцензії як інструменту, що дозволяє поведінку, яка інакше (без ліцензії) вважалась би забороненою. Звітування за загальною ліцензією на юридичні послуги здійснюється за окремою формою. OFSI інколи запроваджує окремі форми звітності і для інших генеральних ліцензій (наприклад, стосовно арбітражних витрат).

Логіка цього виду звітування ґрунтується на тому, що особа, яка скористалася наданим OFSI відступом від загальної заборони, автоматично погодилась на всі умови такого відступу, одним із яких є обов’язкове звітування. Згідно з ліцензіями OFSI, певна поведінка вважається дозволеною, якщо вона відповідала визначеним у ліцензії умовам, серед яких зазвичай є звітність та облік. Отже, неподання звіту чи фальсифікація його відомостей є порушенням умов ліцензії, внаслідок чого поведінка особи фактично може вважатися незаконною ex ante і спричиняє відповідальність.

Оскільки ліцензія може бути надана на таких умовах, які Казначейство вважає за доцільне з урахуванням виду санкційного обмеження та особливостей дій, пов’язаних із відступом від заборони, то й строки подання звіту, суб’єкт подання та вимоги до змісту відомостей визначаються окремо в кожній ліцензії та можуть суттєво різнитися. 

Цілком можливо, що ліцензія не міститиме вимог щодо обов’язкового подання звіту, а передбачатиме лише обов’язок зберігати документи чи вести записи про відступлену поведінку, які OFSI може затребувати згодом. Наприклад, генеральна ліцензія INT/2025/8202932 (щодо припинення операцій за участю нафтових російських компаній RUSSNEFT, TATNEFT, RUSNEFTEGAZ GROUP, NNK-OIL та їхніх дочірніх компаній) передбачає лише вимоги до цих компаній та осіб або відповідних установ Великої Британії, які ведуть дозволену ліцензією діяльність, щодо ведення точного, повного та читабельного обліку в паперовій або електронній формі протягом щонайменше 6 років .

Нормативна підстава: положення про звітування та облік, що містяться у відповідній ліцензії, з урахуванням статті 64 Регламенту. 
Суб’єкт звітування визначається в умовах, описаних у певній ліцензії. Зазвичай коло суб’єктів звітування є ширшим за змістом генеральних ліцензій: наприклад, будь-який податковий орган, який здійснює дозволений платіж або залік відповідно до умов ліцензії (генеральна ліцензія INT/2025/7328184), або «відповідна установа», що здійснила платіж (генеральна ліцензія INT/2024/4761108). Однак навіть генеральна ліцензія може містити вимогу подання звіту лише для конкретного суб’єкта (наприклад, згідно з генеральною ліцензією INT/2025/8202932 щодо дочірніх компаній російських банків таким є лише VTB Capital plc).
Натомість в індивідуальній (спеціальній) ліцензії такий суб’єкт здебільшого максимально конкретизований, що пов’язано з її видачею за заявкою конкретних осіб, якими можуть бути й визначені особи та треті особи, зацікавлені в транзакції.

Отже, суб’єктами звітування залежно від умов ліцензії може бути як широке коло суб’єктів, так і чітко визначене, зокрема конкретна особа; як різноманітні фінансові чи інші установи та органи, які утримують активи чи залучені до транзакції, так і підсанкційні суб’єкти чи треті особи.

Обов’язок звітування за ліцензією може бути покладений на обидві сторони певної транзакції, наприклад, згідно з генеральною ліцензією INT/2022/2300292 (щодо платежів комунальним компаніям за газ та електроенергію, що здійснюються визначеними особами, які володіють або орендують нерухомість у Великій Британії) звітувати має як платник – визначена особа, так і відповідні енергетичні компанії .

