Інститут законодавчих ідей

  • Eng

    ЕКОНОМІЧНА КОНТРРОЗВІДКА: ЗАЛИШИТИ НЕ МОЖНА ЛІКВІДУВАТИ

    Теми різноманітних реформ в Україні – явище, яке вже існує роками. Перманентного реформування зазнає чи не кожен орган державної влади. Однак не всі розпочаті реформи можна вважати успішними, а ще менше – завершеними.

    Теми різноманітних реформ в Україні – явище, яке вже існує роками. Перманентного реформування зазнає чи не кожен орган державної влади. Однак не всі розпочаті реформи можна вважати успішними, а ще менше – завершеними.

    Зазвичай виникає ситуація коли оголошується чергова реформа, з’являється законопроект, розробляється купа інфографік, проводяться численні брифінги, законопроект приймається і все зрушується з «мертвої точки».

    А через деякий час зацікавленість ЗМІ до процесу реформування зникає, громадськість перестає «тримати руку на пульсі» і сама реформа доводиться до половини – у кращому випадку. Після цього, в силу бюрократичних або кон’юнктурних перешкод реформа «загрузає» і врешті – зупиняється остаточно. До логічного завершення із задекларованих реформ доходять, практично, одиниці.

    Так сталося з реформою Національної поліції. Так відбувається із Генеральною прокуратурою. Це ж стосується системи перевірки декларацій. Це досі відбувається з ДБР. Але одна з найдавніших – задекларована реформа ключового органу в сфері національної безпеки – СБУ, залишається у «законсервованому» вигляді.

    СБУ більш-менш вдало виконувала свої функції з початку створення аж до переломного 2004 року. Тоді про необхідність реформування відомства лише починали говорити у вищих ешелонах влади. Тоді ж і з’явилася перша концепція-проект такого реформування. Якщо спрощено, то все базувалося на трьох китах. Спочатку від СБУ відокремлювалася стратегічна розвідка. СБУ мала залишитись національним органом контррозвідки, координувати контррозвідувальну роботу в Україні (нагадаємо, що військовою контррозвідкою займалося на той час Міністерство оборони України, фактично, перевіряючи саме себе). Нарешті останній «кит» – а це відповідно до Конституції України 1996 року – мало відбутися створення Національного бюро розслідувань.

    Однак таке реформування відбувалося лише частково, а з переміною ключових осіб на Банковій, процес переформатування (як це неодноразово ставалося і стається у нашій державі) припинився, а документи «лягли під сукно».

    Чотири роки опісля з’явилася Концепція реформування СБУ, яку затвердив Президент Віктор Ющенко своїм Указом від 15 лютого 2008 року «Про Концепцію реформування Служби безпеки України». Концепція окреслювала мету, завдання і основні напрями подальшого реформування СБУ як складової сектора безпеки. Реформування передбачалося здійснювати відповідно до пріоритетів національних інтересів України, визначених Законом України «Про основи національної безпеки України» і Стратегією національної безпеки України, найперше мова йшла про приєднання до європейської і євроатлантичної системи безпеки, яка передбачає взаємовигідну співпрацю і набуття членства в Організації Північноатлантичного договору (НАТО) і Європейському Союзі (ЄС).

    Мету реформування СБУ сформульовано наступним чином: «Створення ефективної, динамічної і гнучкої в управлінні, укомплектованої високопрофесійними фахівцями, забезпеченої сучасними матеріальними і технічними засобами спеціальної служби, приведення завдань, функцій і напрямів її діяльності у відповідність з сучасними потребами гарантування  національної безпеки у сфері державної безпеки, захисту людини і громадянина, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в контексті реалізації державної політики національної безпеки та інтеграції в європейські структури безпеки».

    Віктор Ющенко доручив Кабінету Міністрів України виділити 1 млрд. 380 млн. гривень в бюджеті на 2008 рік на забезпечення функціонування і реформування СБУ.

    Минуло 10 років, а питання нагального реформування СБУ так само стоїть на порядку денному. Можна багато говорити і роздумувати про те – чому так сталося. Однак набагато актуальнішою проблемою все ж є – що робити? І чи потрібно робити?

    Якщо на останнє запитання відповісти дещо легше – довіри у СБУ серед населення практично немає, більшістю вона сприймається як наскрізно корумпований орган, який виконує дві функції – політичного переслідування та «кошмарення» бізнесу, а представництво НАТО прямим текстом вимагає негайної реформи – то на запитання «що робити?» відповісти набагато важче.

