Інститут законодавчих ідей

  • Eng

    Чи варто сподіватися на швидке вирішення «кейсу оборонки»?

    Нещодавні матеріали журналістських розслідувань щодо корупції в оборонних закупівлях сколихнули, буквально, всю країну. Розпочато ряд кримінальних проваджень. За словами очільників правоохоронних відомств – про ці корупційні схеми було відомо і по ним уже проводилася певна робота. Дружина генерального прокурора у Парламенті заявила навіть про те, що по розкраданням в оборонці кількість «звинувачень» налічується десятками і вони перебувають на стадії судового розгляду. Ще раніше сам Ю. Луценко повідомив, що опубліковане журналістами розслідування всього на пару тижнів випередило офіційне слідство. Генпрокуратура, наче б то, знаходиться на фінальній стадії розслідування схем, оприлюднених журналістами.
    З об’єктивних причин сторонньому спостерігачу важко говорити як про достовірність журналістських матеріалів, так і про істинність заяв посадовців щодо розслідування корупції в оборонній сфері
    Відкинувши емоції та скепсис варто визнати те, що оцінювати будь-яку інформацію надзвичайно складно – з одного боку оборонні закупівлі є настільки засекреченими, що про існування цілого рядку контрактів годі й здогадуватися. З іншого боку – таємниця слідства, розголошення даних якого тягне за собою кримінальну відповідальність. Час покаже який розвиток матиме цей кейс. Однак його «поява» у передвиборний період, і обвалює рейтинги окремих осіб, як стверджують політологи, і несе ризик неефективності проведення досудового слідства – в Україні змінюється влада. А політичні процеси в нашій державі, на жаль, дуже сильно впливають на відправлення правосуддя взагалі, і на окремі кримінальні провадження – зокрема, особливо на ті, що мають досить виражений політичний відтінок. А в нашому випадку мова йде про найближче оточення Президента України.
    Однак, вся ця історія з оборонними закупівлями не нова і про проблеми в ній говорилося роками раніше
    В одному зі своїх попередніх матеріалів мною вже було згадано про те, на які негативні наслідки ми наражаємось, тримаючи в засекреченості оборонні закупівлі. З цим матеріалом можна ознайомитися за посиланням
    https://izi.institute/analytical-blog/tut-koruptsiya-vbyvaye-abo-totalna-zasekrechenist-oboronnyh-zakupivel/
    Аудит ДК «Укроборонпром» та створення в ньому незалежної наглядової ради – речі, про які вже давно говорять експерти. Найбільш активну позицію в цьому питанні займає НАКО. А перше своє глибоке аналітичне дослідження у сфері постачання товарів військового призначення було презентоване ще у травні 2017 року.
    У Парламенті про необхідність засекречення оборонних закупівель теж говорилося ще у 2017 році, навіть розроблявся ряд законопроектів – бо вже тоді проявилися перші негативні наслідки цього явища у період ведення військових дій. Однак, або за браком політичної волі, або внаслідок консервативних настроїв задіяних осіб, далі розмов, консультацій та дискусій справа не дійшла. Засекреченість породжує відсутність або недостатність контролю, а там де є проблеми з контролем, обов’язково починаються зловживання. Особливо – корупційні.
    Корупція в «оборонці» – не якась особлива ознака, притаманна постмайданній країні
    Наприклад, у ЗМІ з’являлася історія десятирічної давності, 2009 року, коли Україна та Ірак підписали угоди про постачання зброї. За угодою, Україна зобов’язалася поставити в Ірак БТРи і транспортні літаки АН-32. Повний обсяг замовлення – $ 2,4 млрд. Рахуючи на курси валют того часу – сума екстра-солідна. Цей контракт уклала компанія «Укрспецекспорт», а виконавцем було призначене дочірнє державне підприємство «Прогрес». І це були не залишки військової техніки СРСР, а цілком нові власні розробки і зразки – в першу чергу, танки і важка бронетехніка. Виконання контракту «завантажувало» 80 українських заводів, які «простоювали».
