“Антиолігархічний закон”: надання надмірних дискреційних повноважень

Нарешті влада вирішила назвати олігархів по іменах. Суспільство розділилося в поглядах – добре це чи погано?

Ми в ІЗІ дивимось на це питання під кутом антикорупційної експертизи та мови права, адже вже п’ять років аналізуємо законопроєкти на наявність корупційних ризиків. Попри амбітну  ціль, новий закон про олігархів є найяскравішим прикладом надання надмірних повноважень РНБО без будь-яких запобіжників.

Надмірні дискреційні повноваження очолюють рейтинг корупціогенних факторів як за частотою, так і за складністю. Навіть у доволі якісних законопроєктах можна виявити цей корупціогенний фактор. Автори законопроєктів найчастіше встановлюють надмірні дискреційні повноваження в положеннях законопроєктів, не усвідомлюючи, що це може призвести до певних корупційних ризиків. 

Але іноді такий корупціогенний фактор закладається розробниками навмисне. Це яскраво простежується на прикладі закону про олігархів.

Про це голова ІЗІ Тетяна Хутор розповіла в ефірі Еспресо, зокрема – як завдяки таким надмірним дискреційним повноваження РНБО зможе “тримати на гачку” будь-якого чиновника?

Детальніше дивіться у відео:

Повний висновок за результатами проведення антикорупційної експертизи, підготовлений Інститутом законодавчих ідей, за посиланням.