Балтійський кейс або В’язниця за порушення санкцій

Тривалий час митники Латвії запобігали регулярним спробам транзиту товарів у Росію та Білорусь через «сірих» посередників у Казахстані та Киргизстані. Латвійські компанії використовували фіктивні маршрути та маскували постачання, змінюючи митні коди товарів. На початок 2024 року в Латвії було відкрито 310 кримінальних проваджень щодо порушення санкцій. Але до суду було передано лише 22 справи, і лише 7 вироків набули чинності. Це створювало враження безкарності: бізнес бачив, що ризик бути реально покараним мінімальний, і продовжував шукати обхідні шляхи.

Водночас через литовські компанії йшли товари подвійного використання, мікрочипи й обладнання, які згодом потрапляли в РФ. Один з таких гучних випадків стався у 2022−2023 роках, коли з Литви до Росії було експортовано товарів подвійного використання на суму щонайменше €130 млн. Ці поставки здійснювалися в обхід санкцій і ввозились через Казахстан, Киргизстан та Узбекистан. Понад 70 литовських компаній брали участь у цих експортних операціях.

Аналогічна ситуація була й в Естонії. Спільний кордон з Росією та контроль портів і сухопутних маршрутів дозволяють проходити підсанкційним товарам – на початок 2023 року було виявлено 1 500 випадків порушення санкцій.

Численні випадки з обходом заборон змусили ЄС вдосконалити інструменти, які забезпечують контроль за дотриманням санкцій та притягнення порушників до відповідальності. У 2024 році Єврокомісія ухвалила Директиву 2024/1226 про кримінальну відповідальність за порушення та обхід обмежувальних заходів.

Документ був ухвалений з метою уніфікації підходів до переслідування порушників санкцій, насамперед у контексті обмежень, накладених на Росію. Директива зобов’язувала держави – члени ЄС до травня 2025 року криміналізувати конкретні форми порушення санкцій, зокрема, фінансові операції всупереч заборонам, незаконний експорт/імпорт санкційних товарів або сприяння уникненню обмежень.

Проте наразі більшість держав – членів ЄС все ще не повідомили Єврокомісію про здійснення повної адаптації директиви у свої національні законодавства. Лише Естонія та Фінляндія вклалися у встановлені строки. Литва, Латвія та Швеція ухвалили потрібні акти вчасно, але вони почали діяти вже після закінчення дедлайну. Водночас Словаччина, Данія, Чехія, Угорщина та Кіпр ухвалили акти після визначеного терміну. Отже, найбільш активними були країни Балтії та Скандинавії.

Латвія, Литва та Естонія імплементували та посилили відповідальність за порушення та обхід санкцій, внісши зміни до кримінальних кодексів. Усі три країни виконали мінімальні вимоги директиви: позбавлення волі до п’яти років за просте порушення санкцій. Зокрема, в кримінальному кодексі Литви прямо визначено покарання за необережне порушення санкцій.

Також передбачені й альтернативні види покарань. У Литві за порушення обмежувальних заходів можна отримати не тільки штраф чи тюремний строк – закон передбачає також обмеження волі або арешт. У Латвії підхід ще ширший: замість ув’язнення суд може призначити штраф, громадські роботи, пробаційний нагляд чи навіть тимчасове позбавлення волі.

Показовий приклад стався цьогоріч в Естонії, де жінку з подвійним громадянством засудили до трьох років ув’язнення за спробу обійти санкції ЄС. Порушниця двічі перевозила до Росії вино вартістю понад €300. Схожих вироків стає все більше. Загалом лише впродовж літа 2025 року іноземні суди винесли вироки, які призвели до штрафів і конфіскацій на понад €9 млн.

Криміналізація порушення санкцій – це необхідність для кожної країни захистити себе та показати, що їхній обхід завдає шкоду національній безпеці. Такий важливий сигнал демонструє не лише рішучу боротьбу країн Балтії з порушниками санкційних обмежень, а й солідарність з Україною. Ба більше – ефективне кримінальне розслідування та вироки щодо порушників мають потенціал для реальної фінансової допомоги Україні.

Деякі держави, як-от Литва, вже прийняли прогресивне законодавство, що дозволяє переказ як конфіскованих активів, так і штрафів, отриманих у справах про ухилення від санкцій. Наразі є успішний випадок переказу таких коштів на фінансування послуг підтримки ментального здоров’я українських ветеранів і постраждалих через війну. Сподіваємось, що надалі такому прикладу послідують й інші країни.

Наразі Україна відстає від своїх партнерів в питанні прийняття дієвого санкційного законодавства. Досвід країн Балтії з імплементацією Директиви 2024/1226 доводить, що наша держава могла б мати такі або ж навіть кращі результати. Однак, відповідний законопроєкт 12406 хоч і є пріоритетним, проте уже 10 місяців залишається на голосуванні в парламенті. Крім того, до другого читання його доповнили небезпечними поправками, проти яких виступила громадськість.

Для ефективної міжнародної взаємодії, зближення з ЄС та захисту національної безпеки народні депутати повинні доопрацювати законопроєкт. Бо поки в ЄС карають навіть за вино вартістю €300, в Україні відсутня відповідальність за масштабніші порушення.

Публікацію створено Інститутом законодавчих ідей за підтримки Фонду «Аскольд і Дір», що адмініструється ІСАР Єднання в межах проєкту «Сильне громадянське суспільство України – рушій реформ і демократії» за фінансування Норвегії та Швеції. Зміст публікації є відповідальністю ГО «Інституту законодавчих ідей» та не є відображенням поглядів урядів Норвегії, Швеції або ІСАР Єднання.