Строки подання варіюють залежно від умов ліцензії. Це може бути:

1. а) конкретно визначений строк, протягом якого потрібно прозвітувати, наприклад, згідно з генеральною ліцензією INT/2025/7328184 (щодо здійснення податковим управлінням платежів на заморожені банківські рахунки) суб’єкт звітування зобов’язаний подати звіт протягом 28 днів після здійснення платежу , а згідно з генеральною ліцензією INT/2025/5855272 (щодо отримання членських платежів окремими міжнародними організаціями, переказаних з рахунку, відкритого в Газпромбанку) відповідна організація повинна надіслати звіт протягом 14 днів після отримання нею дозволеного платежу ;
2. b) періодичне звітування, зокрема тоді, коли ліцензія може передбачати значну кількість дрібних транзакцій за певний період. Наприклад, згідно з генеральною ліцензією INT/2022/1280876 (щодо оплати базових потреб, поточного утримання / обслуговування і оплати юридичних послуг дочірніми компаніями російських банків у Великій Британії та ЄС) VTB Capital plc має щорічно надавати OFSI звіт із детальною інформацією та підтверджуючими доказами діяльності трасту для періоду володіння (Holding Period Trust) та трасту для проведення процедури неплатоспроможності (NSD Trust) . А згідно з генеральною ліцензією INT/2022/2300292 (щодо платежів комунальним компаніям…) протягом 30 днів після закінчення кварталу визначена особа повинна подати звіт щодо всіх дозволених платежів, здійснених протягом цього кварталу, із зазначенням деталей та підтверджуючих доказів.

Іноді замість звіту або додатково до певного звіту ліцензія передбачає обов’язок письмового повідомлення (written notice). Наприклад, згідно зі згаданою вище генеральною ліцензією INT/2022/1280876 вказані в ліцензії дочірні компанії повинні повідомити на електронну пошту OFSI про здійснення дозволеної ліцензією діяльності та свої контактні дані протягом 7 днів з моменту здійснення першого платежу.
Інформація, яку потрібно повідомити, згідно з формою для подання звіту, охоплює такі групи відомостей:

• про суб’єкта звітування (повне ім’я, організація, країна, адреса, контактні дані, сфера діяльності, а якщо звіт подається від імені третьої сторони – сфера її діяльності, ім’я / найменування, країна, адреса і контактні дані, а якщо вона є «визначеною» особою, то її ім’я згідно зі Зведеним списком);
• про ліцензію (загальна чи спеціальна, номер і дата видачі; дата внесення змін до ліцензії, якщо такі були, та термін припинення її дії, якщо такий є; правова підстава ліцензії; за наявності ім’я «визначеної» особи, зазначеної в ліцензії, її ідентифікатор групи згідно зі Зведеним списком; вимоги до звітності згідно з ліцензією); 
• опис ліцензованої діяльності, про яку повідомляється, відповідно до вимог щодо звітності, з вказівкою на дати, вартість транзакцій тощо;
• підтверджуючі докази (до 4 файлів, а в разі перевищення кількості – інші файли надсилають на електронну пошту OFSI).
• Водночас щодо окремих генеральних ліцензій OFSI створило окремі форми для подання звітів. Йдеться не лише про звіт згідно з ліцензією на юридичні послуги (див. нижче). Окрема форма звіту створена під генеральну ліцензію INT/2025/5787748 (щодо арбітражних витрат). Форма звіту доступна у форматі OpenDocument за посиланням і містить, окрім стандартних, перелік специфічних даних стосовно арбітражних витрат (інформація про арбітражну асоціацію / арбітра / представника, сторони в арбітражі, опис справи, авансові платежі, ціну позову, гонорар тощо). 

viii) Звіт згідно з генеральною ліцензією на юридичні послуги (Legal Services General Licence reporting) подається для підтвердження виконання умов окремої генеральної ліцензії при отриманні гонорарів за правничі послуги і відшкодування понесених витрат. 
Генеральна ліцензія (GL) є строковою, зазвичай видається на пів року, тому звіти можуть подаватися за тими версіями GL, що вже не є чинними на момент подання. Станом на початок 2026 р. чинною є версія GL INT/2025/7323088 (чинна до 28 квітня 2026 р.). Вона розрахована на більшість санкційних режимів, зокрема на санкційні режими щодо Росії та Білорусі.