    Голова представництва НАТО в Україні Александер Вінніков зазначає, що наприкінці 2016 року було представлено концепцію перетворення СБУ на сучасну службу безпеки, однак відтоді у цій сфері не було досягнуто прогресу. Тобто знову ж таки відбувається спотикання на тому ж місці – є концепція, але немає дій. Чому немає дій – питання, радше, риторичне і проаналізувавши реалії та передвиборний період, в який входить Україна, на нього відповісти не важко. Особливо з огляду на те – в якому стані перебуває решта силових структур держави.

    Здавалося б, що новий Закон України «Про національну безпеку», серед іншого, виокремив і положення про майбутню реформу СБУ і сама така редакція законопроекту була схвально зустрінута західними партнерами. Так, ст. 19 вказаного закону було передбачено, що Служба безпеки України є державним органом спеціального призначення з правоохоронними функціями, що забезпечує державну безпеку, здійснюючи з неухильним дотриманням прав і свобод людини і громадянина. Таким чином чином питання наявності в СБУ правоохоронних функцій відпало і завдання СБУ не були зведені до суто контррозвідувальних.

    У ст. 19 виділено чотири ключові функції безпекового відомства:

    • протидія розвідувально-підривній діяльності;
    • боротьба з тероризмом;
    • контррозвідувальний захист;
    • охорона державної таємниці.

    Правоохоронна функція закладена у більшість із перелічених функцій, найширше ж проявляє себе у контррозвідувальному захисті, який у законі розкривається як контррозвідувальний захист державного суверенітету,  конституційного ладу і територіальної цілісності, оборонного і науково-технічного потенціалу, кібербезпеки, економічної та інформаційної безпеки держави, об’єктів критичної інфраструктури.

    Таким чином здійснено радикальний крок – в СБУ були забрані функції оперативного супроводження злочинів, що пов’язані з корупцією. В той же час відомий департамент «К» (на плечах якого лежала і проблема організованої злочинності) ще продовжує супроводжувати (оперативно забезпечувати) досудові розслідування військової прокуратури та Генеральної прокуратури, де в чому конкуруючи із НАБУ, котре все більше піддається критиці за відсутність результатів, які виявляються у вироках (хоча і не тільки у вироках).

    Інше питання стосується нашої головної теми – контррозвідки у сфері економіки. Зовсім недавно грянув скандал, пов’язаний із екс-співробітником СБУ Семочком та можливими зловживаннями навколо поставок в Україну діалізу, що, за даними журналістів-розслідувачів, призвело до смерті щонайменше двох сотень людей.

    І саме тут варто прискіпливо розібратися – а які ж функції буква закону визначає для такої діяльності як контррозвідувальний захист економіки і чому сталося так, що даний підрозділ потрапив в таку опалу, що активізувалися дискусії з приводу його ліквідації взагалі.

    По-перше, повна і правильна назва його – це Головне управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ. І саме ця назва є першим «ключиком» до розуміння того – яка мета у цього підрозділу. На жаль, про правильну назву підрозділу відомо лише людям, які або пов’язані з цією діяльністю, або ж намагаються вникнути в його суть. В соцмережах та блогах частіше можна побачити трактування цього підрозділу як такого, що «розслідує економічні злочини», та і серед представників законодавчої гілки влади таке розуміння цього підрозділу – непоодинокий випадок, що, звісно ж, є абсолютною нісенітницею.

    Інша хибна думка, яка теж часто зустрічається у мережі, це те, що такий підрозділ – творіння рук злочинної влади. Але підрозділ з такими функціями існує з 1991 року. У січні 1998 року Указом Президента Л. Кучми утворений Департамент економічної безпеки (потім Департамент контррозвідувального захисту економіки держави – ДКЗЕД, а з 2013 р. – уже із чинною назвою).

    Одразу потрібно звертати увагу на той факт, що оперативна робота СБУ (а в даному департаменті є виключно оперативні уповноважені і жодного слідчого, що вже нівелює хибне твердження про те, що підрозділ щось «розслідує») має таку специфічну особливість, що, так би мовити, «курує» безпеку ключових об’єктів критичної інфраструктури. Іншими словами, якщо, скажімо, у банках є служби власної безпеки, то економічна контррозвідка забезпечує таку ж безпеку у вищевказаних об’єктах. Безпеку від розвідувальної діяльності, яка на них проводиться з метою збирання даних та вербування працівників. Про які об’єкти ведеться мова? Це, серед іншого, паливно-енергетичний комплекс, оборонно-промисловий комплекс, наука, аграрна промисловість, транспорт та інфраструктура, навіть екологічна безпека.