    Перші БТР, виготовлені в Харкові для Іраку, в січні 2011 року повинні були взяти участь у військовому параді в Багдаді. Однак в кінці грудня 2010 Ірак відмовився від приймання першої партії через проблеми з якістю. Як з’ясувалося, Кам’янець-Подільський завод поставив для бронемашин браковані гармати. Український «контроль» не виявив брак, але іракська сторона під час приймання виявила, що гармати допускають осічки. Гармати демонтовані і повернуті субпідряднику для виправлення недоліків – браку.
    У червні 2012, коли потрібно було поставити Іраку другу партію бронетранспортерів – знову відбувся «зашквар». «Укрспецекспорт» знову допустив «збій». Як повідомляли тоді ЗМІ, були виявлені істотні недоліки в системах ведення вогню. Іншими словами – зброя сира, не доведена до потрібних кондицій.
    Конкурентоспроможність українського ВПК та імідж української зброї на світових ринках серйозно постраждали в результаті корупційних схем і відсутності контролю
    Про це в інтерв’ю тижневику «Дзеркало тижня» розповідав голова Держфінінспекції (колишнє КРУ) Петро Андрєєв, коментуючи ситуацію про зрив виконання контракту на поставку БТР до Іраку. Причиною цього стали дії керівництва держпідприємства «Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. Морозова». Гроші, які були виділені на доопрацювання БТРів, з урахуванням вимог НАТО, були направлені на депозит в комерційний банк «Меркурій», де засновником був директор конструкторського бюро, а керівником фінансової установи – його син. Крім того, Держфінінспекція встановила, що гроші розміщувалися під невигідний відсоток – 0,3%, а роботи, які мали бути профінансовані, не виконувалися взагалі.
    Утім питання про те як таке допустили і хто в цьому винен – більше риторичне. Переконаний, що без погодження «зверху» в цій сфері мало що відбувається «за власною ініціативою».
    Відверто кажучи, оборонна сфера – сфера впливу Президента України. Так було завжди і так є зараз
    І зовсім не через те, що Президент України є Верховним Головнокомандувачем. Розподіл сфер впливу (в тому числі – негласний розподіл) за всі роки незалежності України в цьому плані не змінювався. «Оборонка» завжди була священною коровою – коровою Президента. Різниця в тому, що «питома вага» цієї сфери в економіці була не такою вже значною, хоч і не малою. Воєнні дії призвели до насичення цього ринку товарами, грошима і…людьми, які воліють на цьому непогано заробити.
    Ілюстративним тут є те, що витрати на безпеку і оборону у 2019 сягнули 5,38% ВВП – 211 мільярдів 927 мільйонів гривень
    Трохи більше половини цієї суми (108 мільярдів) отримало Міністерство оборони, Головне управління розвідки і Державна спеціальна служба транспорту, підпорядкована оборонному відомству. Приблизно 16 мільярдів дали спецслужбам – СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Управлінню держохорони і Держспецзв’язку. МВС, Нацполіція, Державна міграційна служба й ДСНС розпорядяться понад 61 мільярдом. Військові структури МВС, які у разі війни підпорядковуються Міноборони, отримують: Нацгвардія– майже 13 мільярдів гривень, Держприкордонслужба – приблизно 11 мільярдів. Більше 5% ВВП – сума значна.
    О. Турчинов прямо вказав про те, що пріоритетними напрямками фінансування у 2019 році стане грошове забезпечення військовослужбовців і…заходи щодо розробки, підготовки виробництва та закупівлі нових зразків озброєння і військової техніки, посилення системи протиповітряної оборони держави і можливостей авіації. Іншими словами – нові оборонні закупівлі.