GL INT/2025/7323088 містить дві додаткові частини:

1. А «Юридичні послуги на основі попереднього зобов’язання» (зобов’язання, що виникли до внесення особи-клієнта до Зведеного списку);
2. В «Юридичні послуги, що не базуються на попередньому зобов’язанні».

Нормативна підстава: положення про звітування, що містяться в тій версії генеральної ліцензії щодо надання юридичних послуг, яку було використано, з урахуванням статей 11-17А, 64 Регламенту. 
Суб’єкт звітування: будь-яка юридична або неюридична особа, яка використала ліцензію (any Person who has used the licence), але яка водночас не є визначеною особою. Широке коло суб’єктів у цьому контексті зумовлено тим, що ліцензія не лише дозволяє визначеній особі сплачувати за юридичні послуги, а й отримувати гонорари чи відшкодування витрат відповідними надавачами юридичних послуг (адвокати, юридичні фірми) та здійснювати платежі – різноманітним фінансовим установам.
Строк подання: за чинною на початок 2026 р. GL INT/2025/7323088 звіт подається протягом 14 днів з моменту отримання оплати за юридичні послуги, надані визначеній особі за цією ліцензією.
Інформація, яку потрібно повідомити, згідно з формою для подання звіту  та вимогами згаданої вище генеральної ліцензії, охоплює такі групи відомостей:

• про суб’єкта звітування (повне ім’я, організація (якщо звіт не від фізичної особи), країна, адреса, контактні дані, сфера діяльності, а якщо звіт подається від імені третьої сторони – сфера її діяльності, ім’я / найменування, країна, адреса і контактні дані, а якщо вона є визначеною особою, то її ім’я згідно зі Зведеним списком та ідентифікатор групи);
• про юридичну фірму або адвоката та ліцензію (назва / ім’я юридичної фірми або адвоката; керівник відділу комплаєнсу; регулятор юридичної фірми; версія генеральної ліцензії на надання юридичних послуг, її номер); 
• про визначену особу, яку представляють: її ім’я та ідентифікатор групи згідно зі Зведеним списком;
• стислий опис юридичної справи, за якою заявлено про виплату гонорару;
• відомості у разі звітування відповідно до частини «А» GL INT/2025/7323088: загальна сума нарахованого гонорару, загальна кількість годин та діапазон дат; сума прогнозованого гонорару на майбутнє в межах тієї самої справи, кількість годин і діапазон дат; фіксована сума за підготовку до суду та перший день слухання (brief fee) та за кожен наступний день слухання (refresher fee); загальна сума понесених витрат і діапазон дат; спосіб виплати, включно з датами отримання, реквізитами рахунку; підтвердження, що жодних платежів визначеній особі не було здійснено;
• відомості в разі звітування відповідно до частини «В» GL INT/2025/7323088: загальна сума гонорару, загальна кількість годин і діапазон дат; ім’я особи, яка отримує гонорар, її роль / посада, її / їх звичайна ставка та запитувана ставка; інформація щодо кожної частини роботи, зокрема в різних юрисдикціях / інстанціях; фіксована сума за підготовку до суду та перший день слухання (brief fee) та за кожен наступний день слухання (refresher fee); загальна сума понесених витрат і діапазон дат; спосіб виплати, включно з датами отримання, реквізитами рахунку; 
• вкладення до онлайн-форми – a letter of engagement (лист-залучення, що виконує функцію договору про надання правничої допомоги) та інші документи, що підтверджують вимоги до звітності (до 3 файлів, а в разі перевищення кількості – інші файли надсилають на електронну пошту OFSI).

 
ix) Звіти та повідомлення згідно з генеральною ліцензією про ліміт цін на нафту (Reporting and notification under Oil Price Cap General Licence) забезпечують глобальний контроль за ціновими параметрами торгівлі російською нафтою та окремими нафтопродуктами. Вони є інструментом перевірки того, що надання супутніх послуг (перевезення, страхування, фінансування) здійснюється виключно щодо нафти або нафтопродуктів, придбаних за ціною, нижчою від встановленої «стелі».

