Інститут законодавчих ідей

  • Eng

    Реформа прокуратури: що сховане за статтями президентського законопроекту?

    Останніми роками сучасній українській прокуратурі не дорікнув, мабуть, лише лінивий. І приводів для критики було направду предостатньо.

    Останніми роками сучасній українській прокуратурі не дорікнув, мабуть, лише лінивий. І приводів для критики було направду предостатньо. Починаючи від запитань про розслідування резонансних справ, втручання в роботу нових антикорупційних інституцій, політичну мотивованість у діяльності і закінчуючи освітою генерального прокурора та низьким рівнем довіри до цього органу серед населення.

    З приходом на Банкову нової влади було обіцяно багато. Однак конкретно про необхідність реформ у прокуратурі заговорили зовсім нещодавно, коли команда новообраного президента публічно оголосила про свою кандидатуру на пост генерального прокурора – Руслана Рябошапку.

    Новообраний генпрокурор дав досить розлоге інтерв’ю, в якому багато говорив про реформу кримінальної юстиції. Між іншим, привідкрив завісу майбутніх змін: першим “дісталося” військовим прокурорам – шляхом  ліквідації військової прокуратури.

    Одразу за цим інтерв’ю послідувала реакція “колективу військових прокуратур”, яка зводилась до наголошення на важливості та ефективності військової прокуратури, особливо у час збройної агресії. Резюмувалося це фразою: “Війна ще не всіх вилікувала”.

    Нарешті на сайті Верховної Ради з’явився законопроект № 1032 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”, поданий президентом.

    Що ж пропонує президентський Офіс щодо реформи прокуратури і чого можна очікувати від таких ініціатив.

    Перейменування і звільнення

    Новий законопроект пропонує перейменувати Генеральну прокуратуру на Офіс генерального прокурора.

    Враховуючи, що при перекладі ще поки чинної назви органу на англійську мову, переважно, послуговуються саме назвою “Office Prosecutor General”, то така зміна виглядає навіть логічною.

    Перейменування також буде стосуватися регіональних та місцевих прокуратур, які стануть обласними та окружними відповідно. Національна академія прокуратури України стане Тренінговим центром.

    Однак перейменування має більш глибоку мету, ніж може видатись на перший погляд. Адже де-юре це вже будуть нові органи, у які можна буде потрапити лише через спеціальний добір. 

    З дня оприлюднення на офіційному веб-сайті Генпрокуратури чи Офісу генерального прокурора наказу генпрокурора про затвердження нової організаційної структури органів прокуратури, всі прокурори будуть вважатися такими, що попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення.

    З цього моменту у кожного прокурора буде два варіанти поведінки: або звільнитися, або спробувати себе на атестуванні. Останнє буде складатися з двох частин: тести та співбесіда.

    При цьому будуть оцінюватися не лише професійні знання прокурорів, а й перевірятися їхня доброчесність. Усі охочі матимуть змогу повідомити про факти недоброчесної поведінки конкретного прокурора комісії, яка буде займатися атестуванням – для врахування на співбесіді.

    Повернуться вимоги до генпрокурора з приводу юридичної освіти та досвіду роботи у галузі права.

    А військову прокуратуру таки ліквідують.

    Генеральному прокурору – нові інструменти

    Генпрокурор тепер буде затверджувати:

    • стратегію розвитку прокуратури;
    • систему оцінювання якості роботи прокурорів;
    • порядок вимірювання та регулювання навантаження на прокурорів;
    • порядок розгляду звернень щодо неналежного виконання прокурором, який обіймає адміністративну посаду, посадових обов’язків, встановлених для відповідної адмінпосади.

    Без чинів, без погонів

    Новий законопроект остаточно скасовує у прокуратурі класні чини та форму. Тепер нові класні чини не будуть присвоюватися тим, у кого вони вже є, а форма одягу (там, де вона ще використовується на розсуд окремих прокурорів) стане рудиментом минулого.

    Статус прокурора будуть мати лише ті особи, які виконують одну чи більше функцій прокуратури, які передбачені безпосередньо у Конституції України. Тобто прокурорами уже не будуть вважатися ті, хто, наприклад, займається у прокуратурі суто викладанням, або працює у відділах забезпечення.

    Штатна чисельність прокурорських працівників таким чином зменшиться (зменшиться вона також і за рахунок звільнень у разі неуспішного проходження атестування) з 15 000 до 10 000 осіб. Саме таке число прокурорів зафіксоване у законопроекті.

    День початку роботи Офісу генпрокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями генерального прокурора стосовно Офісу генпрокурора, всіх обласних прокуратур, всіх окружних прокуратур.

    КДКП і Раду прокурорів – призупинити

    Мабуть, найрадикальнішою новацією нового законопроекту є статті, які зупиняють діяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокуратури та Ради прокурорів – до 1 вересня 2021 року.

    Вказані органи будуть перезавантажені та розпочнуть свою діяльність. Таким чином анонсованої в окремих ЗМІ ліквідації не відбудеться.

    А от САП вказані вище новації не стосуються.

    Звісно, перезавантаження – це добре. Але в Україні будь-яке перезавантаження відбувається з певними особливостями і перезавантаження прокуратури може не стати виключенням з правил.

    По-перше, призупинивши діяльність КДКП та Ради прокурорів, можемо отримати ситуацію, коли рішення, що ними приймалися, буде приймати одна людина – генпрокурор (хоча в законопроекті про це не йдеться, однак ризик впливу головного прокурора країни на такі процеси ніхто не може заперечити).

    По-друге, дуже багато буде залежати від того, як буде проведений новий добір. Адже від його максимальної об’єктивності та прозорості буде залежати не лише ефективність прокуратури, а й довіра до неї з боку населення. І в цьому контексті хотілося б очікувати не “свою” прокуратуру, а прокуратуру з чесним відбором на посади.

    По-третє, оскільки перезавантаження у більшості буде прописане у підзаконних нормативних актах (наказах, порядках, положеннях тощо), потрібно бути пильними до того, що у цих документах буде прописано.

    Адже недоліки атестаційної процедури поховають саму ідею перезавантаження. Це, власне, відбулося у Національній поліції, коли більше 70% вчорашніх міліціонерів успішно стали новими поліцейськими, а ще частина – відновилася після виграних судових процесів – і, здебільшого, через недоліки процедури переатестації.

    По-четверте, але не в останню чергу – багато буде залежати і від самого генерального прокурора, а точніше – від рівня його залежності від політичної влади в країні, адже його попередник, здебільшого, був справедливо критикований саме за це.

    Так чи інакше – реформа прокуратури на низькому старті. Далі буде.

    Тетяна Хутор, спеціально для УП

    Колонка – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст колонки не претендує на об’єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ній піднімається. Редакція “Української правди” не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора колонки.

    Зашейримо!
    Ми у соцмережах
    Завжди відкриті до
    питань та пропозицій
    legislative.ideas@gmail.com