Короткий огляд рішень ВАКС щодо конфіскації активів російських ректорів

 Опис справ щодо застосування санкції у виді конфіскації активів ректора Кримського федерального університету ім. В.І. Вернадського Фалалєєва А.П. та ректора Бєлгородського державного національного дослідницького університету Полухіна О.М.

Зважаючи на схожі фактичні обставини обох справ та майже ідентичну аргументацію суду, можемо надати узагальнені висновки, які стосуватимуться як розгляду справи про конфіскацію активів Фалалєєва А.П. так і справи Полухіна О.М.

В цілому, дії Міністерства юстиції та ВАКС при застосуванні санкційної конфіскації  щодо Фалєєва та Полухіна відповідають рекомендаціям ІЗІ. Зокрема:

1. Позивач акцентував на тому, що в діях відповідача вбачаються ознаки терористичної діяльності, а суд, в свою чергу, обґрунтував та встановив факт того, що відповідач належить до суб`єктів терористичної діяльності, що є необхідною умовою для застосування санкції до українського громадянина,  яким є кримський ректор Фалєєв. В діях Полухіна суд теж встановив ознаки терористичної діяльності, хоча це було не обов'язково, оскільки він є громадянином РФ і до нього можуть бути застосовані санкції без додаткових умов.

2. ВАКС належним чином дослідив та встановив наявність умов (період воєнного стану, застосування санкції у виді блокування активів) та підстав (пп. «в» п. 2 абз. 4 ч. 1 ст. 5-1 Закону) для застосування конфіскації, відобразивши це у рішенні.

3. ВАКС дослідив правомірність застосування санкції у виді блокування активів, встановивши підстави для такого блокування через вчинення відповідачем дій, які суперечать положенням Закону України «Про санкції». Йдеться про загальну підставу для застосування санкцій — вчинення дій, які створюють реальні та/або потенційні загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України, сприяють терористичній діяльності та/або порушують права і свободи людини і громадянина, інтереси суспільства та держави, призводять до окупації території, експропріації чи обмеження права власності, завдання майнових втрат, створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.

4. ВАКС звернув увагу на момент вчинення відповідачем дій, які є підставою для конфіскації.. Фактично, суд, посилаючись на статтю 58 Конституції України, яка забороняє зворотну дію законів в часі, не застосував ретроактивність закону щодо підстав для конфіскації, які існували до внесення відповідних змін до Закону України “Про санкції”.  Суд вказує що відповідні підстави у діях відповідача повинні виникнути або існувати та продовжувати існувати після набуття чинності Законом України № 2257-ІХ (яким запроваджена конфіскація), а саме станом на 24.05.2022. Ймовірно, такий підхід свідчить про те, що конфісковувати активи осіб, які не вчиняли відповідних дій після цієї дати суд не буде. 

Слід зазначити, що відповідно до міжнародних підходів (зокрема практики ЄСПЛ) в цивільних справах загалом не виключається можливість законодавця приймати нові ретроспективні положення. Водночас, не дозволяється будь-яке втручання законодавця при здійсненні правосуддя, спрямованого на вплив на судовий розгляд справи, стороною у якій є держава, за виключенням випадку наявності непереборних підставах загального інтересу (compelling general interest reason) (Zielinski, Pradal, Gonzalez and Others v. France).

Хоча формально українська модель санкційної конфіскації передбачає цивільний судовий процес (в порядку КАСУ), однак аргументація ВАКС щодо непоширення зворотної дії закону актуалізує питання визнання такого заходу по суті кримінальним, особливо з урахуванням “критеріїв Енгеля” (Engel and others v. THE Netherlands).

5. Окрему увагу ВАКС приділив тому, що, згідно Закону, дії особи до якої застосовується конфіскація мають завдавати істотної шкоди національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України або значною мірою сприяти вчиненю таких дій (в тому числі у виді інформаційного сприяння). Суд, вказуючи на оціночність цих понять, встановив в діях відповідача “суттєвість інформаційного сприяння”, а “істотність шкоди” національній безпеці України встановив загальновідомим фактом розпочатої відкритої агресії РФ.

6. Належну увагу ВАКС приділив питанню пропорційності втручання у право власності відповідача. Однак, на нашу думку, твердження суду про те, що конфіскація може класифікуватися як контроль за користуванням майном є дещо помилковим. Очевидно, що суд звертається до ч. 2 ст. 1 Протоколу 1 ЄКПЛ, тоді як застосуванню підлягає друге речення ч. 1, у якому йдеться про необхідні умови позбавлення власності, адже конфіскація фактично є експропріацією. Більше того, у наступному абзаці рішення ВАКС вказує на те, що на національні органи покладається оцінка того, чи позбавлення власності є пропорційним засобом досягнення законної мети в суспільних інтересах. Виходячи з цього, надалі рекомендуємо ВАКС не говорити про контроль за користуванням майном у випадку застосування конфіскації. 

В цілому, застосування ВАКС тесту на пропорційність оцінюється позитивно.

7. Цінними є висновки суду про загальну природу та мету санкційної конфіскації, які співпадають з баченням ІЗІ цього питання. Так, ВАКС вказує, що такий захід спрямований, перш за все, на зупинення агресивних дій РФ, припинення підтримки її нинішнього політичного режиму шляхом удару по фінансових можливостях прихильників такої політики та здійснення швидкого та ефективного відшкодування збитків, завданих жертвам агресії за рахунок коштів, отриманих від конфіскації. Окремою необхідністю для застосування санкцій, ВАКС вважає важливість зупинення подальшого сприяння та підтримки «воєнних операцій» РФ шляхом встановлення для підсанкційних осіб конкретних і невідворотних наслідків таких протиправних дій у вигляді втрати власних активів на території тієї держави, щодо якої здійснюється агресія. 

Суд робить висновок, що ідеологічна підтримка політики РФ щодо збройної агресії проти України є невід`ємною складовою загальної політики РФ відносно України в контексті заперечення права України на власний суверенітет і незалежність, що зумовлює відповідне реагування з боку України шляхом використання правового механізму у виді стягнення в дохід держави активів відповідача, які знаходяться на території України.

Отже, в цілому, другий та третій кейс щодо конфіскації активів пособників агресора може бути оцінений позитивно.

Міністерство юстиції зібрало та надало належні докази, а ВАКС належним чином дослідив їх, приділивши увагу з’ясуванню ключових моментів, котрі мають бути встановлені в процесі застосування санкційної конфіскації та виніс повне і вмотивоване рішення, яке містить важливі висновки для подальшого процесу розгляду таких справ. 

Водночас, зважаючи на велику кількість існуючих “претендентів на конфіскацію”, при підготовці нових позовів, рекомендуємо Міністерству юстиції пріоритетно подавати позови щодо осіб, які максимально відповідають таким критеріям:

1) ступінь зв’язку суб’єкта з політичним режимом росії. Саме удар по активах осіб, наближених до путінського режиму та відповідальних за ведення агресивної війни, а також “гаманців” агресора, тобто російських олігархів, які набули свої статки завдяки корупції та зв'язкам з владою, матиме найбільший ефект. 

2) вартість активів. Суб’єкти, які володіють “дорожчими активами”, мають стати пріоритетними кандидатами на конфіскацію порівняно з іншими. Втрата вартісних активів здатна належним чином вплинути на поведінку суб'єкта.

Розуміючи важливість притягнення кожного пособника агресора до відповідальності, в тому числі й матеріальної, вибір підсанкційних осіб для конфіскації має відбуватися за вказаними чи схожими критеріями, що зможе зробити такий захід максимально ефективним та дієвим.