На початок 2026 р. чинною є GL INT/2024/4423849, яка замінила GL INT/2022/2469656. 
Нормативна підстава: статті 46Z9B, 46Z9C, 46Z9D та 64 Регламенту й відповідні положення про звітування в GL INT/2024/4423849.

Суб’єкт звітування в цьому механізмі звітування базується на системі класифікації учасників ринку, яка диференціює провайдерів залежно від їхнього доступу до цінової інформації. Оскільки головним суб’єктом активного звітування перед OFSI є «провайдери першого рівня» (Tier 1), то саме на них покладено тягар звітування про кожну транзакцію, тоді як інші учасники ринку (Tier 2 та Tier 3) звітують регулятору лише на його вимогу або у специфічних випадках (коли Tier 1 не зареєстрований у Великій Британії або не підтвердив дотримання вимог звітності). У зв’язку з цим OFSI виокремлює:

• звітність (reporting) провайдера Tier 1 згідно з генеральною ліцензією;
• повідомлення (notification) Tier 2 / Tier 3 про роботу з провайдером Tier 1, який не зареєстрований у Великій Британії;
• повідомлення (notification) Tier 2 / Tier 3 про те, що провайдер Tier 1 не підтвердив дотримання вимог щодо звітності згідно з GL .

Строк подання: 

1. а) для Tier 1 – протягом 40 днів з дати набрання чинності договором (якщо протягом 30-денного періоду укладено кілька контрактів, може бути подано один зведений звіт);
2. b) для Tier 2/3 – якщо протягом 60 днів з дати набрання чинності договором з Tier 1 не отримано підтвердження про звітування Tier 1 або протягом 60 днів з дати набрання чинності договором з Tier 1.

Якщо дата набрання чинності / початку дії не передбачена в договорі, OFSI вважатиме терміни звітності такими, що починаються з дати початку надання послуг, наприклад, для надання перестрахування для судна – з дати початку дії страхового покриття .
Інформація, яку потрібно повідомити, залежить від рівня доступу суб’єкта до цінової інформації (Tier). Звітування про діяльність провайдера першого рівня є найбільш деталізованим і фактологічним: ідентифікаційні та контактні дані суб’єкта звітування, одержувача послуг чи коштів та інших сторін; генеральна ліцензія, з якою пов’язана діяльність; дата набрання чинності / початку дії договору; технічні характеристики діяльності, зокрема специфікація товару та опис продукту, опис діяльності та характер будь-яких товарів, послуг або коштів; фінансові показники – загальний обсяг поставленої нафти чи нафтопродуктів та точна ціна купівлі-продажу.

У повідомленні щодо небританського Tier 1 звітувач повинен розкрити ідентифікаційні дані іноземного контрагента (Tier1), його контактну інформацію, а також надати підтвердження того, що від цього іноземного суб’єкта було отримано належну атестацію про дотримання цінової стелі. Фактично звітувач повідомляє OFSI про те, що він надав послугу іноземній особі щодо російської нафти і ця особа письмово запевнила, що ціна є легальною.