    Консультант профільного Комітету ВР України В. Плахута (до речі – автор одного із законопроектів щодо розсекречення оборонних закупівель) говорить про те, що, швидше за все, лише кільком людям в країні відомо про справжні обсяги коштів, які держава витрачає на придбання озброєння, і про прибутки державних та приватних підприємств, що постачають оборонну продукцію на експорт.
    Однак, не усі експерти говорять про розсекречення як «панацею від корупції»
    В одному з інтерв’ю для «Укрінформу» військовий експерт М. Жирохов радить, перш ніж ухвалювати рішення про позбавлення грифу «таємно» частини оборонних програм, зважити всі «за» і «проти». Він підкреслює, що в українських умовах повністю «прозорого» військового бюджету бути не може апріорі. Йдеться лише про його часткову прозорість і відкритість для суспільства тих чи інших даних (з огляду на воєнні дії). До того ж, стовідсотково «прозорого» військового бюджету немає у жодній країні світу.
    Є й інше бачення ключа до вирішення проблеми – більш радикальне. Пропонується не тільки не покладатися на аудит «Укроборонпрому» чи його незалежну наглядову раду, а взагалі – ліквідувати сам концерн. Така думка знаходить своє відображення і в настроях окремих народних депутатів, при чому – з різних політичних таборів.
    У будь-якому випадку – політичної заангажованості та лобіювання інтересів окремих груп у такому питанні не уникнути за жодних обставин.
    Вирішувати питання та шукати рецепт – справа надскладна. Про ефективність кримінальних проваджень в умовах сумнівної незалежності окремих посадових осіб правоохоронних органів від політичного керівництва держави з одного боку та політична «турбулентність» – з іншого, ніяк не сприятиме ні ефективному, на об’єктивному слідству.
    Різні бачення щодо корупційних схем в «оборонці» так і залишаться різними баченнями, адже доки не буде зрозумілим те, хто при владі, на такі рішучі кроки ніхто не піде. Зрештою, корупційні фінансові потоки не всі хочуть побороти, а більше – очолити.
    Не вирішеним залишається і «дискусія балансу» – прозорість та війна. Питання обізнаності розвідок іноземних держав (і мова йде не лише про РФ) є предметом для окремих здогадок і аналітики. Однозначним залишається той факт, що «залишити все як є» – вже точно не можна. Тема набула актуальності, а тепер – розголосу. І загальмувати цей процес – доволі складно. Очевидно, що «дискусія балансу» набере ознак курсу на прозорість. Інше питання – наскільки далеко будуть готові зайти ключові дійові особи в питаннях розсекречення і чим вони будуть послуговуватися при прийнятті відповідних рішень. І наскільки сильно та ефективно (і ким?) буде лобіюватися питання розсекречення – не останній фактор.
    Нарешті, сам по собі аудит ДК «Укроборонпром» – хай і найнезалежніший та найоб’єктивніший, буде нічим іншим, ніж просто даними, інформацією, на основі якої будуть прийняті (чи не прийняті) певні рішення. Дані аудиту мають всі шанси стати гарячим інфоприводом та політичним козирем в руках окремих осіб. Але рішення будуть приймати не аудитори. Заміна Концерну на орган, який буде займатися суто військовою промисловістю, видається життєздатною і «робочою» пропозицією, однак жодних гарантій того, що новий орган не буде займатися «старими» справами ніхто дати не зможе. У нас позаду сумний досвід формування та функціонування окремих органів, на які покладалися величезні сподівання, хоча б те ж саме НАЗК, яке вже роками потребує повного перезавантаження.
    У висновку варто зазначити, що
    неможливо вирішити одну конкретну проблему корупції в оборонній промисловості ізольовано від інших сфер,
    запобігання і протидія корупції може бути або комплексним явищем, або цих запобігання і протидії не буде взагалі.

    Зашейримо!
    Ми у соцмережах
    Завжди відкриті до
    питань та пропозицій
    legislative.ideas@gmail.com