Реєстраційні дії та санкції: які лазівки пропонує законопроєкт №13606?

Відповідно до чинного законодавства, застосування санкцій є безальтернативною підставою для відмови у проведенні реєстраційних дій. Це слугує запобіжником, який не дозволяє переоформити або вивести з поля зору держави заблоковані активи. Хоча такі випадки трапляються нечасто, саме недобросовісні нотаріуси та реєстратори нерідко стають інструментом порушення санкцій і розблокування значних активів підсанкційних осіб.

Показовим є випадок щодо бенефіціарів групи видобувних компаній Юнігран. На початку 2024 року вчинено реєстраційні дії щодо зміни двох підсанкційних бенефіціарів цієї групи, а саме: Е. Калпи та І. Наумця, на непідсанкційну особу. Після чого Держгеонадра видала Наказ про поновлення всіх спецдозволів юридичних осіб групи Юнігран. Проте надалі Міністерство юстиції анулювало відповідні реєстраційні дії та повернуло статус бенефіціарних власників Калпі та Наумцю, що й завадило вчиненню подальших дій в порушення застосованих санкцій (більше прикладів тут). 

Щоб запобігти таким випадкам і усунути десятирічну прогалину у відсутності персональної відповідальності за порушення чи обхід санкцій, було зареєстровано законопроєкт №12406. Він передбачає запровадження кримінальної відповідальності за вчинення таких дій.

Попри задекларований державою курс на посилення ефективності санкцій, окремі законодавчі ініціативи рухаються у протилежному напрямку, створюючи додаткові лазівки для виведення активів підсанкційних осіб. До таких належить й законопроєкт №13606.

Зокрема, законопроєкт №13606 передбачає зміну чинної заборони на проведення реєстраційних дій щодо підсанкційних осіб чи їхніх активів. Для цього передбачено внесення змін до законів «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». 

Фактично законопроєкт пропонує зробити виняток із заборони на реєстраційні дії: якщо є рішення суду про перереєстрацію, воно матиме пріоритет над санкціями. Це відкриває можливість перереєструвати нерухомість чи бізнес на підставі судового рішення (крім мирової угоди, затвердженої ухвалою суду).

Саме через рішення суду намагалась виділити свою частку у спільній власності дружина підсанкційного експрезидента. Звернувшись із цивільним позовом до Крижопільського районного суду Вінницької області з вимогою поділу майна подружжя, вона намагалася розблокувати понад 17 мільярдів гривень. Проте суд закрив провадження через відсутність предмета спору.

Навіть у разі позитивного рішення суду реєстратори навряд чи погодилися б провести такі дії через пряму заборону Закону. Натомість після ухвалення й набрання чинності законопроєктом №13606, їх можна буде здійснити на підставі судового рішення.

Безперечно, виконання судових рішень є необхідним, адже це випливає з принципу верховенства права та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, яка передбачає обов’язковість їх виконання. Однак запровадження такого винятку без комплексних змін не лише створює загрози національній безпеці та підриває ефективність санкційної політики, а й суперечить підходам ЄС. Це, своєю чергою, негативно позначиться на гармонізації законодавства в межах євроінтеграційних зусиль України.

Європейські правила у цьому питанні чіткіші. Згідно з Регламентом Ради ЄС №269/2014, розблокувати активи на виконання судового рішення можна лише за рішенням компетентного органу і за умови дотримання низки чітко визначених вимог. Аналогічний підхід діє й у країнах-партнерах: наприклад, у Великій Британії для виконання такого рішення потрібно отримати спеціальний дозвіл. Тобто у світі діє принцип: активи підсанкційної особи не можна «розморозити» автоматично лише на підставі судового рішення, оскільки потрібен спеціальний дозвіл.

Щодо згаданого кейсу поділу майна подружжя Порошенків, то за правилами ЄС кошти та економічні ресурси, які перебувають у спільній власності підсанкційної особи та особи, до якої не застосовано санкції, підлягають повному замороженню. Водночас непідсанкційний співвласник може звернутися із запитом про надання дозволу на використання таких коштів і економічних ресурсів, що може включати розділення спільної власності, щоб можна було розморозити частку такої особи.

Отже, пропозиції законопроєкту №13606 без врегулювання питання надання спеціальних дозволів йдуть у протилежному напрямку від практики ЄС, створюючи нові лазівки для виведення активів підсанкційних осіб з поля зору держави.

Українське законодавство потребує механізму надання спеціальних дозволів на дії, заборонені санкціями, який охоплював би й випадки виконання судових рішень. Останній скринінг щодо узгодження законодавства з acquis ЄС у сфері обмежувальних заходів (Кластер 6) прямо вказує на відсутність такої системи як на ключовий недолік. Потреба в ній особливо загострилася під час запровадження кримінальної відповідальності за порушення санкцій.

Законопроєкт №12406, ухвалений за основу у першому читанні, закладає міцний фундамент для удосконалення санкційної політики та створює правові інструменти для ефективної протидії порушенням санкцій. Документ розроблявся понад рік у межах міжвідомчої робочої групи, яку співкоординували Інститут законодавчих ідей та Міністерство юстиції за участі представників понад десяти державних органів. За умови точкового доопрацювання він зможе врахувати вимоги нещодавно ухваленої Директиви ЄС та найкращі світові практики. Наразі він готується до голосування у другому читанні.

Водночас законопроєкт №13606 у нинішній редакції створює потенційні ризики для національної безпеки, адже пропонує винятки з чинної заборони на реєстраційні дії щодо підсанкційних осіб. Його ухвалення без попереднього запровадження системи спеціальних дозволів на дії, заборонені санкціями (включно з виконанням судових рішень), може нівелювати позитивний ефект від реформ, закладених у законопроєкті №12406.

Саме тому необхідно діяти системно. Спершу ухвалити доопрацьований №12406 із закріпленням механізму спеціальних дозволів, а вже потім інтегрувати цю систему до нових правил проведення реєстраційних дій. Лише комплексний підхід дозволить забезпечити баланс між дотриманням принципу верховенства права та забезпеченням національної безпеки України.