Якщо ж провайдери другого чи третього рівнів (наприклад, банк чи страховик) не отримують від свого клієнта-провайдера першого рівня підтвердження про те, що останній прозвітував перед OFSI у встановлені строки, такі провайдери зобов’язані самі повідомити регулятора про це, зокрема зазначаючи: дані Tier 1, який не надав підтвердження; деталі транзакції, якої це стосується; факт непідтвердження виконання обов’язку звітування.

x) Звіт (повідомлення) про дотримання винятку «Інвестиції щодо непідконтрольної урядові території України» (Complying with the exception: «Investments in relation to non-government controlled Ukrainian territory») є повідомленням про здійснення окремих видів інвестиційної діяльності на непідконтрольній урядові України території, загалом забороненої статтею 18 Регламенту, але дозволеної за певних умов у порядку законодавчого винятку (exception), передбаченого статтею 60 Регламенту. Однією з таких умов є попереднє повідомлення Казначейства про цю діяльність. Хоча у статті 60(1) Регламенту йдеться про повідомлення (notice), OFSI вважає його різновидом звітування (reporting information to OFSI або Compliance reporting).

Нормативна підстава: стаття 60 Регламенту. 
Суб’єкт звітування (повідомлення) визначений у Регламенті як «a Person («Р»)»), тобто йдеться про будь-яку фізичну або юридичну особу, на яку поширюється санкційне законодавство Великої Британії (Regulation 3). Це охоплює як «UK Person», так і будь-яких інших осіб, що вчиняють дії на території Великої Британії. У контексті застосування винятку, передбаченого статтею 60 Регламенту, «person» – це сторона договірних відносин, яка несе тягар виконання зобов’язання, що виникло до дати окупації відповідної території.
Строк подання: не пізніше ніж за 5 (п’ять) робочих днів до дня виконання дії, що є прикладом превентивного повідомлення (ex ante), що уможливлює втручання OFSI в разі підозри про недотримання санкційних правил.
Інформація, яку потрібно повідомити, як і в інших звітах щодо дотримання винятку, не є значною за обсягом: 

• ім’я особи-повідомлювача, найменування організації, адреса, контактні дані;
• необхідна інформація, зокрема дата укладення договору, деталі щодо того, яку діяльність виконує повідомлювач, що в іншому випадку суперечило б статті 18 Регламенту, та підтвердження того, яке зобов’язання за договором виконує особа, вчиняючи цю дію. 

xi) Звіт (повідомлення) про дотримання винятку «Зарахування коштів на заморожені рахунки та відповідні рахунки і перекази з них» (Complying with the exception: «Credits to and transfers out of frozen accounts and relevant accounts») – фактовий звіт за результатом здійснення зарахування коштів на заморожений рахунок підсанкційного суб’єкта або здійснення переказу з такого рахунку, які дозволені як винятки (exception) відповідно до положень 58(4) та 58(6) Регламенту. Сутність звіту про дотримання цього винятку полягає в забезпеченні дотримання винятку щодо транзакцій, необхідних для технічного обслуговування замороженого рахунку (нарахування відсотків, списання банківських комісій тощо).

Нормативна підстава: статті 58 та 70(5) Регламенту. 
Суб’єкт звітування: банки, кредитні спілки та деякі інші фінансові установи, які можуть за змістом статті 22 Закону про фінансові послуги та ринки 2000 р. (FISMA) здійснювати зарахування та переказ коштів. У тексті Регламенту цю особу позначено умовним терміном «relevant institution», зміст якого є вужчим за умовний термін «відповідна установа» (relevant firm).
Строк подання: негайно (without delay). Темпоральна вимога щодо цього звіту є більш суворою, ніж для багатьох інших звітів, які передбачають подання настільки швидко, наскільки це практично можливо.
Інформація, яку потрібно повідомити:

• ім’я особи-повідомлювача, найменування організації, адреса, контактні дані;
• необхідна інформація, зокрема ім’я визначеної особи та її ідентифікатор групи згідно зі Зведеним списком, сума зарахування чи переказу, стислий виклад мети транзакції, використаний спосіб оплати та дата зарахування коштів на заморожений рахунок або відповідний рахунок або переказу з нього. 

    
xii) Звіт (повідомлення) про дотримання «Винятку для обов’язкових платежів» (Complying with the exception: «Exception for required payments») – це фактовий звіт за результатом здійснення так званих «обов’язкових платежів» (required payments). Цим звітом OFSI контролює дотримання винятку із санкційних заборон, зокрема щодо замороження активів згідно зі статтею 11 та надання коштів згідно зі статтею 13 Регламенту.