    Керівник призначається на посаду за поданням Голови СБУ і звільняється з посади Президентом України.

    Вищеописане яскраво ілюструє той факт, що не потрібно плутати контррозвідувальний захист економіки із абстрактною категорією «розслідування економічних злочинів». Національна поліція, ДФС мають свої підрозділи, які займаються економічною злочинністю – дрібні хабарі, нецільове використання бюджетних коштів, ухилення від сплати податків, навіть відмивання коштів. Але виключно СБУ має функцію контррозвідувального захисту економіки. Тому і мова про якесь «дублювання» функцій – скоріше наслідок некомпетентності у предметі, про який йде мова і явно далека від дійсності.

    Звичайно, залишається прикрий факт того, що підрозділ дуже часто потрапляє у скандали, пов’язані із незаконним збагаченням. І тут не лише про Семочка. Наприклад, журналістам-розслідувачам вдалося відшукати елітне майно ще одного відомого діяча СБУ – Степана Грещука. А як багато ще приховано (звісно – до певного часу) від пильного ока громадськості та ЗМІ. Факт залишається фактом – підрозділ «просідає» у корупційних схемах.

    Однак обрати просту панацею для складної хвороби – не завжди гарне рішення. Особливо якщо панацея хворого зап’ястя на руці рекомендує ампутувати всю руку. Швидке рішення – та чи правильне? Популярне – але чи мудре?

    Фактично, ліквідувавши «під корінь» підрозділ, ми дійсно одним порухом можемо покласти край цілій мережі корупційної діяльності. Однак це лише одна сторона медалі. Про іншу сторону частіше воліють не згадувати, але якщо про неї не говорити, не означає, що її там не має. А суть іншої сторони у тому, що держава, в умовах агресивної війни опиняється без будь-якого захисту економіки від розвідувального втручання надпотужної розвідки РФ – ГУ ГШ (колишнього ГРУ). А не потрібно забувати, що ГУ ГШ – одна із найпотужніших військових розвідок світу – подобається нам це чи ні. До того ж зі сторони РФ також діє СЗР та ФСБ. І не потрібно обмежуватися лише РФ, адже не лише вони мають у нашій державі «розвідувальний інтерес», зокрема – і у сфері економіки. Потрібно розуміти, що тут задіяний ряд інших країн, частина з яких вважається союзниками. І не проблема в самій розвідці як явищі – вона була, є і буде. Проблема в тому, чи готові ми «оголити» дану лінію захисту і чим це може загрожувати для України як в короткостроковій, так і в далекосяжній перспективі?

    У складі СБУ чи як окремий орган, такий підрозділ не лише має право на життя, а є життєво необхідним. Зрештою, корупцією уражені й інші підрозділи СБУ і не лише СБУ, а й інших силових структур. Але ж ніхто не пропонує ліквідувати ці структури. Рішення має полягати не у ліквідації функції, а у забезпеченні належного виконання цієї функції – а останнє, звісно, організувати набагато важче, оскільки тут потрібні системні напрацювання, які не робляться за одну ніч чи за декілька тижнів або місяців «рішучих реформ». Просте вирішення проблеми шляхом ліквідації – ніщо інше як рішення популістів для популістів, яке абсолютно позбавлене конструктиву і виказує лише одне – необізнаність або поверхневу обізнаність із предметом, з яким доводиться мати справу.

    Дискусія матиме черговий виток активності, коли Концепція реформи СБУ, яка по певним причинам продовжує свою довгу дорогу в дюнах кабінетами, нарешті буде затверджена і почнуть розроблятися відповідні нормативно-правові акти, і в першу черги – закони. І саме в той період потрібно бути дуже обачними з тим, щоб долаючи одну із критичних проблем нажити своїми ж руками нову, не менш критичну проблему (з якою потім знову потрібно буде боротися).

    Тому запитання – де поставити кому у заголовку – питання для ретельного аналізу, яке не потерпить гарячих поспішних чи емоційних рішень.

    Зашейримо!
    Ми у соцмережах
    Завжди відкриті до
    питань та пропозицій
    legislative.ideas@gmail.com