Друга спроба конфіскації російських активів: основні ризики законопроєкту 7194. Аналіз ІЗІ
Світ об’єднався в несилових заходах проти Росії з метою зупинення її агресивної війни проти України. Санкції, які зараз накладені на Росію оцінюються в 8 з 10 балів. Водночас, чимало партнерських країн зараз перебувають у процесі розробки нового законодавства, яке б могло не лише заморожувати активи Росії і пов’язаних осіб (що дає обмежений ефект), а й конфісковувати їх для майбутньої передачі на гуманітарну та військову допомогу і відновлення України.
На відміну від активів РФ як держави, конфіскація російських активів (приватних осіб) становить меншу фінансову вигоду, проте більшу юридичну проблему. Зрозуміло, що законно конфісковувати майно у всіх, хто «багатий і росіянин», не вдасться. Тому важливо обрати правильні юридичну підставу і механізм. Не заглиблюючись в деталі дискусії щодо законодавства інших країн[1], у цьому документі ми зупинимось на проблемах української моделі застосування такої конфіскації.
На сьогодні в Парламенті ухвалені, але ще не підписані Президентом, два закони (зп № 7169 та зп № 7194). Оскільки вони передбачають різні моделі конфіскації та суперечать один одному в основних моментах, припускаємо, що підтримане буде лише одне із запропонованих рішень.
Ризики та проблеми, які можуть виникнути в процесі реалізації конфіскаційних заходів за законопроєктом № 7169 уже були описані нами у публічному просторі. У цьому ж документі ми описали основні переваги, спірні моменти та ризики Закону (№7194).
Перевагою цього Закону є встановлення можливості стягнення в дохід держави (далі – конфіскації) не лише того майна, яке перебуває на території України, а й поза її межами. Це істотно збільшить його частку, водночас, потребуватиме більшої міжнародної співпраці. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність мати міцні правові основи для такої конфіскації та дотримуватися визнаних принципів захисту права власності. Фокусуючись на цьому, ми оминули питання конституційності окремих положень.
Задля того, аби Україна могла ефективно використати механізм конфіскації активів для свого відновлення, у цьому аналізі ми відобразили основні
– переваги цього акту у порівнянні з прийнятим законопроєктом №7169;
– ризики, які можуть стати підставою для майбутнього оскарження рішень в ЄСПЛ;
– спірні моменти, які можуть знизити ефективність процесу застосування конфіскації активів.
Врахування результатів цього аналізу та означених ризиків при доопрацюванні Закону та/або правозастосуванні є критичним для подальшого визнання такої конфіскації правомірною в умовах оскарження окремих рішень.
[1] Конфіскація «in rem» (тобто така, що спрямована проти активу) обговорюється в країнах ЄС – особа повинна довести в цивільному процесі 1) відсутність зв’язку джерела активів з владою Росії, або 2) активи особи перевищують їх легальні доходи, або 3) зв’язок активів з протизаконною діяльністю. Конфіскація «in persona» (з прив’язкою до конкретних осіб, на яких накладені санкції) зараз обговорюється в США. До таких осіб належать ті, 1) багатство яких, за достовірною інформацією, частково походить від корупції, або політичною підтримкою режиму Президента Російської Федерації Володимира Путіна і 2) щодо яких США ввели санкції, пов’язані з корупцією, порушеннями прав людини, зловмисним впливом Російської Федерації або конфліктами в Україні.