Згідно зі статтею 58A Регламенту, під обов’язковими платежами розуміють виключно ті грошові зобов’язання, які підсанкційна особа мусить виконати на підставі законодавчого акта на користь визначеного кола державних органів: реєстратора компаній, податкових та митних органів, Управління з фінансового контролю, державного секретаря, міністерства або місцевих органів влади.

Спершу більшість цих платежів здійснювались на підставі чотирьох окремих генеральних ліцензій, однак наприкінці 2024 р. діяльність, яка підпадала лише під умови ліцензування, стала підпадати під законодавчо сформульований виняток , що є одним із прикладів тісного зв’язку винятків та ліцензування як окремих санкційних механізмів.

Нормативна підстава: статті 58A та 70ZA Регламенту. 
Суб’єкт звітування: широке коло суб’єктів, причетних до здійсненого платежу чи отриманого відшкодування. Згідно зі статтею 70ZA Регламенту, невідкладно повинні прозвітувати:
а) визначена особа – про здійснення обов’язкового платежу;
b) особа, яка здійснює обов’язковий платіж від імені визначеної особи, – про здійснення обов’язкового платежу;
c) будь-яка особа (a Person) – про отримання платежу з відшкодування понесених витрат (receive a reimbursement payment).

Строк подання: негайно (without delay). На відміну від багатьох інших звітів, які передбачають подання звіту настільки швидко, наскільки це практично можливо, щодо цього звіту темпоральна вимога є більш суворою – фактично одразу ж після здійснення транзакції, не допускаючи часових розривів.
Інформація, яку потрібно повідомити:

• ім’я особи-повідомлювача, найменування організації, адреса, контактні дані;
• необхідна інформація, зокрема: ім’я визначеної особи та її ідентифікатор групи згідно зі Зведеним списком; вид(и) обов’язкового платежу, що здійснюється, або, у разі виплати відшкодування, вид(и) необхідного платежу, до якого належить виплата відшкодування; сплачена(і) сума(и) / отримана(і) сума(и) відшкодування; дата сплати / отримання коштів. 

xiii) Звіт (повідомлення) про дотримання винятку «Інвестиції, пов’язані з Росією» (Complying with the exception: «Investments in relation to Russia») – це повідомлення з метою контролю дотримання встановленого статтею 60ZZA Регламенту винятку з ведення інвестиційної діяльності, пов’язаної з Росією. Виняток дозволяє вчиняти дії, необхідні для задоволення зобов’язань за контрактами, укладеними до визначеної дати (19 липня 2022 р. – для загальних випадків або 16 грудня 2022 р. – для окремих видів діяльності). До того ж обов’язок повідомлення є не лише елементом звітування, а й виконує роль умови законності самої діяльності.

Нормативна підстава: статті 18B та 60ZZA Регламенту. 
Суб’єкт звітування: будь-яка фізична або юридична особа, на яку поширюється санкційне законодавство Великої Британії («a Person»), що охоплює як «UK Person», так і будь-яких інших осіб, що ведуть свою діяльність на території Великої Британії. У контексті інвестиційних правовідносин таким суб’єктом є сторона угоди (інвестор, корпоративна структура), на яку покладено обов’язок здійснити відчуження, придбання або транзакцію, що формально підпадає під ознаки інвестиційної заборони.
Строк подання: не пізніше ніж за 5 (п’ять) робочих днів до дня виконання дії, що є прикладом превентивного повідомлення (ex ante).
Інформація, яку потрібно повідомити:

• ім’я особи-повідомлювача, найменування організації, адреса, контактні дані;
• необхідна інформація, зокрема дата укладення договору, деталі щодо того, яку діяльність виконує повідомлювач, що інакше суперечило б статті 18B Регламенту, та підтвердження того, яке зобов’язання за договором виконує особа, вчиняючи цю дію. 

xiv) Щорічний звіт про заморожені активи (Annual frozen assets reporting / Frozen assets reporting notice) – інструмент уряду для верифікації масиву санкційних даних про заморожені активи та підтримання їх в актуальному стані. Щороку OFSI проводить звітування про заморожені активи, яке вимагає від осіб, які володіють коштами або економічними ресурсами, що належать, зберігаються або контролюються визначеною особою, надавати звіт з детальною інформацією про ці активи.

Тобто періодичний звіт дозволяє OFSI зафіксувати вартість активів станом на певну дату (30 вересня). OFSI також використовує отримані дані для порівняння з оперативними звітами, які зобов’язані суб’єкти повинні були подавати протягом року за різними статтями Регламенту. Щорічний огляд дисциплінує фінансовий сектор і забезпечує уряд достовірними та актуальними відомостями для формування санкційної політики.

OFSI запровадило механізм щорічного звітування про заморожені активи у 2017 р., що стало частиною стратегії зміцнення контролю за дотриманням санкційного законодавства невдовзі після створення самого регулятора . Упровадження цієї процедури дало змогу перейти від ситуативного моніторингу до системного аналізу масиву заморожених активів. Однак до 2024 р. щорічне звітування було радше адміністративною практикою OFSI, що ґрунтувалася на його дискреційних повноваженнях щодо надсилання запитів до відповідних суб’єктів. У 2024 р. було прийнято поправки до всіх санкційних регламентів, включно з регламентами щодо Росії та Білорусі, завдяки яким цей інструмент був безпосередньо закріплений у законодавстві. Тому починаючи з 2025 р. перегляд заморожених активів більше не проводиться з використанням повноважень OFSI щодо запиту інформації, оскільки в санкційних правилах є конкретні зобов’язання зі щорічного звітування .
Нормативна підстава: статті 70(4A)–(4D) Регламенту. 

Суб’єкт звітування: будь-яка фізична або юридична особа, на яку поширюється санкційне законодавство Великої Британії («a Person»), що охоплює як «UK Person», так і будь-яких інших осіб, які ведуть свою діяльність на території Великої Британії, але лише за умови, якщо така особа знає або має достатні підстави підозрювати, що володіє коштами чи економічними ресурсами, які прямо чи опосередковано належать, зберігаються або контролюються визначеною особою.
Водночас з метою уникнення дублювання інформації обов’язок подання щорічного звіту відсутній у визначеної особи, яка зобов’язана подавати до OFSI звіт визначеної особи (Designated Person reporting) відповідно до положення 70A, за винятком випадків, коли ця визначена особа володіє коштами або економічними ресурсами для іншої визначеної особи.
Строк подання: не пізніше ніж 30 листопада кожного календарного року.

Інформація, яку потрібно повідомити: шаблон щорічного звіту про активи є Excel-файлом, що містить два роз’яснювальні аркуші та два аркуші для заповнення – «Звіт про заморожені активи» та «Банківські сейфові скриньки». До звіту входить інформація про кожен актив (кошти та економічні ресурси), який належить, зберігається або контролюється визначеними особами за всіма санкційними режимами, та утримується звітувачем станом на 30 вересня року подання звіту .

Аркуш «Звіт про заморожені активи» охоплює такі відомості: чи здійснювалося щорічне повідомлення про актив минулого року; назва рахунку; ім’я / назва та ідентифікатор групи визначеної особи згідно зі Зведеним списком; санкційний режим; країна, у якій зберігаються кошти; установа / фірма, що утримує рахунок; номер чинних та минулих рахунку чи кредитної картки; дата відкриття рахунку; чинний та колишній код сортування; тип активу (наприклад, поточний рахунок, кредитна картка, заощадження, транспортні засоби, антикваріат); додаткові установи, які володіють активом чи контролюють його; цьогорічний та минулорічний кредитний та дебетовий баланси в початковій валюті; коментарі щодо розбіжностей між залишками за цей та минулий рік; нотатки.

Аркуш «Банківські сейфові скриньки» охоплює такі відомості: ім’я / назва визначеної особи та ідентифікатор групи згідно зі Зведеним списком; санкційний режим; країна, у якій зберігається скринька; установа-утримувач; опис вмісту (якщо відомо).
Згідно з роз’ясненням OFSI, не потрібно подавати нульовий звіт, якщо суб’єкт не володіє коштами чи економічними ресурсами визначеної особи та не контролює їх .

Пакетом змін до санкційних регламентів від грудня 2024 р. поряд із законодавчим встановленням обов’язку щорічного звітування про заморожені активи (активи визначених осіб) було встановлено й обов’язок щорічного звітування про іммобілізовані активи (активи «забороненої особи» чи, інакше кажучи, так звані суверенні активи Росії).
Згідно зі статтею 70(1ZB), якщо «відповідна установа» повідомила OFSI про активи «забороненої особи» та продовжує володіти ними, вона повинна не пізніше ніж 30 листопада кожного календарного року надавати OFSI звіт про характер і суму або кількість цих коштів чи економічних ресурсів, що перебувають у власності цієї фірми станом на 30 вересня цього календарного року.
Нормативна підстава: стаття 70(1ZВ).
Суб’єкт звітування: «відповідна установа» (relevant firm).
Строк подання: не пізніше ніж 30 листопада кожного календарного року. 
Інформація, яку потрібно повідомити, повинна відображати (а) характер і (b) суму або кількість цих коштів чи економічних ресурсів, що перебувають у власності цієї фірми (с) станом на 30 вересня календарного року. 

xv) Звіти та повідомлення за запитом OFSI (Providing information upon request by OFSI) є результатом реалізації дискреційних повноважень НКО, якими його наділяють відповідні санкційні регламенти, зокрема стаття 72 Регламенту щодо Росії, згідно з якою Казначейство може звернутися з проханням надати інформацію до визначеної особи, від особи, яка діє на підставі ліцензії, або будь-якої особи (a Person).
Виключно для моніторингу дотримання відповідних положень або виявлення ухилення від санкційних заборон OFSI може звернутися до визначеної особи з проханням надати інформацію про кошти або економічні ресурси, що належать, зберігаються або контролюються нею, або від її імені, або будь-яке розпорядження активами; її витрати або на її користь.

OFSI може вимагати від особи, яка діє на підставі ліцензії, надати інформацію про кошти або економічні ресурси, що розглядаються чи надаються за ліцензією, або будь-яке питання, якого стосується ліцензія.

OFSI може також вимагати від будь-якої особи надання інформації, якщо вважає, що ця особа може надати таку інформацію про характер та обсяг або кількість будь-яких коштів чи економічних ресурсів, що належать, зберігаються або контролюються визначеною особою, або наданих прямо чи опосередковано визначеній особі або на її користь; характер будь-яких фінансових операцій, укладених визначеною особою; дотримання відповідних положень або виявлення ухилення від санкційних заборон, положень про звітність або умов ліцензій; виявлення або отримання доказів скоєння правопорушення.

Регламенти наділяють OFSI широкими дискреційними повноваженнями за вказаними запитами:

• OFSI може самостійно визначити спосіб і період надання інформації. Якщо строк для відповіді не вказано, запитувана інформація має бути надана протягом розумного часу;
• запит може містити постійне зобов’язання інформувати OFSI про зміну обставин або на такій періодичній основі, яку визначить OFSI; 
• інформація, що запитується відповідно до цього положення, може стосуватися будь-якого періоду часу, протягом якого особа є або була визначеною особою.
   

На відміну від системи �